«Земський рай» Микола Устиянович

Читати онлайн вірш Миколи Устияновича «Земський рай»

A- A+ A A1 A2 A3

Чи знаєш, брате, где вічні рожі
І безустанний цвіте май?
Где з небес сходять ангели божі
І насаджають земський рай?

Ходи зо мною, глянь: там кімната,
В кімнаті мати голубка
Стоїть в віконці і жде на тата,
Біля неї діточок купка.

В єй очах синє небо зоріє,
В личку веснує урода,
На устах тепле заранє мріє,
А з чола дише погода.

В кімнаті стіни, мов сніг, біленькі,
На стінах святих ікони,
При стінах ложа, мов гусь, чистенькі,
В головах ложей мир сонний.

Серед кімнати накриті столи,
На столі хлібець насущний,
Збанок водиці і чарка соли,
Край стола стілець дворучний.

Вкруг коло хати цвіте барвінок,
І біждеревка тройгілє,
І любимене, і розмаринок,
В углах кімнати — мир-зілє.

Надійшов татко, вибігла мати,
Вибігла дітей копичка,
Сплесли в долоні, яли вітати,
В руки цілують і в личко.

Стислись, зв'язали в м'який клубочок,
Кожде по свому любує,
Сплелись воколо в цвітний віночок,
Отець їх взаєм цілує.

І бач, провадять в віночку няня,
Мов царя в злоті престоли,
У єдних ліска, у других крисаня,
Найменше тягне за поли.

І посадили до стола тата,
І самі сіли смирненько;
Ясніє воздух, вонить кімната,
Леготи дишуть тепленько.

Бо кругом стола гості докола,
Любві сімейной друзя всі,
Ангели божі, святий Никола,
І сам божейко з небесі.

Радість в кімнаті, но цить! Хтось плаче?
"Чого ти плачеш, мій любко?" —
Звідує мати, а татко каже:
"Бо-м в моєм раю, голубко!"