«Гей, браття опришки...» Микола Устиянович

Читати онлайн вірш Миколи Устияновича «Гей, браття опришки...»

A

1 c.

    Гей, браття опришки, налийте горілки,
    До ватри довержте ще дров.
    Настрійте ми горло голосом сопілки,
    А я вам співати готов.

    Гуляймо ми, браття, в угорській границі.
    Годі нас дігнати конем.
    Одіж ми дістанем в жидівській крамниці,
    А жида до дверей приб'єм.

    Де гори та бори, яруги скалисті,
    Там є наша воля і власть.
    Маємо що пити, маємо що їсти,
    Любощів гуцулка нам дасть.

    Гуляймо ми, браття, де трави зелені,
    Де росов вкривається лист.
    По корчах сплетених, де сосна звалена,
    Не знайде нас, певно, і біс.

    Гуляймо ми, браття, бо більше не будем,
    Не будем гуляти ми тут.
    Як сніги упадуть – голови складемо,
    Не дадуть співати нам тут.

    Гуляймо ми, браття, поки ще весело
    І поки ще яснії дні.
    Краще раз злетіти соколом у небо,
    Аніж вічно жити в ярмі.