«Бідна» Микола Устиянович

Читати онлайн вірш Миколи Устияновича «Бідна»

A- A+ A A1 A2 A3

Когдась ся прощала,
Тось так ми казала:
"Мій милий, як сонце спічне
І взійдуть звіздочки,

Позвідай зірочки,
Чом личко блідніє моє.
Вона ти розв'яже,
Вона тобі скаже,

Яка я бідненька сама!
Як цілії ночі
Виплакую очі
За тя, мій миленький, за тя!

До звіздки я чаю,
Зірочки питаю:
Скажи, злотокоса, скажи!
Що діє милая,

Голубка вірная?
Гдесь бідна пожовкла з туги!..
А зірочка-псота
В сміх з цілого рота,

Аж єй ся носик задер:
"Ай, ай, твоя любка,
Вірная голубка,
Гного цілує тепер!"