«Гоголю» Тарас Шевченко

Читати онлайн вірш Тараса Шевченка «Гоголю»

A- A+ A A1 A2 A3

За думою дума роєм вилітає;
Одна давить серце, друга роздирає,
А третяя тихо, тихесенько плаче
У самому серці — може й бог не бачить.

Кому ж її покажу я,
І хто тую мову
Привітає, угадає
Великеє слово?

Всі оглухли, похилились
В кайданах... Байдуже...
Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій друже.

А що вродить з того плачу?
Богилова, брате...
Не заревуть в Україні
Вольнії гармати.

Не заріже батько сина,
Своєї дитини,
За честь, славу, за братерство,
За волю Вкраїни.

Не заріже: викохає,
Та й продасть в різницю
Москалеві. Це б то, бачиш,
Лепта удовиці

Престолові-отечеству
Та німоті плата.
Нехай, брате. — А ми будем
Сміяться та плакать.

З0 грудня 1844 С.-Петербург