«Мина Мазайло» Микола Куліш — сторінка 5

Читати онлайн комедію Миколи Куліша "Мина Мазайло"

A

    5

    Увійшла Мазайлиха з якоюсь химерною електричною мухобійкою в руках.

    Почала ляскати на мух. Поляскавши, вийшла.

    6

    М а з а й л о увів Баронову-Козина.

    Зачинив Мокієві двері. Тоді до Барокової:

    — Навіть мух я наказав вибити електричною мухобійкою власного винаходу, щоб навіть мухи нам не заважали. Починайте, будь ласка!

    Б а р о н о в а — К о з и н о захвилювалась:

    — Починати? Ах, Боже мій, — починати... Може, ви почнете?

    М а з а й л о теж захвилювався:

    — Ні! Ні! Я тепер не можу, ви — моя вчителька. Починайте ви!

    Б а р о н о в а — К о з и н о ще гірш захвилювалась:

    — За десять років я так одвикла од цього діла, що... Я вся хвилююсь і не можу почати. Не можу! Ах, Боже мій, ну, як його почати, як?.. Мені, старій гімназіяльній вчительці...

    М а з а й л о захвилювався.

    — Починайте так, як ви починали колись, молодою... У хлопчачій чи в дівочій гімназії працювали?

    Б а р о н о в а — К о з и н о

    — В дівочій, відомства імператриці Марії Теодоровни. Боже мій! Тоді ми всі починали молитвою. Пам’ятаєте молитву перед навчанням?

    М а з а й л о

    — Молитву?.. Стривайте! Так-так! У нас в городському вчилищі молитву співали... Так-так, всі хором. А хто спізнявся, той після лекції ще дві години в класі сидів — "без обєда" називалось...

    Б а р о н о в а — К о з и н о

    — Її нас у гімназії співали. Прекрасно співали. Пам’ятаю слова...

    М о к і й, прочинивши двері, заляскав електричною мухобійкою.

    Б а р о н о в а — К о з и н о

    — Ах, Боже мій! Невже забула? За десять років. Не може бути... Молитва перед навчанням... Невже забула?

    М а з а й л о

    — Молитва перед навчанням. Невже забув?.. Ах, Господи!.. Преблагій Господі!..

    Б а р о н о в а — К о з и н о згадала. Очі засяяли. голос сам заспівав:

    — Преблагій Господі, нізпошлі нам благодать...

    М а з а й л о, зрадівши, що згадалось, підхопив на весь голос:

    — ...Духа Твоєго Свято-о...

    Б а р о н о в а — К о з и н о крізь сльози, з просміхом у голосі поправила:

    — Святаго...

    М о к і й , причинивши двері, засвистів.

    Проте Баронова і М а з а й л о доспівали разом:

    — ...дарствующего і укрепляющего наші душевниє сі-і-ли... даби внімая пре-по-да-ва-є-мо-му уче-е-нію, возрослі ми тебе, нашому Создателю, во сла-а-ву, родітєлям же нашім на утешеніє, церкві і отєчеству на по-о-льзу.

    Б а р о н о в а — К о з и н о на такий голос, як колись казали в класі після молитви:

    — Садітесь!

    М а з а й л о сів. Б а р о н о в а — К о з и н о утерла сльози:

    — Як вам здається, чи не заспівають ще цієї молитви по школах?

    Мазайло сумно:

    — Навряд.

    Б а р о н о в а — К о з и н о. розгорнувши стару читанку:

    — А я ще пожду. Жду! Жду-у! (На такий голос, як колись учила). Розгорніть, будь ласка, книжку на сторінці сорок сьомій... (Дала Мазайлові книжку і методично ждала, поки він шукав сорок сьому сторінку). Знайшли сторінку сорок сьому?

    Мазайло глухуватим, як колись у школі, голосом:

    — Знайшли.

    Б а р о н о в а — К о з и н о

    — Читайте вірш "Сенокос". Читайте голосно, виразно, вимовляючи кожне слово.

    М а з а й л о, обсмикуючись, як колись обсмикувався в школі перед тим, як здавати урок, голосно й виразно:

    — Пахнєт сеном над лугами...

    Б а р о н о в а — К о з и н о трошки захвилювалась:

    — Прононсі Прононсі Не над лу-гами, а над луґамі. Не га, а ґа...

    М а з а й л о

    — Над лу-гами...

    — Над луґа-ґа!

    — Над луга-га!

    — Ґа!

    — Га!

    Б а р о н о в а — К о з и н о аж вух своїх торкнулася пальцем:

    — Ах, Боже мій! Та в руській мові звука "г" майже немає, а є "г". Звук "г" трапляється лише в слові "Бог", та й то вимовляється...

    М а з а й л о раптом у розпач вдався:

    — Знаю! Оце саме "ге" і є моє лихо віковічне. Прокляття, якесь каїнове тавро, що по ньому мене впізнаватимуть навіть тоді, коли я возговорю не те що чистою руською, а небесною, ангельською мовою.

    Б а р о н о в а — К о з и н о

    — Не хвилюйтесь, милий! В одчай не вдавайтесь!

    М а з а й л о

    — О, як не хвилюватися, як, коли оце саме "ге" увесь вік мене пекло і кар’єру поламало... Я вам скажу... Ще молодим... Губернатора дочь оддаля закохалася мною. Просилася, молилася: познайомте мене, познайомте. Казали: не дворянин, якийсь там регістра-тор... Познайомте мене, познайомте! Покликали мене туди — як на Аполлона, на мене дивилася. Почувши ж з уст моїх "ге"... "ге" — одвернулась, скривилась.

    Б а р о н о в а — К о з и н о

    — Я її розумію.

    — А мене?

    — І вас тепер розумію.

    М а з а й л о

    — О, скільки я вже сам пробував у розмові казати... "кге".

    Б а р о н о в а — К о з и н о

    — "Кге" ?

    М а з а й л о

    — Не міг і не можу, навряд щоб і ви навчили мене...

    Б а р о н о в а — К о з и н о захвилювалась:

    — Ах, Боже мій. Та це ж єдиний тепер мій заробіток — "ге"... Самим "ге" я тепер і живу. Постарайтесь, голубчику, ну, скажіть ще раз: над луґами. Над лу-ґамі.

    Мазайло

    — Над лукгами. Над лугами.

    — Ґамі.

    — Гами.

    — Ґа.

    — Га.

    Б а р о н о в а — К о з и н о до вух, М а з а й л о до серця — та разом:

    — Ху-у-у!

    М о к і й одчинив двері. Тоді голосно до Улі:

    — Прочитайте, Улю (розгорнув книжку і показав де), оцю народну пісню. Читайте голосно, виразно і тільки так, як у книжці написано.

    У л я, хвилюючись, напружено:

    — Брат і сестра. Під ґарою над криницею...

    М о к і й

    — Не під ґарою, а під горою... Там написано: під горою. Читайте, будь ласка, як написано.

    У л я

    — Під ґарою...

    — Під горою, го!

    — Під ґорою, ґо!

    — Го!

    — Ґо!

    — Де ж там, Улю, "ґо", коли в книжці "го" стоїть. Взагалі в українській мові рідко коли звук "ґе" подибуємо, хіба в таких словах, як (на батьків бік голосно} ґуля, ґава, ґирлиґа, а то скрізь кажемо "ге".

    Б а р о н о в а — К о з и н о раптом стрепенулась:

    — Стривайте, стривайте! Я знайшла секрета, як вас навчити. Боже мій, знайшла... Ось як: читайте, і де "ґе" стоїть, там вимовляйте ка, к.

    М а з а й л о несміливо:

    — Ка, ки...

    Б а р о н о в а — К о з и н о

    — Так! Читайте!

    М а з а й л о

    — Пахнет сеном над лу-ками...

    Б а р о н о в а — К о з и н о

    — Так! Так!

    М а з ай л о сміливіш:

    — Песньой...

    — Песнєй.

    — Пєснєй душу веселя, баби з к-раблями рядамі...

    Б а р о н о в а — К о з и н о рівним методичним голосом:

    — Не з ґраблямі, а з ґрап-лямі.

    М а з а й л о старанно, аж жили напнулись:

    — 3 краб-лямі...

    Б а р о н о в а — К о з и н о

    — Та ні! У вас тепер не "ге", не "кге"... Треба казати не з ґраблямі, а з ґраплямі, с... Окрім цього, в руській мові там, де звук "б" не акцентовано, треба його вимовляти як "п": с ґрап-п-плямі...

    М а з а й л о обережно, як по камінцях через воду:

    — С крап-лями...

    — Мі.

    — С к-крап-ля-мі рядамі.

    — Так!

    М а з а й л о сміливіш:

    — Ходять, сєно шєвєля. Там сухое убірають мужічкі є-ко круком.

    Б а р о н о в а — К о з и н о

    — Не єко, а єво!

    М а з а й л о

    — Як? Та тут же стоїть буква "ги", себто "к", а не "в".

    Б а р о н о в а — К о з и н о

    — В інтелігентній мові вимовляють "єво", а не "єго" і не "є-хо".

    М о к і й стрепенувся. Аж підскочив. До Улі:

    — Стривайте! Я теж знайшов секрет, як вас навчити. Знайшов! Ось як: читаючи, вимовляйте "г" як "х". Ну, Улю!

    У л я

    — Під хорою...

    М о к і й

    — Приблизно так.

    У л я сміливіш:

    — Під хорою над криницею...

    М о к і й

    — Улю, як у книжці написано. Над криницею, цею "е"... (Раптом). Скажіть, Улю, паляниця!

    У л я

    — Паляниця.

    М о к і й

    — Такі Вірно! Раз паляниця у вас вийшла, це знак того, що скоро навчитеся мови.

    У л я

    — Серйозно?

    — Серйозно.

    Б а р о н о в а — К о з и н о до знервованого Мазайла:

    — А що таке паляниця?

    М о к і й голосно:

    — Український білий хліб.

    Б а р о н о в а — К о з и н о

    — А я й досі не знала.

    М о к і й

    — Отож і горе, що їсте, а не знаєте... Читайте, Улю, далі.

    М а з а й л о демонстративно перебив:

    — Єво кру-ком на воз віламі кідают, воз растьот, растьот, как дом. В ожиданьї...

    Б а р о н о в а — К о з и н о

    — В ажіданьї.

    — Ва-жіданьї конь убо-кій точно вкопаний сто... стаїть: уші врозь, дукою нокі і как будто стоя спіт.

    Б а р о н о в а — К о з и н о

    —Так!

    М а з а й ло голосніш:

    — Только Жучка...

    Б а р о н о в а — К о з и н о

    — Толька Жучка...

    М а з а й л о про себе:

    — Агаї Це значить жучку звуть Толя, Толька... (Голосно). Толька жучка удалая в рихлом сене, как в валнах...

    Б а р о н о в а — К о з и н о

    — Прекрасно!

    М а з а й л о, Баронова разом, натхненно:

    — То взлетая, то ниряя, скачет, лая впопихах.

    У Бароновоі-Козино чути "впап’хах", у Мазайла — "упопихах".

    Б а р о н о в а — К о з и н о

    — Ну от! Прекрасно!

    М а з а й л о зворушено і глибокодумно:

    (Продовження на наступній сторінці)