 |
Залишатися самим собою чи стати таким, як усі? Не виділятися і жити спокійно? Не бути таким, як усі, мати свою концепцію розвитку та дотримуватись її будь-що? Насправді цей вибір ми робимо постійно і протягом усього життя. Сильні духом обирають свій власний шлях і пам'ятають про тих, чиї шляхи поруч... |
Чужий серед своїх, або як не розчинитись у колективі
Одному чоловіку наснився вночі жахливий сон. Йому наснилось, начебто на Землі зникла вся вода, і серед людей розпочалась паніка. Потім пішов довгоочікуваний дощ і напоїв живлючою вологою i землю, й рослини, і тварин. І люди теж стали пити цю воду. І всі від того збожеволіли, стали несповна розуму і вчиняли те, чого не можна було пояснити.
Коли чоловік прокинувся, він пішов у гори. Але не просто так. Із собою він привіз на мулах величезну цистерну для води. З найпрозорішого гірського струмка наповнював він цистерну кришталевою водою. І тільки тоді, коли цистерна стала повною, він знову спустився вниз, до людей.
Настав час, і сон чоловіка здійснився, оскільки це був віщий сон. Відбулась і вся решта: люди напились дощової води і збожеволіли, і стали скоювати вчинки, пояснень яким не було. А він - ні. Він пив свою воду та мислив настільки ж розумно, як і раніше. Але в той час, як він ішов вулицею, на нього всі тицяли пальцями: «Дивіться! Он іде божевільний!». Така ситуація тривала деякий час, чоловіку було дуже важко так жити. І одного разу він не витримав і тоді теж випив води, яку пили всі люди.
Колектив: система стосунків, відносин і правил
Головне в соціумі - інформація. Хто володіє інформацією, той може керувати ситуацією. Для того щоби бути в інформаційному полі, а не поза ним, необхідно мати однодумців або хоча би співрозмовників. Для озброєної даною схемою людини знайти співрозмовника в новому колективі досить нескладно.
Хаос - це система без порядку та кордонів. Порядок - це система з елементами, що пов'язані між собою. Це система, яка виділяється з хаосу, має обмежувальні кордони.
Будь-який колектив - це система стосунків, відносин і правил, писаних або неписаних, у межах певних кордонів.
Індивідуальність та її наслідки
Як усі - це стадо. Стадо легко впізнати за типовою поведінкою, передбачуваністю та банальністю суджень. І, якщо новачок готовий заявити про себе, як про індивідуальність, ця більшість намагається всілякими способами нав'язати Її Величності Особистості свої стереотипні думки й середню поведінку. Це стосується будь-якого колективу, людей зі сміливими ідеями, яких стадо вважає божевільними. Не такий, як усі, - означає божевільний!
Белл дав людству можливість спілкуватись на відстані - телефонний зв'язок. Преса тих років уважала його аферистом і лиходієм: «Не можна передати голос людини дротами... Це нісенітниця! Не дамо себе обдурити!»
Соціальні штампи допомагають триматись на плаву, а головне - бути як усі або не гіршим за всіх. Це дуже зручно! Спокійніше жити, якщо ти такий, як усі: свої можливості не демонструєте, ідеями не втомлюєте. При цьому, якщо твоя ідея буде дійсно раціональною, тобі стануть заздрити, порушиться сон у деяких колег. Якщо ти насмілишся плисти проти течії, відіб'єшся від стада, станеш білою вороною, на тебе чекають такі наслідки твоєї індивідуальності:
- спочатку добрі колеги поцікавляться, чи ти не захворів;
- потім стануть насміхатись. Зазвичай поза очі. Коли цей процес набуде масового характеру - можна сміятись відверто й відкрито;
- незрозуміло для чого пригадають твоє неблагородне походження;
- щоб остаточно деморалізувати, пригадають минулі невдачі;
- висунуть усі можливі переконання, щоб довести мізерність і марність ідеї;
- висловлять категоричне переконання, що ти нічого не доб'єшся, що із твоєї ідеї нічого корисного не вийде. Будуть умовляти відмовитись, щоб не втрачати цінний час.
Про тебе будуть дуже турбуватись...
Найбажанішим результатом для натовпу буде твоя істерика, але невеличка депресія та зникнення бажання щось робити - теж непоганий результат роботи суспільної думки. Ти будеш разом з усіма тихенько плисти за течією, і тобі іноді будуть нагадувати - у гумористичній або саркастичній формі - про одну з твоїх геніальних ідей, яка була пустою, що і треба було довести.
Якщо ж ти досить упертий і продовжуєш наполягати на досягненні своєї мети, настає друга стадія ставлення стада до тебе:
- тобі відверто висловлять презирство та нерозуміння;
- розпочнеться моббінг (цькування) у колективі;
- більшість відвернеться від тебе;
- інші назвуть тебе диваком, з яким не можна нормально спілкуватись.
Будь до цього готовий, як піонер. Така доля спіткає будь-яку пропозицію, якщо вона нова і потребує змін стереотипного способу життя та дії. Настане час працювати наодинці або з допомогою тих небагатьох людей, хто відверто захопився твоєю ідеєю. Важче за все пережити вантаж нерозуміння та глузування. Але іноді одинокість у роботі та реалізації ідей допомагає, оскільки усуває тих, хто заважає «найкращими порадами».
Агресія - крок уперед
За таких умов є ризик стати й одиноким, й егоцентричним, коли ні в кому не бачиш розуміння, а сам упевнений у своїй правоті. Стадо не визнає геніальності, якщо побачило твій атестат із трійками. Але ж Бог наділяє геніальністю не тих, хто зручний для натовпу та подобається стаду, яке любить подібних до себе. Пам'ятайте основний постулат хімії: подібне розчиняється в подібному! Щоб не розчинитись у натовпі, ти маєш від нього відрізнятись, а це вже виклик і великий ризик. Саме тому порода білих ворон більш агресивна. Агресія необхідна для того, щоб ми могли робити крок уперед.
Якщо агресії мало, людина всього боїться, не висловлює власних думок і все життя працює на одному місці без просування на посаді. Заради миру вони згодні промовчати навіть там, де зовсім не згодні. Якщо ж агресії достатньо, людина може протиставити своє переконання думкам інших людей, її при цьому не цікавить розмір стада. У такому випадку агресивність є противагою суспільному осуду. Якби не здорова агресивність, багато хто з геніїв замість злості на натовп відчував би одинокість і бився б в істериці об стінку від людської хули.
Ставлення колективу - тяжкі ланцюги на ногах інакодумця. Він озброєний агресивністю, нестандартністю у прийняття рішень і вічним двигуном прогресу - марнолюбством. Ці несимпатичні риси - частина хреста, який несуть новатори, їхня платня за виживання нових ідей у світі стереотипів. Усе, чим користується людство, створили саме вони. Це вони не схотіли сидіти в печері на підлозі та винайшли стіл і стільці.
Австрійський винахідник Жорж де Местраль якось вигулював свого собаку. Собака зібрав усі реп'яхи на свою шерсть. Нічого дивного! Але Жорж не просто вичищав собаку від реп'яхів, він уважно роздивився, яким чином ті реп'яхи зачепилися за шерсть. Він побачив маленькі крючечки й вигадав після цього тканину - липучку із двох слоїв: один - шар ворсу, а другий - маленьких петель, як на реп'яху. Жорж де Містраль умів мріяти та був далеким від стереотипів. Ніж для фігурної нарізки овочів - також справа його рук. Неможливо бути продуктивним, якщо чіпляєшся за стереотипи.
Не бійся змін, вони завжди чогось учать! Уперед до нового колективу! Навчись у них нового для себе, дай їм нове від тебе. Залишайся самим собою! Пам'ятай: подібне розчиняється в подібному і вже ніколи не виокремлюється із загальної маси. Щоб не розчинитись у натовпі, ти маєш від нього відрізнятись!
Автор: Д. Арбєніна
Освіта.ua
05.11.2008
