«Мені тринадцятий минало...» Тарас Шевченко

Читати онлайн вірш Тараса Шевченка «Мені тринадцятий минало...»

A- A+ A A1 A2 A3

N.N.

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,
Неначе в бога. .......
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур'яні

Молюся богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тоді так приязно молилось,
Чого так весело було?

Господнє небо і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,
Боже небо голубеє —
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята —

Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені бог нічого!..

І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала
Та й почула, що я плачу,
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози

І поцілувала .....
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... Лани, гаї, сади!

І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.
Бридня!.. а й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,

Чому господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи, на ниві,
Нічого б на світі не знав,

Не був би в світі юродивим,
Людей і бога не прокляв!..

Орська, кріпость 1847