Дитиноцентризм: погляд Нової української школи

Дитиноцентризм – це максимальне наближення навчання і виховання дитини до її сутності, здібностей і життєвих планів

Дитиноцентризм: погляд Нової української школи

Ідея про дитину як центр шкільного життя не нова: до неї зверталися як вітчизняні, так і закордонні науковці та педагоги. Тож не дивно, що принцип дитиноцентризму став однією із ключових засад реформи молодшої школи. Про те, як він втілюється в НУШ, розкаже стаття проєкту «Навчаємось разом: дружня школа».

Особистісно зорієнтована модель освіти, яка лежить в основі концепції Нової української школи, ставить понад усе інтереси та здібності дитини, бере до уваги її погляди, враховує її потреби та особливості розвитку.

На перший план виходить психологічний комфорт учнів, підтримка їх педагогами, розкриття потенціалу та здібностей кожної дитини.

НУШ розуміє дитиноцентризм як максимальне наближення навчання і виховання конкретної дитини до її сутності, здібностей і життєвих планів. Прискіплива увага до кожного учня має допомогти йому розпізнати свої сильні та слабкі сторони, що своєю чергою матиме позитивний вплив на навчання, а також на спілкування в родині та з друзями. 

Так, розвиваючи важливі життєві компетенції учнів, школа навчає їх вміло ними користуватися. Отже, вона створює відповідне середовище та умови, які будуть заохочувати дітей до навчання, спілкування та пізнання світу.

Саме такими принципами в роботі керується Яна Цикункова, вчителька англійської мови НВК «Ліцей-СЗШ №10» м. Марганець Дніпропетровської області, амбасадорка Міжнародної програми eTwinning. Разом із колегою вони проводять спільні інтегровані уроки за участі учнів молодшої та старшої школи, поєднуючи звичайні уроки НУШ з вивченням англійської мови. 

«Нещодавно під час заняття Дизайн і технології + Take Me Seriously eTwinning Projectми вивчали емоційний інтелект: створювали календар емоцій. Учні розмальовували свої емоції, які виникають, коли вони мріють, їдять смачні страви, мають хороший настрій, вивчають улюблені предмети у школі тощо. Також ми з учнями розгадували загадки, переглядали мультфільм про емоції, обговорювали все в групах. Після цього ми перенесли наш календар емоцій на пори року: Коли ми мріємо? навесні, Коли у нас хороший настрій? влітку, бо канікулитощо. Всі завдання, над якими учні працювали, водночас є і в програмі НУШ, і в програмі eTwinning; взагалі ці дві концепції дуже схожі», – розповідає Яна Цикункова.

У педагогічному досвіді Яни Цикункової це вже не перше інтегроване заняття. Схожі проєктні завдання вони з колегою спільно втілюють на уроках читання, «Я у світі».

За словами вчительки, завдання в проєктах скеровані на те, щоб кожна дитина розкрила свій потенціал і в процесі роботи знайшла собі однодумця.

«Плануючи такі уроки, ми заздалегідь враховуємо всі важливі нюанси. Навіть працюючи в команді, кожен учень виконує власну частину роботи, застосовуючи свої вміння, знання й таланти. Потім всі учасники об'єднують такі доробки в певний контекст, домовляються між собою і вже спільно презентують результат. Я помічаю, як діти вчаться співпрацювати, тягнуться одне до одного: не просто тому, що відчувають певну симпатію, а через те, що під час занять бачать спільні інтереси», – ділиться досвідом Яна Цикункова.

Згадуючи дитиноцентризм, українські педагоги найчастіше спираються на роботи свого видатного колеги – Василя Сухомлинського. Дитинство, погляди дітей та їхнє сприйняття світу посідають чільне місце в його творчому доробку. Уже багато десятиліть ці гуманістичні погляди на виховання відображаються в діяльності вчителів та батьків і нині втілюються в Новій українській школі.

«Ідея дитиноцентризму дійсно дуже мотивуюча, – каже сімейна психологиня, арт-терапевтка Катерина Чубчик. – Утім, підводних каменів тут не бракує».

«Суть дитиноцентризму полягає в тому, що дитина знаходиться в центрі педагогічного та навчального процесу, враховуються її індивідуальні здібності та особливості. З одного боку, це позитивна тенденція: потреби дитини чують і враховують. З іншого, яким би сильним не було бажання педагога, на уроці він фізично не може підлаштуватися під цілий клас учнів. Тому нереалізовані очікування залишаються у всіх учасників навчального процесу, а вчителів може спіткати виснаження та емоційне вигорання через високі вимоги до себе, конфлікти з учнями та батьками щодо їхніх очікувань від навчання тощо. Крім того, існує небезпека нерозуміння дитиною меж у стосунках з однолітками та дорослими. Як наслідок, виникає неповага до батьків та педагогів, відсутність авторитетів, що, безперечно, шкодить успішному навчанню», коментує психологиня.

Осучаснення й оздоровлення освітнього середовища тривалий процес. Працюючи в практиці Нової української школи, учителька англійської мови Яна Цикункова помічає й певні труднощі. Звикати до змін у звичному форматі навчання доводиться не лише педагогам, але й батькам школярів початкової школи.

«На жаль, не всі готові позитивно сприймати реформу молодшої школи. Не лише вчителі важко адаптуються до змін. Також відчувається непідготовленість батьків. Вони звикли: ось домашнє завдання, ось вправа, зошит, це вивчити, це прочитати. А в НУШ немає домашніх завдань. І при цьому пройдений матеріал потрібно закріпити вдома з дитиною, проговорити, згадати, що було у школі. Це потребує часу й розуміння. Дітям тут чи не найлегше: йдучи до школи, вони не мають жодних очікувань, а отже, готові до будь-яких завдань», – зазначає Яна Цикункова.

«Мотивованість до змін усіх учасників навчального процесу важко переоцінити, – зазначає психологиня Катерина Чубчик. – Не останню роль тут відіграє партнерство та прагнення до порозуміння між педагогами та батьками».

Психологиня переконана, що такі зміни для системи освіти дуже складний і тривалий процес. 

«Певні напрями дитиноцентризму, як-от: активність учнів у навчально–виховному процесі та практична спрямованість навчальної діяльності вже успішно втілюються в життя. Для того, аби принцип дитиноцентризму і надалі залишався в основі НУШ, потрібно реально оцінювати можливості системи освіти, давати час усім учасникам навчального процесу на те, щоб звикнути, прийняти та реалізувати потрібні зміни. Важливою залишається педагогіка партнерства і спільна робота вчителів, батьків, психологів. Активний контакт між школою та родиною допоможе вчасно помітити складнощі у навчанні дитини чи її спілкуванні з однокласниками та ефективно на них відреагувати», вважає Катерина Чубчик.

Освітній процес змінює свій вектор, адже без втілення ідей дитиноцентризму неможливо реалізувати основну місію Нової української школи розвинути дитину всебічно, сформувати загальнокультурні та морально-етичні цінності, ключові та предметні компетентності, життєві та соціальні навички.

Ярослава Кобинець, журналістка проєкту «Навчаємось разом: дружня школа»

Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Його зміст є виключною відповідальністю партнера і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. 

Освіта.ua
14.12.2021

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
МС DUCK
Діти керують світом - красиво звучить, але які будуть наслідки цього інфантильного керування...
Хе-х
Зважаючи на наповнюваність класів - 35-40 учнів, класний вийшов дитиноцентризм.
Випускник
Дитиноцентризм - це порушення ієрархії у суспільстві. Навіть у зграї тварин кожний член зграї знає своє місце. Зараз же цей дитиноцентризм призводить до того, що дитина, яка ніякої користі суспільству поки що не принесла, підноситься на найвищу сходинку ієрархічної структури. Дитина інтуїтивно розуміє, що щось у цьому світі не так і тому все більше і більше "качає права", щоб зрозуміти ж нарешті, чи є всьому цьому межа. Пізніше ми всі зрозуміємо, що із своїм дитиноцентризмом перетнули всі червоні лінії, та, боюсь, що пізно буде...
Вчитель
Дитиноцентризм - це красиво. Але ж як важко дитині, яку привчили бути "пупом землі", буде жити в дорослому світі, де їй прийдеться боротись за місце під сонцем.
Христина Закревська
"Прискіплива увага до кожного учня" На фото діти протягом уроку сидять вивернувши голови, спини, щоб дивитись на екран або на вчителя. Хто подумає про кожно дитину, про стан її хребта, про кровообіг у шийній зоні? Я розумію, що треба щось змінювати у начанні, але переставити парти - це не ті зміни, які потрібні. А щодо конкретного змісту статті - ніякого дитиноцентризму немає. Адже наголошується, що все одно не всім можливо приділити увагу. Отже діти, що не встигають або мають флегматичний темперамент взагалі можуть залишитись "за бортом".
Василь
продовження... та озвучувати це в відділах освіти, міністерстві, щоб освітні програми враховували думки дітей.
Василь
Звичайно не про всіх дітей, але, діти не хочуть навчатися їм не цікаво оця обязаловка що в дитсадку що в школі їх "бісить" вони хочуть розваг і це велика проблема, наш сучасний світ так швидко міняється , що дорослі просто не встигають змінити освітнє середовище для дітей, і постійне - діти мають право - мають як і кожен дорослий, але мають бути обов’язки і про це забувають, бо біля діток зараз і "пукнути" не можна кожен кричить про свої права - а що не так? Говорять все починається із сім’ї - так із самого "пупика", але чи діти дійсно хочуть того чого вони насправді хочуть, чи все ж таки це "заслуга" батьків, бо дорослим хочеться! - йди доню/синочку на гурток, а чи хоче дитина чи ні - йди і все тут, за дітей рішають батьки, треба йти в інститут, треба! а дитя то вже доросле, а думку його ігнорують. Якщо дорослі хочуть знати чого хочуть, прагнуть, про що мріють діти і бачуть себе в майбутньому - то треба говорити з дитиною і не тільки батькам, а і в школі, садку..
Людмила
Ця тенденція спрямована на знищення розуму. Не можна все дозволяти дітям, бо виростуть монстрами. Треба виховувати відповідальність за свої вчинки.
Іван Іванович
Брехня та показуха,а як там справи з читанням,таблицею множення,чи це не цікаво?
Мезіна Наталя
Нажаль дитиноцентризм є основним принципом батьків, що встигають вже до школи нівелювати мотивацію до навчання як праці , щоденної системної праці. Дитина приходить до школи як до цирку або розважального центру де очікує цікавинок та розваг. якщо їх не має- нецікаво. Зріла мотивація до навчання, з якою має приходити дитина це хотіти дізнаватися чогось нового, навчатися і дорослішати. Дитиноцентризм сфокусований на дитині , а не на дорослішанні -"стати кимось як вирасту". Тому дитиноцентризм приводить до інфантильного ставлення до життя. Навіщо мені дорослішати? "Дитиноцентризм– це максимальне наближення навчання і виховання дитини до її сутності, здібностей і життєвих планів" - тут поясніть , будь ласка, що таке "сутність дитини" і в чому вона полягає? Культ дитини в суспільстві- це дорога в нікуди. Фінський досвід може і непогано для фінів. А українці мають зовсім інші історичні умови , культуру та досвід, яким не варто нехтувати.
Олекса Позняк
Украънський дитиноцентризм зводиться до одного - Вовочка творить що захоче - Іван Іванович за це відповідає бо не знайшов підходу. Тошнить від вашої брехні і показухи. Від ваших відкритих уроків і наїздів недоумкуватих перевіряльників
Ruslan Kuznetsov
Це звичайний "кандєбобр" для показухи й не більше. Нічого нового все це ми бачимо щоразу, коли відвідуємо відкриті уроки, чи заходи своїх колег. І, звичайно, в усьому цьому є один великий мінус - ПОКАЗУХА!
Просто людина
У такому переповненому класі, дивлячись на фото, тільки про дитиноцентризм і мова!????
Скептик
Чергова маячня від агента впливу президента псевдо-напну, автора великої кількості монографій без наукових публікацій
Аскет
Скільки демагогії і порожніх слів. Мля, скільки уроків може розробити вчитель і ПРОВЕСТИ!! на хорошому рівні ???? Максимум два-три уроки в тиждень. А решта ??? НІЯКИЙ вчитель не винесе такого психологічного, розумового , морального , фізичного навантаження.