«Єретик» Тарас Шевченко

Читати онлайн вірш Тараса Шевченка «Єретик»

A- A+ A A1 A2 A3

Шафарикові

Запалили у сусіда
Нову добру хату
Злі сусіди: нагрілися
Й полягали спати,

І забули сірий попіл
По вітру розвіять.
Лежить попіл на розпутті,
А в попелі тліє —

Іскра огню великого,
Тліє, не вгасає,
Жде підпалу, як той месник,
Часу дожидає,

Злого часу. Тліла іскра,
Тліла, дожидала
На розпутті широкому,
Та й гаснути стала.

Отак німота запалила
Велику хату. І сім'ю,
Сім'ю слав'ян роз'єдинила
І тихо, тихо упустила

Усобищ лютую змію.
Полилися ріки крові,
Пожар загасили.
А німчики пожарище

Й сирот розділили.
Виростали у кайданах
Слав'янськії діти,
І забули у неволі,

Що вони на світі!
А на давнім пожарищі
Іскра братства тліла, —
Дотлівала, дожидала

Рук твердих та смілих.
І дождалась... Прозрів єси
В попелі глибоко
Огонь добрий смілим серцем,

Смілим орлім оком!
І засвітив, любомудре,
Світоч правди, волі...
І слав'ян сім'ю велику

Во тьмі і неволі
Перелічив до одного,
Перелічив трупи,
А не слав'ян. І став єси

На великих купах,
На розпутті всесвітньому
Ієзекіїлем.
І — о диво! Трупи встали

І очі розкрили;
І брат з братом обнялися
І проговорили
Слово тихої любові

Навіки і віки!
І потекли в одно море
Слав'янськії ріки!
Слава тобі, любомудре,

Чеху-слав'янине!
Що не дав ти потонути
В німецькій пучині
Нашій правді! Твоє море

Слав'янськеє, нове,
Затого вже буде повне,
І попливе човен
З широкими вітрилами

І з добрим кормилом,
Попливе на вольнім морі,
На широких хвилях.
Слава тобі, Шафарику,

Вовіки і віки,
Що звів єси в одно море
Слав'янськії ріки!
Привітай же в своїй славі

І мою убогу
Лепту — думу немудрую
Про чеха святого,
Великого мученика,

Про славного Гуса!
Прийми, отче. А я тихо
Богу помолюся,
Щоб усі слав'яни стали

Добрими братами,
І синами сонця правди,
І єретиками
Отакими, як Констанцький

Єретик великий!
Мир мирові подарують
І славу вовіки!

22 листопада 1845 в Переяславі