Ніна Костівна (виглядає напівгола зі спальні). Ти ще вдома?
7
Входить Т а н я.
Р а.д о б у ж н и й. Я зараз іду! Маю читати доповідь! Таню! Дайте костюм! Чаю!
Пуп вертається.
Пуп. Слухайте, Радобужний! До вас приходив делегат із села?
Радобужний. Дайте мені спокій!
Пуп. Сільце таке убоге, в ярку... Школу будують вже п'ятий рік і за браком дерева...
Радобужний. Хай куплять!
Пуп. Вони просили...
Радобужний. Дайте мені спокій! Я хворий! І, будь ласка, делегатів не засилайте!
Пуп вийшов. (До Тані). Тут на столі тези лежали?
Т а н я. Я не бачила.
298
Радобужний шукає, бере листа, розліплює і читав.
Вам який костюм? Радобужний (читає). Що? (Вдивляється у лист). Таня. Який костюм, питаю?
Радобужний (прочитавши листа, схоплюється, ходить, вдруге читає). Такий же міщанин, як і мій чоловік... (Іде до спальні, спиняється, ходить). Так! Ось воно що!
Т а н я. Я за костюм питаю!
Радобужний. Костюм? Вийдіть!
Таня йде. Пауза.
Так! (Кривиться). Не знав цього! (Ще раз перечитує листа, замислюється).
8
Н і н а в сорочці, накрившись ковдрою:
— Поможи, будь ласка, впіймати блоху! Замучила!..
Радобужний (дивиться на неї). Так! Не гадав я, що ти... Ніно... Ага! (Заспокоївшись). Блоху, кажеш? Блоху!..
Ніна. Ти... хворий, чи що?
Радобужний. Я сьогодні маю читати робітникам за новий побут... Хіба почати з блохи? Га? (Нервово сміється).
Ніна. Почни з блохи! Запевняю: робітники не засміють. Чим блоха гірша за твої панчохи?.. А я їх латаю! А рівність ваша де?
Радобужний. Блошина рівність?
Ніна. Хоч яку витворіть, товариші комуністи, для сім'ї!
Радобужний. Що ж поробиш! Я міщанин. Я не з заліза і вогню. Попроси дужого, міцного...
Ніна напружено і мовчки дивиться на нього.
І все ж таки я не міщанин! Драми не зніму! Не бійся!
Н і н а. Я й не боюсь! Що ти маєш сказати?
Радобужний (читає листа). "Милий! Дужий! Міцний! Невже і ви, комуніст із заліза і вогню, з чистою робітницькою кров'ю, такий же міщанин, як мій чоловік та інші? Невже й ви не здатний сміливо переступити за межу міщанської моралі і створити дійсну вільну любов? Я так вірила і вірю вам, милий, єдино бажаний первоцвіте мій... Ніна..." Ти писала?
Ніна. Я...
Радобужний. Кому? Ні на. Кому? (Дивиться на нього і на лист). Хіба не знаєш?
Ра д о б у ж н и й. Скажи, кому?
Н і н а. Не тобі.
Р а д о б у ж н и й. Я знаю, що не мені.
Ніна. Скажи... Хто тобі дав цього листа?
Радобужний. Він!
Ніна. Він? (Випитує очима). Хто... він?
Радобужний. Він! Дужий і міцний твій!.. Первоцвіт! . .
Ніна. Як так, то чому ж питаєш, кому я писала? (Йде у спальню).
Радобужний. Стривай!.. Мабуть, твій міцний і дужий превелика роззява, що загубив листа... Хтось знайшов і надіслав поштою... Скажи, кому, і я сам оддам.
Ніна (вириває Листа). Це моя... особиста справа!
Радобужний. Вибач... Вона трошки й мене чіпає!.. Не бійсь, я драми не зніму.
Н і н а. Я й не боюсь!
Радобужний. Невже це ти написала?
Ніна. Я!
Р а д о б у ж н и й! Ніно! Невже це ти серйозно?
Ніна (іронічно). Ні... Це д так... шуткуючи.
Р а до б у ж н и-й (Зірвавшись із голосу). Скажи, кому цей лист?
Ніна. Радобужний! Не губи розумуй
Радобужний. Невже ти... крадіжма?.: Яке ти маєш право писати отак?
Ніна. Право? Ти хотів, щоб я дозволу просила? ,
Радобужний. Я хотів би, щоб ти поважала мене і... Просто одверто сказала — кому лист?..
Ніна. Вибач! Я йду одягатись!.. (Вийшла у спальню).
Радобужний. Ніно! (Йде за нею).
Ніна. Вибач! (Зачиняє двері й запирає)
Радобужний Ховаєшся? Одчини! (Грюкає)." Одчини… (одступає). Коли так... гаразд...Таню, Костюм!
Т а н я з костюмом.
Радобужний. Не цей! Скільки я вам казав, що коли я йду на завод, то щоб давали кепку, блузу...
Таня йде.
Не треба! Пізно! (Одягається). Таня. Чай зараз буде!..
Р а д о б у ж н и й. Не треба! (Одягнувшись, бере портфель і йде). К чорту!..
10
Н і на
Ніна (у телефон). Дайте, будь ласка, 7-53... 7-53 (До Тані). Тацю! Теплої води на вмивання,! "Зараз!
Таня йде.
Алло... Це я... Так! Трапилась пригода... Мій лист до вас... Слухайте! Зараз приходьте, приїздіть негайно!.. Його нема! (Біжить у спальню). Таню! Води!
Таня несе воду.
11 '
Входить із кухні Кучка з ціпком і горщиком, із сіней Шайба і Клим.
Шайба. Дозвольте увійти? Кучка. Хто це?
Шайба. Тут товариш Радобужний живе? Кучка. Тут. А ви ж хто?
Шайба (до Клима). Заходьте, товаришу землячок! Натрапили!
Клим. Здрастуйте в хату!
Шайба. Оце я товаришонька одного завів. Людина, можна сказати, протокольно прибилася пішки з села і ніяк доступитися не може.
К у ч к а (тремтить). А которий? Которий із села?.. Сідайте! Звідки? Не бачу, я темний на очі...
К л и м. Це я поневіряюсь отут з обчеськими справами! Третій день отак...
Кучка. Сідайте! (Намацує Клима). Давно не бачив свого чоловіка...
Ш а й б а. А ви, мабуть, родич товаришу Радобужному?
Кучка. Батько йому! Четвертий рік, як узяв мене до себе... Я теж із села... Хліб колись робив...
Шайба (штовхає Клима). Попросимо папашу, а папаша синові скаже...
Кучка (до Шайби). І ви з села?
III а й б а. Ні! Я так собі, можна сказати, протокольно і більш з об'єктивного боку...
Клим. Хлопочуть, спасибі їм...
III а й б а. Я, папашо, безробітний, тутешній... П'ятий год отак... Нема роботи, то я склавши руки не сиджу... Де яка установа, де який клуб або аерохем чи там черга людей яка, я й собі заскочу... Приміром, у нас такі установи, що й без діла можна ходити...
Клим. І без діла, і за ділом — однаково!
Шайба. Приміром, тобі про зовнішню політику которий з товаришів і акурат за Антанту розкаже, там за Леніна Ілліча говориться народові, що дуже за ним побивається, а суті, точки щодо повчення Ленінового не розуміє... Ну й поплачеш, трапляється, за ленінізмою, бо Ленін — він справді Ленін, і більш тобі нікоторої гайки... Одне слово, жаль бере об'єктивно і протокольно, що помер такий чоловічок!
К у ч к а. То це ж ви?
Ш а й б а. Бачу, товариш землячок із села, можна сказати, одірвався бази і заплутався у бюрократизмі. Бо дракони сидять! Хоч і рубають їм голови, а замість зрубаної десять виростає...
Клим. Школу обчество будує і вже стіни поставили, а на дерево не стягнемось...
Шайба. Справа така, що протокольно вона в бюрократизмі, як квітка, засохне. Треба допомогти, папашо!..
Клим. В економії Пісоцького...
Кучка. Знаю я цю економію!.. Хліб там колись родив... Жито...
Шайба. В економії отій дерево і цегла...
Клим. Дурно лежать... Розтаскують...
III а й б а. І треба, щоб об'єктивно синок ваш це дерево на школу дав, бо він завідатель цих економій...
Кучка. Я скажу...
Клим. Просимо! Усім селом... І план у нас, ось я вам зараз...
Шайба. Ми ще вчора були у вашого синка в установі... Норовистий він. Не дозволяє...
Кучка. Не послухає він і мене...
К л и м. Як не послухає?.. Ви ж батько?
Кучка. Ніколи він мене не слухав... Скажу що — сміється... На село мені... Важко отут...
Шайба. А ви з ним по-сурйозному! Скажіть, що, мовляв, діло сурйозне, і більш нікоторої гайки!..
Клим. То який же з вас батько, що він неслухняний у вас?
Кучка. Хіба сліпого послухає хто? Просив: одвези на село, щоб хоч вітрець подихнув на мене... Затомився!.. Вірите: вітру не чую!.. Десь шумить угорі...
Шайба. Ні, так не можна!.. Ви йому сурйозно, розумієте? Протокольно!.. Школа, скажіть, стоїть, дерево лежить, а людина б'є ноги за 75 верстов...
12
Входить Брус: — Добридень. Чи вдома Антип?
Кучка. А... Товариш Петя! Немає вдома! Ось до мене земляки прийшли. Із села, Петю. Б р у с. А Ніна Костівна?
13
Ніна, згодом Таня. Ніна (до Бруса). Прийшов? У мене до вас... справа одна... (До Шайби й Клима). Ви до товариша Радобужного?
Шайба. В точку попали! Землячки ваші, можна сказати...
Ніна. Які землячки?
Кучка. Чоловік із села... До Антипа...
Н і н а. Товариша Радобужного нема! Прийдіть завтра. Краще в установу.
Шайба. Були там!
Ніна. Таню! Я просила запирати сінешні двері! Учора в сестри примус украдено...
Шайба (до Клима). Ходімо, товаришу землячок... А вас, папашо, просимо...
Клим (до Кучки). Замовте слово. Прощавайте!..
Кучка. Я зараз... Я вийду з вами! Ось я (шукає горщика).
Шайба. Посудинку шукаєте? Ось вона (подає).
Кучка. Спасибі!.. Ну, як же там хліб?.. Чув, що жита добрі?.. Зелені та густі, кажуть... (Шайба, Клим і Кучка йдуть).
Ніна (до Такі). Чому ви не винесли за Оверком Петровичем?
Таня. Не дають. Кажуть, помру, і хай тоді мене вже виносять.
Ніна. Зараз же приберіть ліжко, повимітайте, помийте підлогу!
Таня пішла.
(До Бруса). Ну? Брус. Що трапилось?
Ніна. Перш за все, як попав оцей лист до Антипа? (Дає листа).
Брус. Не знаю... Либонь, як гаманця в установі витягав... він і випав...
Ніна. Я так і знала... Господи!.. Гава ви.
Брус. Біс його знає, як це трапилось... А як він попав до Антипа?
(Продовження на наступній сторінці)