Випробування часом: він керує нами чи ми ним?

Якось Бенджамін Франклін помітив: «Час - це тканина, з якої складається життя». Життя він мав на увазі не як абстрактне поняття, а як життя кожного з нас. Адже існує ще й зовнішній світ - з його законами руху, причинно-наслідковими відносинами. У ньому є місце парадам планет, зміні пори року, течії річок і морських припливів. Ось тільки запитання: чи існує там час?

Як сказав французький філософ минулого століття М. Мерло-Понті, «має існувати суб'єкт, що спостерігає положення речей, а погляд його свідомості оживляє та формує події світу». Можливо, саме людина з її активною свідомістю, розумовими здібностями вміє сприймати дії часу. Але як же тоді бути з такими «об'єктивними» речами, як зміна дня і ночі, ритми життя міста, рух стрілок годинника? Якщо замислитись, саме людина спостерігає за всім цим і привносить у кожну подію сенс. А в самого годинника часу немає й ніколи не було. Це ми наділяємо світ часом, але іноді настільки захоплюємось здійсненням його законів, що забуваємо про те, що він виходить усе-таки від нас.

ГОДИННИК УСЕРЕДИНІ НАС

Деякі особливості нашого внутрішнього часу - уроджені й дістаються нам у спадщину. Наприклад, люди за своїм біологічним годинником можуть відноситись до «жайворонків» чи «сов», завдяки властивостям нервової системи бути повільними чи метушливими. Життєві ритми організму також задаються частотою рухів, дихання, серцебиття й іншими чисто фізіологічними показниками. Це та основа, на якій будується наш із вами внутрішній час. Але подальше залежить від конкретної людини. Адже час «усередині нас» відрізняється від поступального руху стрілок і щогодинного бою курантів. У ньому можливі відходи назад, повтори, поновлення. Його можна прискорювати та сповільнювати.

Існування психологічного часу для нас іноді непомітне, тому що у звичайних умовах наш внутрішній годинник досить добре синхронізований щодо зовнішнього світу. Але якщо гомеостаз відносин раптом порушується, то незвичайні властивості психологічного часу виходять на перший план.

Усім нам ще з дитинства відомо, що в кожній годині 60 хвилин. Тільки в одній ситуації ця година пролітає швидше кількох секунд, а в іншій - одна хвилина тягнеться не гірше будь-якої гуми.

Подібне бувало з кожним із нас. Знаючи про це, можна заздалегідь підготуватися й уникнути багатьох неприємностей. Так, у ситуаціях очікування, нудьги чи хвороби зазвичай виникає відчуття того, що власний час сповільнився й тягнеться ледве-ледве. В інших випадках відбувається прискорення часу. Зазвичай воно виникає у відповідь на внутрішні потреби людини вийти за межі відмірених їй можливостей, що характерно для ситуацій загрози життю чи стресу.

Цікаво, що ці закономірності досить постійні. Хочете перевірити емоційний стан своїх знайомих? Засічіть 30 секунд і попросіть їх оцінити даний часовий інтервал. При поганому самопочутті він буде сприйматись як одна хвилина, а у стані легкої ейфорії - як 15-20 секунд.

У КЕРМА ЧАСУ

Один із законів Паркінсона каже, що «чим більше часу, тим більше справ». Можна з іронією згадати про те, що справи, дійсно, уміють виникати «з нізвідки». А можна вимовити цей закон як гімн людині - владарю часу. Роблячи роботу, я можу закінчити все швидко й успішно, досягши потрібного результату. Я можу зробити це завдання в кілька разів швидше, ніж інший, створивши тим самим свій, більш ефективний час. А можу не зробити нічого - і дорогоцінні години (а часом дні або навіть роки) будуть упущені.

Тому першим етапом розвитку власної компетентності у плані використання часу повинен бути самоаналіз. Зрозумівши, що собою представляють свій час, свої індивідуальні особливості його проживання, свій темп і ритм діяльності, можна більш чітко визначати ситуації, в яких ви зможете домогтись успіху. Якщо ви будете заздалегідь знати про свої слабкі місця, у вас з'явиться можливість підготуватись до ймовірних проблем.

Замисліться: в якому тимчасовому режимі ви звикли працювати? Який ритм діяльності для вас найбільш зручний?

Можливо, це ситуація дефіциту часу, коли все робиться «в останню хвилину». Такий метод роботи характерний для багатьох людей, і ви не виключення. Якщо цей темп для вас зручний і влаштовує ваших колег, то прекрасно. Виходить, ви вмієте при необхідності організувати себе, завершити все у строк, вам подобається той драйв, який ви при цьому відчуваєте. Якщо ж у вас виникають проблеми з тимчасовим режимом, то необхідно створювати собі більш детальні плани. Таким чином, «останні хвилини» для виконання наміченого будуть починатись раніше, а виходить, робота буде виконуватись більш рівномірно. Спробуйте також, наприклад, придумати три способи виконати доручену вам роботу швидше або визначте собі нагороду за завершення справи на кілька днів (тижнів чи годин) раніше наміченого терміну.

• Інакше обстоїть справа, якщо часовий дефіцит вас лякає. Ви губитесь, починаєте нервувати, квапитись, допускатись помилок, коли поставлені у тверді тимчасові рамки. Якщо це про вас, то, можливо, вам подобається працювати, коли час не заданий взагалі або його свідомо більше, ніж вам потрібно. Тобто для вас зручніше організувати свою діяльність так, щоб у ній зовсім не було заданого зовнішнього терміну. Адже ви самі по собі внутрішньо активні і тому «оптимальні» в ситуації тимчасової невизначеності. Якщо ж життя ставить вас у некомфортні умови твердих строків, то ви можете зробити такі кроки: по-перше, подумайте про те, що терміновість - найвищою мірою суб'єктивне поняття. Імовірно, нічого страшного не відбудеться, якщо термін буде порушений. По-друге, поняття терміновості минуще. Часом ви навіть не можете пригадати задачу, що зовсім недавно здавалась терміновою. Тим більше, ніхто, швидше за все, не постраждає, якщо все назване вкрай терміновим буде виконуватися без зайвої поспішності.
• Існує інша група людей, які взагалі з утрудненням можуть працювати без заданого терміну. Можливо, ви ловили себе на думці, що, якщо справу можна розтягти на довгі години (дні, місяці), то вам важко примусити себе нею займатись. Це не означає, що ви любите робити все в останній момент, коли зовнішні обставини не дозволяють утрачати більше ні секунди. Але при цьому для організації ефективної роботи вам необхідно самому створювати собі «зовнішні опори» у вигляді розкладів, планів, термінів, щоб завдання було виконане у строк.
• І, нарешті, є якийсь оптимальний тип людей, здатних працювати в будь-яких тимчасових режимах. Якщо ви належите до цього типу, то проблема часу, швидше за все, рідко постає перед вами. А вашій здатності до організації себе і свого часу можна тільки позаздрити.

Ви раптом побачили слабкі сторони свого режиму роботи? Не кваптеся змінювати його. Можливо, саме він послужить вам непогану службу, якщо просто переглянути організацію своєї робочої діяльності, розкладів, планів, карти строків. Адже кожний спосіб використання часу у визначеному виді діяльності може виявитись незамінним.

ПО ТУ СТОРОНУ СВІДОМОСТІ

Не вся особистісна організація часу підвладна нашій свідомості. Іноді проблеми з ефективним використанням часу виникають саме через те, що свідома й несвідома сфери психологічного часу неузгоджені. У такому випадку простір активності особистості звужується до моменту сьогодення. Але це не означає, що людина живе «тут і зараз» і повною мірою насолоджується даним моментом. Особистість утрачає можливість пережити всю повноту сьогодення, не використовуючи досвіду минулого й одночасно блокуючи майбутнє.

Висновок ясний: зі своїм несвідомим треба дружити. Але перед тим як знайти згоду, необхідно зрозуміти, що саме там відбувається.

Проведемо простий тест, який допоможе вам прояснити своє ставлення вчасно.

Спробуйте уявити час, намалювати його за допомогою якого-небудь символу. Можете закрити очі й намалювати час подумки. Подивимося, що вийшло.

1. На вашому аркуші (або в уявному образі) час позначений як лінія, точка або коло. Швидше за все, час сприймається вами як тверда зовнішня сила, що обмежує й підганяє вас. Можливо, ви рідко замислюєтесь про роль часу у вашому житті. Для вас дуже важливе актуальне сьогодення, ви нечасто будуєте плани, особливо ті, котрі відносяться до віддаленого майбутнього. Минуле також не відіграє великої ролі, і це значить, що ви не цілком використовуєте накопичений вами життєвий досвід. Усе це особливо справедливо, якщо як асоціації до поняття «час» вам на думку приходять такі слова, як «термін», «фотоплівка» і т. д.

Спробуйте змінити своє відчуття часу. Знову уявіть собі свій малюнок і попрацюйте з ним: почніть подумки «витягати» точку, щоб вона перетворилась на лінію, пряму, що йде в нескінченність. Можливо, ваша точка почне рухатись, залишаючи за собою слід. Нехай цей слід розвивається, росте, розширюючи тим самим ваше уявлення про час. У такий же спосіб постарайтеся змінити лінію чи коло, якщо саме вони були вашими малюнками. Робота з несвідомим обов'язково справить вплив і на ваші свідомі вчинки та думки.

Якщо даний спосіб викликає у вас ускладнення, то можна піти іншим шляхом: почніть аналізувати помилки та досягнення минулого, планувати майбутнє. Складіть план наступного дня, тижня, використовуючи при цьому знання про свої особливості роботи в різних тимчасових режимах. Виділіть ті справи, що є дійсно важливими й терміновими. Ви можете перевірити це, поставивши собі такі запитання. Якщо на цьому тижні я виконаю тільки три завдання, то які я виберу? Якби в мене була можливість звернутися за порадою до найбільших мислителів світу й використовувати їхню відповідь для рішення своїх задач, то про що б я запитав? А що станеться, якщо я зроблю цю справу на наступному тижні? Чи буде це завдання таким же насущним через місяць?

Окрему вправу присвятіть побудові тимчасової перспективи на довгі роки. Уявіть собі, ким би ви хотіли стати через багато років. Ваші мрії можуть стосуватись і професійної сфери, і родини, і здоров'я. Повертайтесь до свого «ідеального» образу протягом кількох днів, щоби бути впевненим, що ви не помилились у виборі. Після цього можна почати вже більш детальне планування: ставити собі цілі, досягнення яких приведе в остаточному підсумку до здійснення мрії.

2. Якщо ви намалювали спіраль, що сходиться або розходиться, то, швидше за все, у часі ви почуваєте себе більш вільно. Час підлеглий вашій волі, ви вмієте гнучко обходитися з ним, використовувати його динамізм. Ви зорієнтовані на майбутнє й комфортно почуваєте себе в ситуації невизначеності.

Перевірте, чи в потрібному напрямку ви рухаєтесь. Ще раз уявіть собі свій малюнок зі спіраллю та спробуйте щось у ньому змінити. Розтягніть спіраль або, навпаки, стисніть, постарайтесь спрямувати її в який-небудь бік. Не забувайте при цьому, що мова йде про час.

У вас вийшли «маніпуляції» з малюнком? Якщо вони викликали деякі ускладнення, то це, швидше за все, означає, що у вас немає чіткої та довгострокової мети на майбутнє. Можливо, ви знаходитеся зараз у ситуації життєвого вибору і стоїте на роздоріжжі перед кількома альтернативами. Але відсутність далекої мети може бути і способом вашого життя. Ви легко уявляєте собі різні варіанти розвитку та йдете тією дорогою, що здається вам найбільш легкою чи приємною або на яку вас просто підштовхують обставини. Спробуйте попрацювати зі своєю довгостроковою перспективою. Знайдіть саме свою мету, і тоді ви завжди будете йти в потрібному напрямку.

3. На вашому малюнку зображена вертикаль. Це може бути пряма, промінь, відрізок, пряма з надягнутою на неї спіраллю, розташованою у вертикальній площині. Це значить, що ви маєте найбільшу свободу в тимчасовому відношенні. Тобто час для вас - поняття внутрішнього плану. Його сприйняття міняється в залежності від внутрішніх умов і різних станів свідомості, ви можете керувати ним відповідно до своїх бажань. Ви одночасно можете переживати і минуле, й сьогодення, і майбутнє. Отже, не тільки радіти тому, що відбувається «тут і зараз», а й використовувати досвід минулого, й ефективно прогнозувати те, що буде. Час залежить від вас, і ви самі можете будувати стратегії та композиції різних часів.

Автор: Н. Абросімова

Освіта.ua
05.03.2008