"Людство загине від пустелі, рано чи пізно їй судилося покрити мертвим саваном усю земну кулю. Земля стане царством посухи. Таке є її фатальне приречення. І главний фактор в утворенні пустелі—людина".//
(Буржуазна наука)
Діалог про вдячних нащадків.
2. Темніє. Починає мінятися небо. Сниться сон.
Під час сну проїжджають машини чи хтось підходить і спиняється: "Куди звертати?"" Підходить не один, а двоє чи троє, щоб дати можливість вести паралельні діалоги між собою і сил між собою.
3. Один з плотників —пророк. Колидуб.
4. Другий — Кола. Товченик. Нечитайло.
5. Один — зовсім, підліток. Почував в сей всі таланти, які тільки в ва світі.
6. Третій — практична людина" Не любві, ніяких проявів почуттів. Любить, щоб усе було— так, як едви.
Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат,
— Пусть солдаты немного поспят.
Сю теню сшиахгаь мої плотники під кінець одної дії вечорами весною швд співв солов'я.. Потім: они.
Неодмінно скористати в напливах.
Переглянути для цього "Прощай, Америко!" і, можливо, звідти взяти епізод.
//Приїзд на Каховку делегатів Америки, Індії, Китаю.
1. Дійові особи можуть спілкуватися з допомогою радіоапаратів. Таким чином, можна обійняти кілька точок. Каховка — Тершиня або Запоріжжя — Керч.
2. Поїздка автомашиною по трасі Москва — Сімферополь.
3. Або літаком.
4. Над пустелями нашого південного сходу і, можливо, і інших країн.//
//Коли президент Академії наук О. М. Несмеянов читав свою імпровізовану доповідь про "точки росту", які лежать завжди "десь між", по краях наук, я додумав:
і в поезії ми знаємо дуже яскравий приклад — Маяковський. Зумів же він мову поезії, газети, гасла і прози найсірішої об'єднати в новий сплав могутньої нової, нечуваної сили.
Це зрозумів Б. Агаяов.
Взагалі виступ Несмеянова був винятково топким і цікавим, що розкриває в ньому дуже обдаровану людину.//
Про стик далеких атомів.
//Довго дививсь Кравчина на роботу крокуючого екскаватора. Біля нього захоплені шепоти журналістів. Нарешті, коли його спитали: "Ну, як?!" — відповів несподівано, чим і збентежив декого://
— Рука довга. Щось не те. Неестественная стать. Не смійтеся. Ось пригадаєте моє слово — не пройде. Буде роботать якась інша машина. А це все рівно, що жирафі приточить ще шию втроє. Розпадеться:
— Що?
— Розпадеться отая машина на дві чи три, а може, і п’ять машин, і всі д ять, разом взяті, зроблять всю її роботу, а електроенергії пожеруть удвоє менше. От щоб ви знали. Руки довгі.
— Шия?
— Хай буде шия.
16/VII/ [19]52
Може, ввести в фільм автора? Дикторський текст.
— Те-то і те-то... Ось тут батрачив колись мій І9-літній батько.
Все в показі: екскаватор "хватає" цілу скіфську могилу й піднімав вгору (напливом).
Три тисячі літ назад скіфи.
Половці, хозари,
Запорожці.
Сірко... Долина.
Фальцфейн, революція, війна.
1. У Сталіна.
2. Андріанов дома.
3. У степу на машинах.
4. На Дніпрі на пароплаві.
5. В літаку над Україною.
6. Каховка.
7. Хто прийшов (прийом на роботу)
І ДЕСЬ У СЕРЕДИНІ
цієї семірки дім мого героя, і виїзд його з сім'єю, і прощання з матір'ю Фелікси — і вона в степу (її забрали проїжджі геологи на вантажній машині). Вантажна машина у степу серед безбережних бавовникових полів, і вона на ній стоїть, вся спрямована в майбутнє.
Люди радіють. Сталася подія величезна в їхньому житті, в житті народу, в житті і долі їхніх дітей і всіх їхніх поколінь. Це велике торжество. Це величезне самоспоглядання, і це на межі дії. Дія невіддільна. Вона починається зразу.
Вирішили проект. Після довгих досліджень, спорів, перевірок і т. п. прийшли до варіанта, прийняли. Великий, незабутній день! У такий день не можна бути на самоті. Навіть мало говорили, але думали разом (винятково цікаво і виразно).
У драмі один з геологів говорить: "Господи, як відрізняється теперішня драма від минулої".//
ШЕХОВЦЕВ
//Чоловік швидкий, рухливий і якийсь увесь ніби невловимий, вислизаючий. Він не ходив, а забігав, заскакував, наскакував, зіскакував. Його не можна було куди-небудь підвезти, а лише підкинути, викинути.
Голос у нього гучний і спочатку завжди впевнений і респектабельний, як кажуть, голос людини з знанням справи. Але знання справи раптом виявлялося сумнівним, і тоді голос у нього зразу слабшав і починав невпевнено деренчати. Так було і цього разу.
Довго сиділи робітники, притихши в глибокому зніяковінні, коли він розкрив їхнє неподобне ставлення до праці "з цілковитою більшовицькою прямотою і відвертістю". І як не просили в президії, як не викликали робітників на дискусію, ніхто не відгукувався. "Що тут уже говорити, все зрозуміло". І сидів після своєї блискучої доповіді приємно збуджений, поправляючи п'ятірнею, ніби гребенем, волосся, що злегка скуйовдилося під час виступу.
Але от якось умовили виступити бригадира різноробів Романа Ляща. Лящ був людиною на вигляд непоказною але вдумливою. Був він і непоганий бригадир.
Свої різноробочі справи або те, що звалося раніш чорною роботою, він виконував дуже старанно. Ораторських даних за ним помітно не було, але тут раптом він знайшов справді класичний ораторський прийом, який розвеселив усіх, крім, мабуть, президії.
— Так, товариші, — сказав Лящ і, повернувши голову, добре потер потилицю, — наш виконроб Ш., що виступав тут, правильно викрив і вивів на чисту воду, ну, тобто буквально всі хиби в нашій, так би мовити, між іншим роботі і так і далі. Картина, або ще більше, так би мовити, художество, яке ми являємо з себе, та ще, так би мовити, ну, буквально, на найкращому березі Дніпра, нікуди, тобто, не годиться, абсолютно. І немає тут серед нас жодного чесного робітника, якими ми тут є, щоб цілком не погодитись з тими неподобствами, які, знов же таки, ми тут щодня творимо. Тому ми можемо сьогодні цілком так би мовити, свідомо заявити нашому виконробові і відповідально: так, ви, товаришу Ш., справді по-варварському ставитесь до матеріалів великої будови комунізму, про яку ви так чітко і правильно, так би мовити, говорили. Ви по-варварському ставитесь до нашого робочого часу до нашої праці. Скільки ми тут простоюємо через вас через ваше невміння організувати наш робочий, так би мовити, процес і так і далі. Скільки ми тут щодня лаємо вас за це тайкома, можете, так би мовити, жінок спитати і перевірити.
Ш. був тихо приголомшений. Що завгодно чекав він почути від Ляща, тільки не такого повороту справи.//
//"— Ти скажи мені, чи річки назад потечуть?
— І річки потечуть, куди накажемо". (Солдатська розмова) .//
//— А смисл який? Чому треба робити все обов'язково наперекір? І чи в в цьому мудрість?
— Те, що ми робимо, таке саме безсмертне, як Сталінградська битва, таке саме незмірне, як наша перемога.
Це давня мрія людства. Погаснуть грізні бурі, посуха, облагородиться клімат. І ми ввійдемо в Безсмертя, красиві, як і діло наших рук.
Тридцять мільярдів дерев, що їх посадимо ми...— ось історична відповідь, що її дає сьогодні комунізм анархічному капіталізмові, розтлителю землі.
— Спасибі за великий приклад. Нема ні барв, ні слів... Може, тільки музика спроможна втілити сьогодні цей неосяжний рух нових людських сил на землі.
Це справді географічний труд. І коли е розумні істоти на інших планетах, то й звідти побачать вони в свої телескопи наш більшовицький знак на Землі.
— Вісімдесят тисяч колгоспів СРСР! А Румунія, Болгарія, Китай! Важко уявити собі, що буде в світі через п'ятнадцять літ.//
17/VIII [19]52
Проблема часу
Розробити найрізноманітніші способи рішення часу на екрані. Треба так розташуватися в картині, щоб почуватися цілком вільно в часах минулих років за дві тисячі. Сучасники.
Те ж саме і в просторах.
81 IX [19]52
ЗОЛОТІ ВОРОТА*
(НОТАТКИ Й МАТЕРІАЛИ ДО РОМАНУ • НАРОДНОЇ ЕПОПЕЇ НА ДНІПРІ)
Подумати треба зараз же — поки не до кінця зіпсували — і про Нову Каховку. В ній минуле не матеріалізоване ні в пам'ятниках старовини, ні в історичних будовах. Вона, Стара Каховка, має минуле історичне, політичне.
Отже, деякі будови треба будувати, уявляючи себе в майбутньому.
13/ІХ 1952
Написати цілу лінію "аморального" поводження хлопців з дівчатами. На 10 рожениць у родильному домі вісім байстрят. Вивчити найбільш цікаві діла, історії, драми.
Їм протиставити хороше подружжя з любов'ю, щастям, дітьми.
Дівчат багато більше, ніж хлопців взагалі у нас. І дівочкам горе. Се біда велика, загальна.
Дівчатам присвятити окремий розділ і взагалі багато уваги. Про них так багато можна сказати.
Пригадати дівчину, що не виходить заміж, бо сватаються некрасиві.
Тут впадав у вічі багато красивих дівок і хлопців.
ПОЕТ НАРОДУ
На великих зборах, на пленумі, лаяли поета Р.
(Продовження на наступній сторінці)