Пані свахо,
Частуй гостей. Та не барись і ти,
Дружко мій любий, наливай чарки.
Т е т я н а
Та ну ж бо! Споживайте на здоров'я!
Наливають з Коляндрою чарки й келихи, що йдуть потім по руках. Де-де, а на весіллі люди п'ють.
П е р е д е р і й
За Свіччине весілля! Хай живуть
На довгі роки Свічка і Меланка!
В с і
За Свіччине весілля! Хай живуть!
Х о р
По-святому "отче наші"
Дайте нам по повній чаші,
Пиймо Свіччине весілля,
Щоб у них було привілля,
Згода в хаті, а на полі
Щоб всього було доволі.
Свічка бере Меланчині руки в свої.
С в і ч к а
Меласю люба! Зіронько моя...
Чого ж така смутна та полохлива,
Чом слізоньки алмазнії блищать
В твоїх очах наляканих, журливих?
Невже не рада ти хвилині цій,
Що нас з'єднала?
М е л а н к а
Любий, дорогий!
Щаслива я... Але... Всі ці вогні,
І свічі ці, жаркі та осяйні,
Сполохали, збентежили мій спокій...
Боюся я... здається все мені,
Що під вікном, там, в темряві глибокій,
Якісь зловіщі тіні зібрались...
І радяться... і вищиряють зуби
На наше щастя...
С в і ч к а
О, не бійся, люба,
Не бійсь, моя голубко... Усміхнись,
І зникнуть вмить усі ворожі тіні.
К а п у с т а
Еге, еге, товариші-брати,
Прийдеться, мабуть, загасить свічки!
Або запнути вікна.
П е р е д е р і й
(збентежений).
Що таке?
Хіба ж яка тривога?
К а п у с т а
Ну, аякже!
Непевна справа. Небезпека всім.
Не бачите хіба, що молодий
Поцілувати хоче молоду?
Іще вам мало? Ще не до ладу?
(Регоче задоволений).
Т е т я н а
(в захваті).
І здумає ж старий, бодай ти скис!
Бодай тебе індичка убрикнула!
Ще б пак, не небезпека, ха-ха-ха!
Нехай цілує! Зараз же нехай
Цілує молоду, ми ж комарів
Покличемо, щоб свічки затулили!
К о л я н д р а
Нехай цілує! Просять всі цехи:
Кравці, шевці, рибалки, теслярі,
Бублейниці на смальці і меду —
Хай молодий цілує молоду!
П е р е д е р і й
Ніхто не п'є — зробився мед гіркий.
Хай молоду цілує молодий.
К а п у с т а
Від всіх цехів ухвала одностайна:
Хай молоді цілуються негайно.
Х о р
Ой, робіть, ткачі, завіси
Вікна запинати —
Буде зараз місяць ясний
Зірку цілувати.
Ой метелики, злітайтесь,
Заслоняйте свічі —
Буде зараз князь княгиню
Цілувати двічі.
Поцілунок. Тиха ніжна музика.
Свічка підводиться, взявши за плечі почервонілу Меланку, що теж підвелась, цілує її в губи довгим поцілунком.
Хвилина шанобливої тиші змінюється знову бурхливою веселістю.
В с і
Гаразд, гаразд! Оце солодка чара,
Нехай вона не зсякне вам вовік!
Т е т я н а
(в захваті).
Оце якраз! Аж губи засвербіли!
Аж закортіло і собі того ж!
Х о р
Цілував, цілував —
Не націлувався,
А в саду соловей
Не нащебетався.
К а п у с т а
(витирає вуса).
Ну, то чого ж! Давай і ми з тобою
Покажемо, як треба, молодим.
Т е т я н а
Та ну тебе в болото — з бородою
Та лізе цілуватись, бардадим! 1
1 Бардадим — здоровило.
(Співає).
Цур тобі, прудивусе,
Які в тебе сиві вуса,
Яка в тебе борода,
Наче стерня в полі.
Не піду я за старого —
Бородою коле,
Але піду за такого,
(Хапає Коляндру, той даремно виривається).
Що сіються вуса —
Він мене поцілує,
А я засміюся!
К о л я н д р а
Та одчепись! Пусти! Не хочу я.
Ой! Дихати... Задавиш, навісна.
Т е т я н а
Е, ні,
(цілує його).
попався, кравчику мій любий,
Горобчику кривенький — не втечеш.
Ч і п
(кепкує).
Ага, попавсь! Виходить, що і в тебе —
"Не вирвався — то й цілувати можна".
К о л я н д р а
(відсапуючись).
А ти хоч і ведмідь, а все ж ніяк
В своєї бджілки меду не дістанеш.
Ч і п
Ба ні! Дістану.
(Хапає Прісю, що крутилась поряд).
Бджілонько моя!
Невже й тепер мене не поцілуєш!
П р і с я
(виривається).
Який швидкий! Неначе рак на греблі.
(Співає).
Не хапайсь цілувать — я не твоя рівня,
Бо ти мнець-кожум'як, а я бондарівна,
Хоч ти мнеш десять шкір за одну хвилинку,
А мені не зігнеш пальчика-мізинка.
Ти живеш в Гончарях, а я на Подолі.
Не дістанусь тобі з доброї я волі.
Тікає. Чіп за нею.
К о л я н д р а
Чи бачили! Кохайся після цього.
Т е т я н а
Чи я ж тебе, мій любий, підвела?
К о л я н д р а
(співає).
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела,
Дала мені вечеряти,
Та не дала ложки!
Хор підхоплює пісеньку, дехто танцює.
VІ
К а п у с т а
Та що я, католик чи бусурман,
Щоб на весіллі та не танцював!
(Іде на середину й починає притупувати).
Ану-бо, хехи! До роботи час!
Ой, казала мені мати,
Щоб музику не кохати,
Бо музика-ледащиця
Цілий тиждень волочиться.
У неділю весь день грає,
В понеділок пропиває,
А в вівторок весь день п'є,
А в середу жінку б'є.
В с і
До танців! Всі до танців! Починай!
Починаються різноманітні танці, серед яких відрізяються танці окремих цехів.
Б і л е й ч о р н е
Сподобалась ковалю
Дівка-теслярівна,
Ні, тебе я не люблю —
Я тобі не рівня.
Не займай мене, мугир,
В тебе руки в сажі,
А я біла, наче сир,-
Ти мене замажеш!
Не дивись, теслярівно,
Чи біле, чи чорне,
А дивись, моя люба,
Чи добре пригорне.
Де не взявся сірий вовк —
От так веремія!
Теслярівна ковалю
Кинулась на шию.
Ой, рятуй мене мерщій,
Хлопче мій моторний! —
Вже забула, що у нього
Руки в сажі чорні.
Не дивись, теслярівно,
Чи чорне, чи біле,
А дивись, моя люба,
Яка в ньому сила.
VІІ
Раптом за дверима чути галас, тривогу й брязкіт зброї. Танці порушуються, і в палату вривається озброєний загін драбів з Ольшанським, Козекою, і Козеліусом на чолі. Позаду виглядає Ш а в у л а.
К о з е к а
А, незаконне зборище! Свічки!
Ш а в у л а
(ззаду).
Свавілля! Бунт! Вони мою персону
Словами непристойними кляли.
К о з е к а
Всім розійтись! Гасити зараз свічі!
А за вогонь та збори незаконні
Вину сплатить негайно — двадцять кіп
На кожен цех, а разом — двісті сорок.
Ш а в у л а
(ззаду).
Та за мою персону двадцять кіп.
Свічка виривається на середину.
С в і ч к а
Тобі нехай заплатять навіть тридцять —
Ціна то Юди — зради серебро!
П е р е д е р і й
Свавілля це! Як смієш ти сюди
На мирне свято драбів наводить!
В с і
Доволі вже знущання! К чорту драбів!
Ч і п
(хапає дзиґлик).
Всіх потрощу! Всі забирайтесь геть!
П р і с я
(чіпляється за йою плечі).
Василечку! Василечку мій любий!
К о з е к а
А! Бунт! Свавілля! Двері на замок!
Мечі з піхов! Нікого не пускать!
С в і ч к а
(побачивши Ольшанського).
То, значить, ось який звичай князівський —
Мов татарва, вдиратись до людей.
Меланка поривається до Свічки, але Капуста, Тетяна та інші жінки її затримують.
М е л а н к а
Іване, любий!
К а п у с т а
Заспокойся, доню,
Гаразд все буде... буде все гаразд...
О л ь ш а н с ь к и й
Коротка ж в тебе пам'ять, майстре Свічко!
Хіба забув, як всіх нас запросив
До себе на весілля, в час такий,
Як все Подольє свічками засяє?
Де ж молода?
(Підходить до Меланки).
О, яка ж краса...
(Бере її за підборіддя).
Іди до нас, красуне бездоганна,
На честь твою я запалю вогні
Від Золотої брами до Почайни,
По цілому Подолью і Горі!
Таку красу чи можна ж вшанувати
При цих свічках в оцій мізерній хаті!
Свічка кидається до Ольшанського і відштовхує його од Меланки.
С в і ч к а
Дивися, княже, щоб на честь її
Твого палацу я не запалив!
О л ь ш а н с ь к и й
(вихоплює меча й нападає на Свічку).
Зухвалий кмет!
Товариші миттю заслоняють Свічку і відштовхують Ольшанського.
В с і
Товариші! На поміч!
Гасіть свічки! Хапайте лави!
Свічка розпихає всіх і виходить на середину.
С в і ч к а
Тихо! Товариші! Не в кулаці, а в правді
Тепер повинна бути наша міць.
(До Чопа, що вхопив велику лаву).
Облиш цю лаву, Чопе, мусим ми
Словами нашу правду довести.
Ч і п
Що там словами — києм по макітрі,
Второпають вони куди мерщій.
(Проте ставить лаву).
С в і ч к а
То слухай же, вельможний каштеляне,
І осмники, і писар, що прийшли
Насильством наше світло загасить.
І ти послухай, Юдо...
Ш а в у л а
Бачте, знов
При всіх мою персону ображають!
С в і ч к а
То знайте ж і затямте всі собі,
Що всі права та вільності громадські
Затвердив нам князівський привілей
І маємо тепер ми право світла,
І годі вже дурити вам людей.
В с і
Так! Так! Під три чорти! Доволі глуму"
Ґвалтівники! Гнобителі! Кати!
О л ь ш а н с ь к и й
Ти помилився, майстре! Привілей
Ваш з'їли миші.
Ш а в у л а
Я ж казав!
С в і ч к а
Брехня! Ця грамота у нас.
(Виймає з-за пазухи папір).
І ось її перепис,
А справжню ми сховали,— і мечем
(Продовження на наступній сторінці)