Сократівські уроки в авторській школі

Знати свій предмет - це, звичайно, дуже важливо у повсякденній роботі вчителя. Але інколи потрібно на свою роботу продивитись очима звичайного учня і належним чином оцінити. Погляд із-за шкільної парти є невід'ємною частиною нашого відкритого простору, де діти навчаються і намагаються стверджуватися як особистості. Проблеми суспільства негативно впливають на процес становлення позитивної «Я-концепції». Розвінчення старих ідеалів і брак справжні національних цінностей породив незвичну для педагога ситуацію: пропаговані ним моралі цінності дужає часто вступають у конфлікт із реальністю. А вчитель-філолог, спираючись на книжну мудрість, уже не є найважливішим джерелом інформації. В умовах комп'ютеризації вчитель «програє» більш цікавим розважальним програмам, які не потребують роботи серця. А естетичні смаки формують у школярів сучасні телесеріали, де пропагується насильство як один з найвагоміших аргументів у вирішенні життєвих проблем. Звичайно, добро має бути міцним, з кулаками, але ж є й інші способи порозуміння між людьми. Саме тому у своїй роботі дуже часто звертаюся до проблем моральності до витоків духовності. А це й закладено в основу курсів рідної мови та літератури.

Для учнів розробив кілька важливих алгоритмів, які згодяться не тільки на уроках, а й у повсякденному житті. Практичне використання цих алгоритмів лежить у сфері філософського трактування життєвих проблем, а тим паче - шкільних.

Знати - це розуміти - цінувати - берегти і творити нове

Проведення cократівських уроків є своєрідним підсумком вивчення логічно завершеного мовно-літературного блоку. Ефективність його визначається не кількістю вирішених проблем чи балів високого рівня, а насамперед рівнем самостійності наших вихованців, які демонструють перед однокласниками вміння вести діалог, відстоювати власну думку. Дуже важливо навчити учнів тактовно й толерантно визнати перевагу опонента в суперечці. У царині моральності вести диспути неефективно, а інколи й небезпечно, бо учні можуть своїми запитаннями загнати вчителя у глухий кут. І як наслідок - утрата довіри. Не закликаю обходити гострі проблеми сьогодення («Жити чесно - бути бідним» чи «Плювати я хотів на всіх - аби мені було добре»), а передбачувати хід уроку з урахуванням того, що життєві проблеми більш реальні, ніж написано у книгах.

Молодь навчилася спілкуватися, а особливо з дорослими, не навчилася сприймати, обробляти та передавати інформацію. Вада молодшого покоління - правильно розуміти мотиви вчинків оточуючих, їх висловлювання, жести і міміку. Великі проблеми виникають з процесом самореалізації, з прийомами самопрезентації. Учні майже не готові до вирішення ділових і побутових конфліктів.

Саме ці гострі життєві проблеми на уроці вільного спілкування і пропускаються через утвір художньої літератури, і проектуються у відкритому виховному просторі. Це стратегія УВС. Наше завдання як вихователів - показати шляхи входження у доросле життя, навчити оперативно перетворювати інформацію в знання конкретного виду діяльності. Уміння спілкуватись - головна запорука успіху не тільки в навчанні, а і в бізнесі - про це неодноразово нагадував колегам Джон Рокфеллер.

Уроки мають перетворитися на змодельовані життєві ситуації, де літературний матеріал служитиме не тільки ілюстрацією до «роботи серця». Вільне спілкування на уроці зовсім не означає, що ведеться безпредметна розмова про все. Алгоритм бесіди складає вчитель, виходячи з конкретної ситуації: факт із життя учня чи класу є визначальним для бесіди, а література використовується як фон, цікаве доповнення до роздумів учителя та його вихованців. Можливо, саме цей шлях розвитку літературної освіти зможе вивести вчителя-філолога на стратегічний напрям розвитку демократичного суспільства: формування вільної особистості. Проблеми сьогодення накочуються на школу чимраз швидше, а педагогу ще й самому потрібно займати місце у соціумі. І вказувати можливі шляхи такого входження для своїх вихованців. Саме такими запам'ятали такі уроки колишні випускники. Зараз, у своєму дорослому житті, їм доводиться вирішувати дуже складні проблеми, але своєрідне загартування вони пройшли у школі. Саме їхні пропозиції, найкращі спогади про шкільні роки й лягають в основу УВС. Форма цілком залежить від педагога, саме він імпровізує, знаходить, вигадує, спрямовує урок у відповідне русло розмови. А ще такі уроки формують образне мислення, яке трансформується у певні моральні якості особистості, щ саме на уроці реалізує творчий потенціал. Такі уроки невіддільні від виховної роботи, яку проводить педагог, використовуючи переваги моделі виховної системи «Держава - це Я», що є своєрідним генераторам позитивної енергії. На перший погляд, може видатися наївною думка про те, що можна змоделювати окремі риси характеру учня. Але це тільки на перший погляд. Цілком закономірним є факт того, що більшість наших вихованців, які пройшли серйозну школу підготовки в гуртках, на факультативах, засіданнях прес-клубу «Крокус», хто готував і реалізовував соціальні потреби, - саме вони з гордістю перед однокласникам заявляли про серйозні зміни у своєму світогляді, вони стали справжніми лідерами у всіх справах нашої шкільної держави (модель учнівського самоврядування «Держава - це ми». Результатом задоволені всі: і діти, і батьки, і вчителі. Правда, побачити результат дуже важко, хоча змоделювати його можна.

Ще один алгоритм для старшокласників звучить так:

ДУМКА - СЛОВО - ДІЯ

Озвучити його можна в такий спосіб: високий рівень розумових здібностей сприяє достатньому рівню мовленнєвої компетенції - це і призводить до осмислених вчинків. Метод вільної імпровізації (саме ним найчастіше користувався Сократ) реалізує інтерес до процесу творчості, активність учнів у пошуку свого шляху самопізнання, відкритість, розкутість думки. А найважливіше - творення учнем нових знань, які згодом стануть переконаннями. Для педагога - це продуктивний шлях учіння, коли ми беремо у своїх вихованців те найкраще, що вони винесли з наших уроків. А вже саме життя виставить найоб'єктивніші оцінки і розставить пріоритети: бути чесним і бідним чи інколи схитрувати - і жити заможно.

Для нас головне завдання УВС - навчити дітей творчо мислити, розвивати культуру мислення. Надзавдання - виховати інтелігентного читача, який здатний самостійно оцінити художній твір і взяти з нього не тільки максим ум інформації, а ще й високий духовний потенціал, прихований, як правило, у підтексті.

Знання красного письменства рідного народу необхідне для пізнання й усвідомлення свого «Я». І на уроці не можна засвоїти все, що передбачено програмою, але пробуди ти бажання жити у світі знань та краси, постійного самовдосконалення - це можливо.

Одна із складових персонал-технології - це освітній проект «Корисному навчатися самому», що є своєрідним продовження пошуку автора на шляху формування в учнів позитивної «Я-концепції», розвитку життєвих компетенцій.

Автор: Г. Бойко

Освіта.ua
10.05.2009