«Кленовий листок» Никанор Онацький

Читати онлайн вірш Никанора Онацького «Кленовий листок»

A- A+ A A1 A2 A3

Вирвав вихор лист кленовий
Та й приніс за ґрати.
– Дуже радий: я вітаю
І приймаю, брате!

Ти приніс мені із волі
Вісті про родину.
Розкажи отут в неволі
Про дочку й дружину.

Та… щодня, як зійде зоря,
Під клен сумувати,
Приходили нишком з горя
І дочка і мати…

Дочка руса, високая,
По коліна коси.
Мати з карими очима,
Що роняли роси.

Пожуряться, посумують,
Тихо заспівають.
Чи повернеться їх батько,
В зірок запитають.

Ну, і що ж їм ясні зорі,
Що відповідали!
Ясні зорі, засмутившись,
Таємно мовчали…

Так лети ж ти, лист кленовий,
З вітрами на волю,
Розкажи моїй родині
Та про мою долю.

Скажеш: кряче чорний ворон,
Щось недобре чує…
В полі дикім все літає,
Неволю віщує…