«На сіножаті» Любов Яновська

Читати онлайн твір Любові Яновської «На сіножаті»

A- A+ A A1 A2 A3

ЖАРТ НА ОДНУ ДІЮ

ДІЄВІ ЛЮДИ:

Прикажчик– Йосип Іванович.

Пріська– дівка строкова.

Галя– дівка строкова

Тетяна – мати її.

Максим– парубок строковий.

Опанас– батько Максимів.

Строкові: дівчата, парубки, чоловіки.

Староста, поняті, селяни.

Діється за наших часів.

ЯВА 1

Сіножать. Дівчата співають петрівчаних пісень, гребуть сіно. Прикажчик сидить на сіні ліворуч; праворуч, за лаштунками, парубки.

Дівчата (співають).

Та маленька нічка, —
Та петрівочка, —
Та не виспалася наша дівочка;
Цілу ніч не спала — по горі ходила,
По горі ходила — віночки робила.
Ой віночку білий та білесенький!
Та й до личенька та рівнесенький!
Ой віночку барвий та рожевий квіт, —
Ой чи було літо, а чи самий цвіт.
Ой чи було літо, а чи не було, —
Чогось воно мені не докучило.

Прикажчик. Ануте, моторніше! Бачите, де сонце? Я піду до косарів, а ви тут не гуляйте; щоб скінчили гребовицю, поки повернуся. (Встає).

Дівка. І хто б там гуляв?

Пріська. Ідіть, ідіть, дядечку, — я за вас доглядатиму.

Прикажчик. Доглядай тільки свого язика, то й робота буде.

Пріська. (перестає гребти). І таке, їй же Богу, вигадають: "доглядай свого язика"; неначе він заважає!.. Я ж за його грошей не беру: дурнісінько працює.

Прикажчик. О! Тебе тільки зачепи! Греби вже, греби... (Надходить праворуч до парубків, що за лаштунками). Максиме!

Максим(за лаштунками). Га?

Прикажчик. Повертайся проворніше, а не "га".

Пріська. Адже ж він, дядечку, робить!

Прикажчик. Я до тебе балакаю? Роби своє діло, та не тич носа до чужого проса. (До парубків). Максиме!

Максим. Га?

Прикажчик. Не гакай, щоб тебе гаком за ребра зачепило! Твоя копиця зразу перекинеться.

Пріська. Адже ж, дядечку, копиця рівна.

Прикажчик. "Рі-вна!.." На тебе скидається.

Пріська. Якби-то на мене! Я — наче та тополя: рівна, гінка та висока.

Прикажчик. Греби вже..,

Пріська(перестає знову гребти). Дядечку, адже я краща за Галину?

Прикажчик. Відчепися. (До парубків). Максиме! Чуєш ти, ледащо, лежебоко, поправ копицю!

Максим. Де?

Прикажчик. Повилазило? Перша од краю. Поправ зразу, бо я тебе таки к бісовому батькові прожену.

Пріська. Дядечку, а дядечку! Вже час вам і до косарів іти, та й до Галі... гм... гм... довідатись...

Прикажчик. А тобі зась! Я й сам знаю, куди мені йти.

Пріська. Не гнівайтеся-бо, дядечку! їй же Богу, я думала, що той "ледащо", "лежебока" — Максим отой — вам і памороки забив. І... проклятий-таки парубок: наче навмисне дратує: то копицю криво складе, то з Галиною забалакається...

Дівчата регочуться.

Прикажчик(до дівчат). А ви, сороки, чого зуби скалите? Ось явам...

ЯВА 2

Ті ж і дядько строковий.

За лаштунками співають косарі:

Вийшли в поле косарі
Косить ранком, на зорі.
Ой нуте, косарі і т. ін.

Д я д ь к о. Де звелите, Йосипе Івановичу, займати постаті?

Прикажчик. Зараз покажу. (Йде). Через тих собачих дівок завжди час згаїш: роботи катма, а балачок і на віз не вбереш.

ЯВА З

Дівчата самі.

Пріська(крадеться за прикажчиком, передражнює його, як він шкандибає, потім до дівчат). Тю-у, шалений! Чи ба, як пошкандибав? Вже зник за могилою. Кидаймо, сестрички, гребти, даймо сердешним грабелькам спочити. (Шпурляє свої граблі). Отут, мої голуб'ята, на свіжому сінці полежте!

Дівчата. Ай справді! (Кидають граблі).

Пріська(до парубків). Хлопці-хлоп'ята, малі жабенята, кидайте й ви свої вила та йдіть до гурту.

Парубки (за коном).

Туман яром котиться,
Хлопцям гулять хочеться,
Ой лихо, лихо не біда,
Хлопцям гулять хочеться.
Виходять на кін.

ЯВА 4

Дівчата та парубки.

Пріська. А Максим де?

Парубок 1-й. Зостався докладати копицю — боїться Йосипа.

Пріська. От дурний! Максиме, йди зразу, бо, їй же Богу, вилаю... (Йде до Максима).

ЯВА 5

Без Пріськи.

Дівка 1-а. Та й боїться ж Максим того Йосипа!

Парубок 1-й. А спитать чого?

Дівка 1-а. Щоб не прогнав.

Парубок. Кат його не візьме — батько багатий.

Дівка 1-а. А Галя? Він-бо без неї й не дихне.

Парубок 1-й. А де це Галя, справді?

Дівка 1-а. Йосип навмисне одрізнив од гурту: послав пшеницю мити.

Парубок 1-й. Та й засіла вона йому в печінки...

Дівка 2-а. Кумедія з ним, та й годі. Вчора ми вечеряємо, а Йосип став на дверях, обіперся об одвірок та як витріщиться на Галю... Ми трохи, братця, галушками не подавились від реготу... Одно дивиться, одно дивиться, ані змигне.

Парубок 1-й. А Галя що?

Дівка 2-а. Довго не примічала, а потім як бликне на його, та як пошпурить ложкою! Реготу на всю кухню...

ЯВА 6

Ті ж, Пріська, Максим.

Пріська(показує на Максима). Ледве притягла.

Максим. Забажалося мене побачить?

Дівка 1-а. Авжеж, як торішнього снігу.

Дівка 2-а. І охота тобі потурати отій рудій собаці. Та, бувши гобою, я йому б досі очі заплювала.

Максим. Прожене, катюга!

Пріська. То що, як прожене? Невже тобі страшно залишити Галю з отим клишоногим? Та хай він перед нею барвінком постелеться, хай у оксамит одягнеться — вона однаково на його наплює. Велике цабе, як прикажчик, — такий самісінький наймит, як і ми! Тільки й різниці, що ми хороші, а в його гроші! (До Максима). Та чого ти так почервонів? Чи ба, як рак печений! Біжіть, дівчата, та зачерпніть хоч у шапку води — злиймо йому вид, щоб не палав так дуже...

Дівчата біжать по тикву, обливають Максима — той борониться.

Пріська(починає співати, за нею весь гурт).

Ой знати, знати, хто кого любе:
Стисне до серденька, ще й приголубе. (Двічі).
Ой знати, знати, в кого єсть дочки:
Втоптані стежечки через садочки. (Двічі).
Ом знати, знати, хто нежонатий:
Білеє личенько, як в паненяти. (Двічі).
Ой знати, знати, хто оженився:
Скорчився, зморщився, ще й зажурився. (Двічі).

ЯВА 7

Ті ж і Галя.

Пріська. Вже вправилася?

Галя. Дві четверті пшениці переточила і змила.

Пріська. Гаразд, що й поспішилася, бо тут як заходився Максим журитись за тобою, а Йосип і собі, так ми вже хотіли за попом бігти...

Галя. Ти вже як зверзеш, то й купи не держиться. (До всіх дівок). Чому це ви не гребете?

Пріська. Триваємо, серденько, дощу, щоб сіно одійшло.

а. А то воно, бач, так посохло, як серце Максимове од кохання.

Галя(бере граблі). Нумо гребти...

Дівка 1-а. Тьху... яка робоча!

Галя. Йосип лаятиме.

Пріська. А ми його...

Парубок 1-й. Він нас у вічі, а ми його за очі.

Пріська. Ану його к бісу, самого Йосипа, заспіваймо краще. (Починає співать, за нею дівчата.).

Ой мати, мати, ой час теє жито жати,
Ой час теє жито жати, ой час мене заміж дати.

За лаштунками голос Йосипа. Гей, цап проклятий, не бачиш хіба, що коні у вівсі?

Дівчата та парубки кидаються до роботи.

ЯВА 8

Дівчата та Йосип.

Прикажчик. Оце ви стільки нагребли?

Пріська. Хіба, дядечку, мало?

Прикажчик. А бодай би ви тим хлібом подавилися, що так заробляєте!..

Пріська. Егеж! Учора я й так трохи не подавилася, спасибі вам, черствим хлібом, — Галя буханцями в спину ледве обрятувала.

Прикажчик. Та вам, лежебокам, дармоїдам, не то черствого хліба — остюків шкода!

Пріська. Хіба ми, дядечку, справді мало нагребли? А ми ж то хотіли вам так догодити — і на хвилину не спочивали. Попереки поболіли, на рученьках пухирі повиступали, ніженьки потомилися.

Прикажчик. Тільки язик не втомився, щоб він тобі задуб! (До Галі). А ти вже тут? Я тобі не велів виходити на гребовицю...

Галя. Я пшеницю змила — що б же я у дворі робила?

Прикажчик. Як то "що робила"? Хіба в економії мало діла?

Пріська. Тим-то вона, дядечку, й поспішалася змити пшеницю, що багацько діла.

Прикажчик. Не тебе питають! (До Галі), Я тобі заборонив виходити на сіножать, як ти сміла мене не послухати?

Галя. І що б я робила в економії?

Прикажчик(сердито). "Що робила? що робила?" Сіла б та й сиділа, поки б я не загадав тобі якого іншого діла.

Пріська. Оце гаразд! Сядьмо ж і ми, сестрички, та посидьмо! (Вклоняється Йосипові). Хай вам Господь посилає щастя та здоров'я, дядечку, за вашу ласку до дівчат.

Прикажчик. Мовчи!

Пріська. Мовчатиму, мовчатиму, тільки й ви, дядечку, вже замовчіть, бо, їй же Богу, обридло слухати, як ви то на Галину, то на Максима нападаєтеся. І за віщо ви їх зненавиділи? Однаково лайкою не розрізните їх, краще пошліть мене до знахарки, то я здобуду вам і одворотного і приворотного зілля, щоб ви не мучилися на цьому світі.

Прикажчик. Коли ти, собача дочко, не мовчатимеш, то я тобі оцім ціпком вкорочу твого язика, поганого. Дочекається-таки мій ціпок погуляти по твоїй спині!

Пріська. Ой ні, дядечку, "бить — купить".

Прикажчик(свариться ціпком). Побачимо!

Дівка. Вже й сонечко заходить.

Пріська(співає, за нею дівчата)

Вже сонечко котиться —
Нам додому хочеться;

(Продовження на наступній сторінці)