Клим. Печуть, вірите? Що набив, а що... (Починає скидати чоботи).
Євгенія Костівна. Товаришу! Що ви робите, товаришу?
П у п. Не треба, дядьку.
Шайба. Ні. Хай голови хоч раз подивляться на трудові ноги... Щоб з боку ленінізми подивилися, а не так собі, крізь чоботи...
Пуп. Не треба, Шайбо! (Наливає чарки). Пийте, товариші!
Радобужний. Овдію!
Пуп. Пий, Шайбо! Дядьку Климе! Одвічний український дядько!
К у х м а н (відтягає Радобужного). Не заважайте, Антипе Оверковичу! Хо-хо! Дайте спокій Єгові й анголам (вказує на стіл). Я бачу, вони під оцим деревом скоро ляжуть...
Євгенія Костівна. Тож номера він викидає! Кухман. Жено! Він тільки приводить, а викидатиму я... Хо-хо!
Радобужний і Євгенія Костівна йдуть у другу кімнату.
Жено! Заграй нам! (Підходить до столу). Не вагайтесь, товариші робітники і селяни. Все одно— всі ми у брами соціалізму під оцим столом упокоїмося... Пийте!
Клим. Трошки того дерева...
Кухман. Розумію і співчуваю.
Грає піаніно.
3
Скибка.
Кухман. Рекомендую. Теж будівники соціалізму... Ходім. Хо-хо... Скибка. У-р-р-а! (Здоровкається).
4
Вбігає І рочка. І р о ч к а (хапає Скибку). Беріть мене! Скибка. Не вмію.
І р о ч к а (крутить його). Раз-два-три! Учіться!
Кухман. Учітеся, брати мої, і чужого научайтесь, й свого не цурайтесь. Хо-хо...
Скибка. Дайош буржуазної культури! (Вальсує ш Ірочкою у другу кімнату).
Шайба (випивши). Хто ж тут за хазяїна?
Кухман. Товаришу! Господарі тут ви... Оце ось тут вам вся влада належить. Хо-хо! Пийте, скільки влізе!
Клим. Ех, з досади... Налийте ще!
Шайба (до Пупа). Слухайте, товаришу. Невже діло наше...
Пуп. Пий, Шайбо!
Шайба. І доки питимем отак?
Кухман. Аж поки самі не перевернемось на дерево і взагалі... на матеріял... Хо-хо...
Пуп (веде Шайбу й Клима у другу кімнату). Мовчи хоч ти, череп контрреволюції. Не бомкай, бо...
Кухман. Товаришу Єгова! Не гнівайтесь! Слово честі, в моєму черепі гадюки нема. (Йдуть).
Музика.
5
Ніна і Брус.
Брус. Я не можу. Буза! Нінушко! Я скажу!
Ніна. Тільки не зараз! Не тут, милий.
Брус. Мені здається, що він догадався. Знає. Не можу! Скажу. При всіх скажу!
Ніна. Благаю. Завтра, милий. Завтра!
Брус. Не все однаково: чи сьогодні, чи завтра?
Н і н а. Не однаково. Завтра востаннє поїдьмо за город, у степ, на весь день. Одгуляємо останній день...
Брус. Чому останній? Нінушко! Чому останній?
Ніна. Дурнику мій! Останній тихий і соняшний день перед хмарами і бурями... Завтра, Брусе, я сама скажу, і ти скажеш... А сьогодні не буря, бешкет вийде... Він випивши, і ти... Не хочу, щоб при сестрі... Благаю, милий! Не треба. Ну?..
6
Входить Радобужний: — Пуп у меланхолію вдався. Піди, Ніно, може, хоч ти його заспокоїш.
Ніна йде.
Б р у с. А я випив трошки і теж... буза в голові. Ти немов на мене сердишся? Радобужний. Я? Брус. Так.
Радобужний (сміється). Не треба кисленьких— сентиментів. Не треба бузи. Ти із робітників, так би мовити, з залізної когорти революції. Вип'ємо!
Брус. Давай, Антошо!
Радобужний (наливає в чарки). Сьогодні листа одержав...
Брус (п'є). Листа? Якого листа?
Радобужний (п'є). Жінчиного листа, тільки не мені... Б р у с. Од Ніни?
Радобужний. У неї коханець... полюбовник завівся...
Брус (смокче з чарки). У Ніни? Радобужний. Вона до нього написала... Брус. Ну?
Радобужний. А він листа загубив... Брус. Вип'ємо. Пий... Радобужний. Отже, слухай. Брус. Я слухаю... Цікаво... Кажи! Радобужний. Листа, мабуть, хтось знайшов і поштою... мені.
Брус (п'є). Так.
Радобужний. Чом же не спитаєш, хто полюбовник? Брус. Не знаю... Скажи... Радобужний. Не знаєш?
Брус (п'є, пауза). Буза! (Змагаючись). Ось що, Антипе... Я... (П'є). Полюбовник, кажеш? Цікаво! Я не знав за це.
Радобужний (п'є). І я не знав... Брус. Не любиш ти її...
Радобужний. Що?.. А ти... за це знаєш? Вона сказала? Брус. Хто?
Радобужний. Жінка. Ніна.
Брус. Ні, це я так... В домі відпочинку бузив усе з дівчатами?
Радобужний. Може, їй за це сказав? Брус. Кому?
Радобужний. Моїй жінці! (П'є). Брус. Не бузи, Антипе... Чуєш?
Радобужний. Ну, киньмо!.. Вип'ємо за комуністичну простоту, загартованість і за нашу дружбу... Ну? (Дивиться на Бруса).
Брус. Вип'ємо... А скажи... ти як?..
Радобужний. Що?
Брус. Ну... Зашкребло тебе? Болить?
Радобужний. Ти хочеш спитати, чи не ревную я?
Брус. Взагалі...
Радобужний. Ні... Тільки болить, що... обійшли мене, немов міщанина... Роги чіпляють. Навіщо?.. Вподобалась тобі моя жінка? Хочеш її? Любов у вас? Будь ласка. Прийди і скажи одверто. Не трусися, не ховайся, як пес поза углами.
Брус (рішуче). Ет... Без бузи!.. Слухай, Антипе...
7
Євгенія Костівна, Кухман, потім Пуп, Шайба, Клим.
Євгенія Костівна. Це ж хуліганство! Безглуздя!
Кухман. Заспокойся, жено. Єгова просто п'яний!
Радобужний. Що трапилось?
Євгенія Костівна. Він повалив і потоптав мої квіти! Хотів бити піяніно.
Пуп. Геть болонок, квіточки, іконки! Протестую!
Євгенія Костівна (істерично). Хуліганство! Варварство!
Брус. Пупику! Не бузи хоч ти.
Євгенія Костівна. Мені оця квітка дорожча од всіх ваших революцій... Мені (цілує квітку і плаче) дорожче за все...
Кухман. Жено! Ти теж п'яна. Хо-хо...
Пуп. Брусе!.. Протестую! Товстозаде міщанство квітчає тепер життя, в бінокль на нас дивиться і присуд свій виносить..
Брус. Піди лишень та проспися.
Пуп. Підожди... Товстозаде міщанство, в голові сало, жере, плює і плодиться в республіках пролетаріяту... Йому на послугах наш радянський чиновник, наш бюрократ і навіть наша антирелігійна пропаганда...
Радобужний іде в другу кімнату.
Брус (затуляє йому рота). Ти п'яний, Пупе.
Євгенія Костівна. Зробили з життя казарму! З культури — насіння з балалайкою!
Пуп. Товстозаде міщанство заплювало революцію! Був Жовтень. Був ранок. На обріях у мареві дзеркалилась комуна... А тепер? Квіточки, болонки, моди і поруч злидні, старці, купи гною? Зона! Порожньо і сифілістично в степах республік. (Сідає).
Брус іде в другу кімнату.
Клим. Бачу, що з школою не вийде діла.
Шайба (до Пупа). Ходімо додому.
Пуп. Зажди, Шайбо!.. Товариші! Пора засновувати комуністичні монастирі і скити, щоб боронитися од зони, щоб спокутувати гріхи...
Євгенія Костівна (йдучи). Давно пора.
Кухман. Геніяльна ідея! Хо-хо... Дозвольте спитати — монастирі? Окремо для жінок, окремо для чоловіків, чи мішані?
Пуп. Мовчи, черепе!
Шайба. Випили і гайда! Товаришу село! Беріть його під пахви... Товаришоньку...
Клим скидає свитину, простилає долі і лягає.
Ви ж це, землячок, що? Здрейфили?
Кухман. Хо-хо! У землячка хрущі над вишнями гудуть.
Пуп (сідає до Клима). Правильно. (Хапає Шайбу і валяє додолу). Дядьку Климе! Клим. Га?
Пуп. Нумо пісню! Нашу!
К л и м. А не виведуть... з хати?
Кухман. Товариші! Ваша диктатура! (Дає кожному по чарці вина). А ми буржуазія, у вас на послугах. Пуп. Черепе! Одійди! Ударю!
Клим (до Кухмана). А сукин же ти син, ваше благородіє, як я бачу!
Шайба. Протокольно — ми вже не люди, а свині! Ходімо додому, товаришочки, га? До мене ночувати, га?.. Будьмо свідомі...
Ідуть.
Кухман. Нарешті я бачу справжню змичку города з селом під партійним проводом. Ха-ха!
Біля дверей їх догнав старий.
Клим (гірко). Не вийшло наше діло.
8
Убігли Ніна і Радобужний. Радобужний (брутально). Самка ти! (Замірився). Н і н а. Не смійте!
Радобужний. Проститутка! (Вхопив пляшку, щоб ударити).
Ніна. Радобужний!.. Радобужний!.. Ви ж комуніст... Старий (голосно, грізно). Господи! Виведи мене звідси, із мурів оцих, із закуту виведи... і
9
ДІЯ ДРУГА
СЦЕНА 1 Увечері в Шайбиній хатинці.
1
В е к л а. Отак з тої пори без роботи сидить... Та якби ж сидів? Бігає десь, гасає день по день... А прийде — жерти давай! Та ще гостей усяких, таких же чортів, як і сам, прости господи, наводить.
Клим. Я ж не знав, що таке у вас...
Ш а й б а. По морді ляпаєш? Сукин ви син, протокольно й об'єктивно...
Пуп (вставши). Не бий її! Бий мене! (Підставляє щоку).
Радобужний ставить пляшку на стіл.
Пуп. Ой, багно ж, багно!.. (До Шайби). Удар мене, Шайбо...
Шайба. Отямтесь, товаришок!.. Нас і так бито було, а тепер ще й самі себе?
Пуп. Не хочеш... Так, отже, коли так!.. (Б'є себе по обличчі). Р-раз! Два!
10
Кухман, Євгенія Костівна, Брус, потім Скибкай Ірочка.
Євгенія Костівна. Ніно! Він тебе ударив? Панове? Пуп ударив Ніну... Ніна. Ні! Ні!..
Брус (важко, не поспішаючи, підходить до Рад об умного). Ти...
Ніна (стає між ними). Заспокойтеся, товариші... Нічого тут не трапилось! Це Радобужний іспита складав... на борця за новий побут...
Ширма
Be к л а. І сліпий побачить, як живемо!.. Нічого там! Не знав...
Клим (бере свою торбочку). Я б той... заплатив якого карбованця, коли ж вірите... витратився геть-чисто.
В е к л а. Не треба. Йдіть з богом і так. Бачте, до чого довели? За старого режиму ніколи в світі захожого чоловіка не вигнала б!
(Продовження на наступній сторінці)