«Доля» Тарас Шевченко

Читати онлайн вірш Тараса Шевченка «Доля»

A- A+ A A1 A2 A3

Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
"Учися, серденько, колись
З нас будуть люде",— ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,
А слава — заповідь моя.

9 лютого 1858, Нижній Новгород