 |
Трудоголізм - незаразна, але модна хвороба нашого часу. У трудоголіка баланс цінностей переважує на користь роботи |
Досьє на трудоголіка
Якщо просто працьовита людина, як правило, працює для того, щоби скористатись результатами своєї праці, то трудоголік просто не може жити без роботи, а що з цього вийде, його хвилює остільки оскільки.
Розібратися, звідкіля ростуть ноги трудоголізму, допоможе типовий представник роду трудоголіків. Отже, наш герой не влаштовує п'яних дебошів, не намагається потрапити шприцом у вену й навіть, можливо, не курить. Він просто працює по 12-14 годин на добу і незнайомий зі словом «вихідні». Трудоголік на вигляд цілком бадьора людина в самому розквіті сил. Тільки виглядає трохи втомленим... Із ким не буває? Може, це - звичайний трудяга, який потрапив у складну ситуацію, коли треба всіма правдами та неправдами заробляти на життя?
Насправді відрізнити трудоголіка від людини, яка працює на трьох роботах заради грошей, не так уже і складно.
1. Ви приходите на роботу - а він уже там, ідете - він ще залишається. І навіть забігши на хвилинку на роботу за забутою парасолькою, у 99-х випадках зі 100 можна застати там нашого героя. Спочатку в колег це викликає повагу, потім роздратування («що ж ти сидиш цілодобово на роботі, зараза, начальство тепер чекає цього й від інших!»), потім цим користуються («ти все одно залишаєшся, зроби ось це і ще це...»). У родині ж просто скажуть: він вічно зайнятий, удома майже не буває. А син-підліток не забуде ввернути щось схоже на «тато в нас персонаж міфічний, типу вічної любові чи Змія Горинича».
2. Робота для трудоголіка не засіб досягнення мети, а сенс життя. Не те щоб Іван Іванович був генієм у певній сфері та займався справою всього свого життя. Йому, за великим рахунком, без різниці, чим займатись. Та й заробляє не так вже й багато: платня - побічний продукт, що для трудоголіка зазвичай вирішального значення не має. Йому подобається не результат, а процес. Трудоголік часто не може відповісти на запитання: навіщо йому робота. Але, надивившись на колег, бадьоро викладаючи свої цілі, додумався до формулювання «Усе на мені тримається, як же я піду».
3. Поза робочим процесом трудоголік почуває себе незатишно. Там усе розплановано, а у звичайному житті може статися що завгодно. Саме несподіванок Іван Іванович зазвичай намагається уникати всіма силами.
4. Трудоголік не вміє відпочивати. Навіть коли трапляється чудо, і рідні можуть умовити його провести з ними безтурботний день, нічого хорошого не виходить. Трудоголік найчастіше незатишно почуває себе у веселій, безтурботній компанії, у нього зруйновані соціальні зв'язки і немає бажання спілкуватись.
Трудоголіками не народжуються, їх виховують суспільство й родина, причому роль останньої завжди буде вирішальною. У гармонійно розвиненої особистості немає необхідності вішати свою картину світу з перекосом убік і кидатись в обійми тієї чи іншої залежності. Трудоголізм, так само як і алкоголізм, не що інше, як спроба втекти від дійсності, забити в собі самітність, тривогу та страх, а заодно і привід не вирішувати свої власні проблеми. Вірніше, трудоголіку здається, що за допомогою роботи він їх вирішує, але зазвичай це просто шлях у нікуди.
НАЙБІЛЬШ РОЗПОВСЮДЖЕНІ ПРИЧИНИ ТРУДОГОЛІЗМУ
Страх самітності - робота створює враження затребуваності й залученості. А якщо за порогом роботи, як вірний собака, очікує самітність, то патологічне прагнення працювати пояснити нескладно.
Низька самооцінка. Вона змушує кидатись на трудові амбразури зі страху бути відкинутим, зазнати невдачі. Тут будь-яка проблема може видатися всесвітньою катастрофою, тому заради того, щоби з нею не зіштовхуватись, трудоголік може робити немислимі для звичайної людини речі: цілодобово не йти з роботи, сто разів переробляти звіт тощо.
Страх чи невміння спілкуватись. Робочий час підлеглий богам з іменами «розпорядок, дисципліна, субординація». Тут усе вирішили до тебе, тому можна просто плисти в заданих рамках.
Сімейне безладдя. Від нього на роботу просто збігають. Начальство іноді дивується прагненню людей сімейних попрацювати у вихідні чи з'їздити у відрядження в Усть-Урюпінськ. Проблеми в родині - одна з найпоширеніших причин надмірного захоплення роботою: чим довше вони не вирішуються, тим складніше трудоголіку-біженцю перебороти свою залежність.
Спроба компенсувати втрату. Для цілої категорії людей праця не наркотик, а ліки. За їх допомогою вони забувають про свої хвороби чи фізичні недоліки, невдачі в особистому житті чи втрату близьких. Зануритися з головою в роботу тут краще, ніж шукати забуття в чомусь іншому, а коли рани в душі поступово затягуються, то й людина перестає бути трудоголіком.
НЕБЕЗПЕКИ ТРУДОГОЛІЗМУ
Трудоголіки частіше за інших піддаються фізичним нездужанням і психічним розладам. Їх життя - постійний стрес, організм хронічно не отримує перепочинку. Окрім синдрому вигоряння, хронічної втоми та різних неврозів у людини, яка зробила роботу своїм сіамським близнюком, зазвичай знаходять проблеми зі спиною, шлунком, судинами, серцем і ще цілу купу захворювань. При цьому трудоголік зазвичай повільно й вірно рухається до інфаркту. Медики відзначають, що для тих, хто без залишку віддається роботі, це справжня професійна проблема.
Не все гаразд у трудоголіків і в родині. Маса невирішених проблем накопичується, а стосунки, навіть якщо вони й були, потихеньку руйнуються. Зацикленість на роботі як причина розлучення давно вже стала нормою, як і самотня старість фанатичних ревнителів роботи.
На роботі теж не все гладко. З одного боку, трудоголіка не люблять колеги - адже він є для них живим докором та орієнтиром в очах начальства. А якщо для трудоголіка важлива похвала, то він попадає в замкнуте коло. Згодом йому стає складніше брати на себе все більше обов'язків, розвиватись - поки колеги одержують другу освіту, читають книги чи просто заводять корисні зв'язки, трудоголік стирчить на робочому місці. Велика втома в якийсь момент дає про себе знати й починає гальмувати робочий процес. З іншого боку, просунуті керівники не прагнуть брати на роботу трудоголіков, тому що не хочуть тримати у штаті незамінної людини та розуміють, що такий співробітник націлений на процес, а не на успіх.
Як допомогти трудоголіку. На жаль, як і у випадку з іншими залежностями, трудоголік мусить сам усвідомити, що з ним не все гаразд. Насильно лікувати від хвороб, корені яких лежать у сфері психології, практично неможливо. Від близьких же потрібно тільки одне: дати зрозуміти трудоголіку, що його надмірне захоплення роботою ускладнює життя йому самому. Але не варто його постійно «пиляти»: у людини з'являється додатковий стимул відгородитись роботою. Набагато ефективніше спробувати зрозуміти, чому людина так рветься на роботу, і створити вдома обстановку, до якої хочеться повернутись.
Поради трудоголікам на кшталт «більше відпочивайте», «проводьте час із родиною» та «ніякої роботи у вихідні», які відчайдушно роздають глянцеві журнали, абсолютно марні. Боротися з наслідками у вигляді трудоголізму, не подолавши його причину, те саме, як щодня замазувати зеленкою гулю на лобі замість того, щоби переставити шафу, об яку постійно стукаєшся головою.
В Європі, Японії та США існує спілка анонімних трудоголіків. Вступити в неї можна анонімно, а принцип роботи схожий на той, який сповідує спілка анонімних алкоголіків: учасники розповідають про себе й разом, під керівництвом психолога, шукають вихід із кризи.
Автор: О. Сосницька
Освіта.ua
06.02.2009
