Тихо. Темно. Буря неначе вщухла. Раптом чути уривчасте бамкання: б'ють на сполох. Шум тривоги. З глибини вибігло з киями в руках кілька городян і шаснуло в завулок праворуч. Тривога зростає й шириться. Озброєні мечами, списами й просто киями люди вискакують із хат, вибігають з усіх боків. В декого смолоскипи. Лунає гасло повстання: "За Свіччине весілля".
Г о р о д я н и
(перекидаються на бігу уривчастими викликами).
— Сюди, брати! За Свіччине весілля!
— Гей, ковалі! Шевці, до кушнірів!
— Всі на майдан. Вже повели на страту!
— Товариші! Вже Свічку повели!
— Гвалтівники! Гнобителі прокляті!
— Всі на майдан! Кияни, до київ!
— За Свіччине весілля! Бий катів!
— Трощити всіх!
— Запалюйте хурдигу!
З'являється Чіп з величезним молотом у руці.
Ч і п
За мною, цехи! Кожум'яка йде!
За Свіччине весілля! До київ!
Увіходить Передерій, тримаючись за якогось хлопця.
П е р е д е р і й
Товариші! Товариші-брати!
На приступ всі! Запалюйте хурдигу!
На визвіл Свічці! Перший хай загін
Іде туди — хурдигу розбивать,
А решта всі до замку, щоб сюди
За всяку ціну драбів не пустить.
На Кожум'яцьку браму — всамперед.
А інші хай на Боричевім взвозі
Та на Хрещатій стежці стережуть.
Веди мене мерщій на Житній торг.
(Виходить ліворуч).
Г о ро д я н и
-— Всі на майдан! Хурдигу розбивать!
— А ми туди! На Кожум'яцьку браму!
— Рибалки на Хрещатик! А кравці
На Боричеву стежку! До київ!
— За Свіччине весілля! Бий катів!
Юрба сипонула в різні боки — ліворуч і в глибину. Кілька жовнірів вбігає з глибини. Ремісники кидаються напереріз і затримують. Бійка.
Ж о в н і р и
Геть, зрадники! Бунтівники прокляті!
Шевці смердючі! Шевськая смола!
Г о р о д я н и
А, ось де ви, попихачі литовські!
Пекельні драби! Гицелі! Кати!
Ж о в н і р и
Ще бунтувать, голото навісна!
Г о р о д я н и
Трощіть катів! Лупцюйте шкуролупів!
Нищіть усе катівське їх кубло!
З лівого боку чути галас, часті постріли. Раптом ліворуч здіймається заграва, що освітлює всю сцену червоним світлом.
Г о р о д я н и
(тріумфуючи).
— Ага! Горить! Горить кубло катівське!
— Тремтіть тепер, ґвалтівники прокляті!
— Не до смаку! Ага — не до вподоби!
— Ану-бо ще! Ще раз! Ану іще!
— Згадаєте ви Свіччине весілля!
Жовніри тікають — кілька падає.
Х т о с ь
(вбігає).
Одбили Свічку! Наша перемога!
І сам тепер він б'ється на чолі.
Тюрма горить. Палац князівський теж.
В с і
Одбили Свічку! Слава! Всі за ним!
XІ
З лівого боку вбігає з мечем у руці Свічка. Всі в захваті оточують і вітають його.
Здоров був. Свічко! Слава Свічці!
Нехай живе наш Свічка! Хай живе!
С в і ч к а
Спасибі ж вам, товариші-брати.
Я вашої любові не забуду-
Кажіть мерщій, кажіть-бо, де вона?
Невже її, невже ніхто не бачив?
Увіходить Передерій.
П е р е д е р і й
Веди мерщій. Де ж Свічка? Свічка де?
Свічка підходить і цілує його.
А я тебе шукаю скрізь... Меланка...
С в і ч к а
Ну, то кажи ж, що з нею, де вона?
П е р е д е р і й
Злочинство! Бачив хтось, як каштелян
Її тягнув до себе.
С в і ч к а
О, прокляття!
Цього боявсь я тільки. То невже ж
Ніхто із вас не міг її доглянуть!
Я ж вас благав! Нащо мені життя,
Коли її єдиної не буде! На визвіл всі!
За мною! Постривай...
Хай тільки попадеться він мені...
Спалю живцем. На клоччя пошматую!
За мною всі! Якщо мою Меланку
Не вирвете ви з рук ґвалтівника,
Не брат я вам тоді і не товариш.
На приступ всі!
В с і
До помсти! За Меланку!
Свічка та інші кидаються ліворуч.
XІІ
Але в цю мить звідси, з цієї вулиці, вибігає кілька городян.
В т і к а ч і
Рятуйте! Драби в замку! Каштелян!
І рицарі в залізі. Б'ють!
С в і ч к а
(кидається напереріз).
Назад!
Ні кроку далі, зрадники! Невже
Опудал ви залізних полякались?
Вперед на бій!
І н ш і
За Свіччине весілля!
Вибігає кілька жовнірів, що тиснуть городян, які відступають з боєм. Попереду Пирхайло, що б'ється з Чопом, і Ольшанський, що наступає на якихось двох ковалів. Один з ковалів падає.
О л ь ш а н с ь к и й
А, будете, бунтівники прокляті!
Крамольники смердючі! А, це ти,
Безумців зрячих проводир сліпий!
Вражає Передерія, той падає.
П е р е д е р і й
Товариші... брати... яке ж це щастя,
Що довелось за Київ... і мені...
Убогому каліці... чесно... вмерти...
Невже ж... Невже ж це правда?
Бачу я, І в смертний час мої одкрились очі.
Я бачу всіх. Товариші... брати...
В останній бій! За світло і за волю!
Тебе я бачу... Київ... рідний... мій...
Вмирає.
С в і ч к а
(неначе тигр, кидається на Ольшанського).
Товариші! За смерть Передерія!
До помсти всі! Облиште лиш мені
Гадюку цю вельможну розчавить.
Так ось яка князівськая одвага —
Ти на сліпих хоробрий та дівчат!
Б'ються на мечах.
О л ь ш а н с ь к и й
(відступає потроху до церковних сходів).
Ага, це ти, недобитку катівський.
С в і ч к а
Своє держу я слово, і палац
Твій запалю на честь свого весілля.
О л ь ш а н с ь к и й
Яке ж весілля це без молодої?
Спізнився ти... Палац уже горить...
І там вона.
Остаточно розлючений Свічка вибиває в нього меч і припирає до церковних дверей.
С в і ч к а
То будь же проклят ти!
(Приставляє меч йому до горла).
Куди її ти заподів? Кажи!
Тим часом Чіп та інші знову напосіли на ворогів і відтиснули їх ліворуч за церкву.
Ч і п
За Свіччине весілля! Го-го-го!
Трощіть панів, руйнуйте кодло їхнє!
На сцені тільки Свічка й Ольшанський.
С в і ч к а
Куди її ти заподів, проклятий?
О л ь ш а н с ь к и й
Шукай тепер!
С в і ч к а
Живцем тебе спалю, Здеру з живого шкуру! Де вона?
О л ь ш а н с ь к и й
Шукай тепер, її живцем ти спалиш,
Бо я її в палаці там замкнув.
С в і ч к а
Диявол! Брешеш!
О л ь ш а н с ь к и й
Ха-ха-ха! Спізнився.
Даремно ти шукаєш молоду —
За тебе я вінок її розвив.
С в і ч к а
Так подавись цим наклепом пекельним!
(Убиває його).
Її вінка хоч би й торкнувся ти,
А чистоти його не заплямуєш.
То де ж вона?.. Шукать її мерщій.
(Поривається ліворуч).
Але в цю мить Чіп, Капуста та інші вносять на ношах непритомну Меланку. Ліва рука безживно звисла, праву вона притисла до грудей і держить в ній свічку й наказ. Шлюбний її убір подертий і заплямований, коси розпущені й звислі, на лиці кров.
С в і ч к а
Меласю, люба! Ластівко сердешна!
Сюди мерщій! Де ви її... Де ви її знайшли?
Єдина, люба! Вона в крові!
Ноші становлять посередині кону.
Ч і п
Ми скрізь її шукали,
Палац горів... Замкнув її той кат...
І вже з пожежі ледве врятували —
Та, мабуть, пізно. Сволоком якимсь
По голові небогу зачепило.
С в і ч к а
Ні, ні, брехня! Не вірю, щоб її...
Не вірю, щоб її я не побачив
І голосу голубки не почув.
О, подивись, о, подивись, благаю.
(Цілує її руки).
Твій милий тут... за кого стільки мук
Ти, дівчино нещасна, прийняла...
Води, мерщій! Несіть води мерщій!
К а п у с т а
Дивись... дивись, неначе ворухнулась.
Меланка розплющує очі.
С в і ч к а
Меласю! Рідна!
М е л а н к а
Любий! Ти живий?..
О любий мій!.. Яка ж... тепер... я рада...
С в і ч к а
Голубонько! Голубонько моя!
М е л а н к а
Тебе з тюрми... хотіла врятувати...
Пішла до них... він обіцяв мені...
Дивись... наказ... як свічку донесу...
Я донесла... А тут мене схопив...
Той каштелян...
С в і ч к а
Яка ж пекельна мука!
Утішся. Вбив я кривдника твого.
М е л а н к а
Ні, ні. Не бійся... він мене... не скривдив.
Боролась я...
С в і ч к а
Дитиночко моя!
М е л а н к а
Твоя навік... Коханий... любий... мій...
Всю ніч тебе... шукала... а тепер...
З тобою знов... на нашому... весіллі...
Свою Меласю... поцілуй... прощай...
І свічку цю... що я тобі...
Вмирає.
С в і ч к а
Меласю! Рідна! Зіронько моя!
Не покидай! Не покидай мене!
Не дише, вмерла... О, яка ж це мука!
(Ридає, схилившись на її ноги).
Навіщо ж я?.. Навіщо ж я живий?..
(Підводиться, бере в руки її голову. Тихо, з глибоким сумом, ніжно).
Заснула ти... А на устах твоїх
Така усмішка жалісна... і тиха...
І слізонька застигла на очах...
(Цілує її).
Бідняточко... голубонько бездольна...
Яку ж ти муку мусила знести.
Коли пила свою весільну чару,
Для милого наділа цей убір
І свічку цю вінчальну засвітила...
І ось в крові, в багні весільна сукня,
І згасла свічка, як твоє життя.
(По хвилі мовчання вже з запалом).
Та не сумуй! Немарно ти терпіла
І свічку цю немарне берегла.
На честь твою, моя голубко мила,
На честь тих мук, що ти перемогла,
Ми знов її засвітим, як на свято,
На помсту та на волю з тих огнів,
Що на своїх гнобителів проклятих
Сьогодні гнів народний запалив.
(Бере з рук Меланчиних свічку й запалює від смолоскипа).
Умерла ти... і твій убір чудовий
В крові й багні, як прапор на війні.
(Продовження на наступній сторінці)