У масовій шкільній практиці дистанційним навчанням часто називають те, що не відповідає змісту повноцінної дистанційної освіти.
На цьому наголосив голова Державної служби якості освіти Руслан Гурак, коментуючи перспективи дистанційного навчання.
За його словами, в Україні про дистанційне навчання часто говорять поверхнево.
«Одна частина дискусії зводиться до скарги на сам формат. Інша вважає, що достатньо підключити дитину до уроку через екран, і питання вичерпується. Обидва погляди не працюють», – переконаний Гурак.
Він пояснив, що повноцінна дистанційна форма вимагає інших методик, іншої логіки самостійної роботи учня, іншої ролі вчителя, але в шкільній освіті така модель майже не сформована.
Тому існують ризики, коли тривалий онлайн дуже легко перетворюється на режим присутності без повноцінного навчання дітей.
«Це твердження особливо важливе тому, що воно руйнує зручну ілюзію. Дистанційка не є проблемою сама по собі. Проблемою стає псевдодистанційність, коли школа зберігає назву форми, але не створює її змісту. І тоді система починає жити в симуляції: уроки формально відбуваються, діти числяться, педради збираються, а питання про реальний результат виноситься за дужки», – зауважив голова Державної служби якості освіти.
За його словами, вихід із такої ситуації у тому, що освітня політика має перейти від тактики тимчасового пристосування до політики структурного переформатування.
«Треба переглянути фінансування, очистити статистику, визначити стандарти справжньої дистанційної освіти, окремо врегулювати ситуацію релокованих і прифронтових шкіл і припинити підтримувати ілюзію, що будь-яка школа, яка формально не закрилася, автоматично виконує свою функцію належним чином», – зазначив Гурак.
Читайте головні освітні новини у Телеграм-каналі Освіта.ua.
