Фанфаріель. Назва п'єси "Любов перекладна". Зміст п'єси такий. Чумак Юрко, що був у полоні в турецького султана, випадково врятував йому життя. Вдячний султан дарує Юркові волю і пропонує йому вибрати в нагороду яку схоче жінку з султанського гарему.
На естраду, що править за кін, виходить "сул та н". Зробивши кілька кроків, він стає в позу і починає співати з "Запорожця" 29'.
Султан.
Отрадно сердцу здесь, привольно Среди убогих хижин сих, Садов і пажитей зла...
Фанфаріель (зіскакує на кін і хапає його за комір). Чи ти здурів? Що це ти затягнув? Ти ж султан плакатно-монументальний, а тягнеш стару шарманку. Починай знов. (Вертається на своє місце.)
Султан (співає).
Я султан великодушний Врятував мене чумак. Вчинок цей мене зворушив, Відплачу я йому так: У мене багато жінок, Хай візьме собі одну, Буде дар за добрий вчинок, Що не обтяжить казну. Пропозиція така —
Гей, покликати Юрка! (Плескає в долоні.)
Почет уводить Юрка-чумака в синіх штанях і сорочці. "Султан" сідає на подушки і починає курити кальян. Жінки гарему оточують його.
Султан (співає мрійно на мотив вальсу).
Серед красунь
Усіх країн ' —
Курю кальян. Любов і дим — Це мій талан, Це мій режим...
Хор (тихо співає). . ^
Серед красунь усіх країн Курю кальян, любов і дим — Це мій талан, це мій режим...
Султан (до Юрка).
Я тебе нагороджаю: Ось візьми цей капшучок, Та, крім того, дозволяю Взять одну із цих жінок. (Кидає йому капшук.)
Юрко бере і уклоняється.
Юрко.
Мені з жінкою не возиться Я чумак, а не маркіз. Чи не можна замість жінки Одержати новий віз.
Султан. Не дратуй, мене, Юрку, це тобі не сільгоспкооперація, не хочеш, то зараз велю відтяти голову.
Юрко. Ні, ні, згода, найясніший султане!
Султан. Ну, а як згода, то сідай і вибирай. Щоб ти міг зрозуміти цих жінок, бо вони всі з чужих країн, то ось тобі перекладач. (Плескає в долоні.) Гей! Перекладачу!
Перекладач/низенько уклоняється султанові).
Перекладач з усіх мов Перекласти все готов: Драму, алгебру, псалтир 30 Сам собі я сабалдир. Хоч нема своїх ідей, Я багатший всіх людей, Бо збираю в свій гаман Гроші за чужий талан.
Султан.
Отже, Юрку, вибирай, Тільки добре пам'ятай, Як не схочеш ні одну, Зоставиш тут голову. Попрощайся з головою.
Юрко чеше потилицю і сідає праворуч, поряд його—перекладач. Насередину одна по одній виходять жінки.
Ф' я мета (співає).
Come chiodo kaccia chido COSÍ amor dikaccia amor,
In tal guisa io rido e godo In ral guisa ho kiolto il ror!
Ю p ко. А хоч би одне слово зрозумів! Нібито каже "згода" та ще наче не "селькор"...
Перекладач (простягає руку). Давай, Юрку, червінця — перекладу.
Юрко. Як! То я ще й платитиму!
Перекладач. Аякже. Дурно нічого не буде.
Юрко. Тьфу. (Дає монету.)
Перекладач (дивиться в словник). Вона, бач, каже:
Як цвях цвяха вибиває, Так любов її минає. У її такий звичай — Як без грошей, не займай.
Юрко. Ну, то коли в неї такий звичай, то нехай пробачить, мені— таких не треба, котись ковбасою.
Перекладач. Ясно, старий репертуар, ще довоєнного часу.
Султан. Далі. (Плескає в долоні.) А м а л і я (виходить і співає).
Ich kann scheuern, Brode sauern, Ich kann nästen, Bifsteks rösten, Haspeln, raspeln, glatten, platten Stopf die Betten, weich und kraus!
Юрко. Здорово утнула, як горохом об стіну! А як її зовуть?
Перекладач. Амалія. (Простягає руку.) Жени монету — пізнаєш, як далі.
Юрко. Як? Знов платити? (Проте, дає.) Хоч би знижку яку для члена профспілки. Шкода мені з таким репертуаром. Ні слова не розумієш, а ще плати.
Перекладач. Вона, бач, каже:
Вмію страву готувати, Хліб пекти і пиріжки; Прясти, прати, прасувати І збивати подушки.
Юрко. Та що ти кажеш? А вареники варити вміє?
Перекладач. Про вареники не казала, мабуть, уміє.
Юрко. Ні, мені такої не треба. Що толку, як вона буде цілісінький день прати, прасувати, пекти та варити. Це вже не жінка, а куховарка, краще я піду в їдальню, а хліба куплю в ЦРК31, годі вже, щоб жінка і світу не бачила. Час би і її визволити.
Марко (з міста). Правда, Юрку, правда! Ось і Чумак цю правду зрозумів, тільки ми ніяк не додумались.
Юрко. Забирай свою міщанську ідеологію, далі.
Спринцовка (з міста). Ось бачите, як перекладна міщанська ідеологія, то можна, а мені Наросвіта забороняє. Ех, і в пеклі правди немає.
Султан. Далі.
П л е з а н т виходить.
Юрко. А це хто?
Перекладач. Це, бач, англійська дівчина Плезант. Остання новина. Найкращий репертуар, маса психології. Плезант (співає).
І willi rever consent... consent... consent...
Тра-ля-ля-ля-ля-ля,
never... never... never...
(Танцює, перебігаючи з одного боку кону на другий, а потім ставить навколішки Юрка й обіймає його.)
Юрко. Калавур! Що вона каже? Кажи скоріше, бо вона мене задавить! (Сам дає гроші перекладачеві.)
Перекладач. Вона каже, що ніколи не згодиться кого-небудь покохати, така вона, бач, соромлива.
Юрко. Еге... Добре соромлива. Ні, моя любо, котись голландським сиром, я для тебе дуже грішний.
Дівчина вибігає. Добрі англійські звичаї, нічого казати!
Перекладач. Нічого не поробиш, англійський репертуар. У них, бач, завжди так — чотири акти дівчина не хоче, а потім сама на шию вішається — це ж психологія.
Султан. Далі. (Зловісно.) Щось ти, Юрку, дуже вередуєш...
Юрко. Коли ж все перекладна ідеологія... Мені б, знаєте, такої, щоб я й сам зрозумів. Нехай би хоч поганенька, та своя, рідна.
Фільм а увіходить і починає танцювати серпантин, граючи білим своїм убранням, на яке прожектор кидає різнокольорове проміння.
Юрко. Чудова дівчина, що й казати, та до того ж ще й мовчить. Як її звати?
Перекладач. Фільма, цариця екрану. (Простягає руку.) Ціп-ціп-ціп.
-Юрко (обурений). Та за віщо! Вона ж нічого не каже.
Перекладач. Еге, не каже, то я мушу за неї казати. Це вона, бачиш, закохалася. Але він кохає іншу. Вона хоче [написати до нього листа і їде на автомобілі до своєї тьоті, яка...
Юрко. Е, ні, братику, як і тут без тебе не обійдешся, то я не хочу, нехай їде до своєї тьоті хоч і на трамваї.
Дівчина вибігає геть.
Султан (грізно). Гей! Покликати Юсуфа. (Плескає в долоні)
Увіходить страшенний негр-кат з величезним мечем і стає ззаду Юрка.
Султан. Вибирай востаннє, Юрку, може, це прочистить тобі мозки.
Юрка (озирається на негра). Добра прочистка! Гм... Вбігає Д у н я — великоруська дівчина.
Юрко (радий). О! Дивись! Це вже неначе щось рідніше. Як її звати?
Перекладач. Дуня — великоруська дівчина.
Юрко (в захопленні). А нум, Дуню, утни ,що-небудь рідне!
Дуня (співає).
Уж вы ночи, ночи темные,
Надоели, надокучили.
С милым другом поразлучили,
Всю-то ноченьку млада прождала,
Всю-то темную проплакала,
Все-то думушки продумала,
Мне одна дума с ума нейдет —
Будто милый далеко, живет.
Далеко живет во чужой земле,
В остроге сидит, в окно глядит,
Он в окно глядит и меня зовет.
Отзовись, Москва, всколыхни весь мир,
Упадут остроги по всей земле!
Юрко (зривається на ноги і хапає її за руки). От спасибі тобі, дівчино, розважила мою душу! Дай же я поцілую тебе за це.
Перекладач. Стривай, стривай, друже, так не можна. Хіба ж можна розмовляти з нею без перекладача, ти ж нічого не зрозумієш. Давай попереду ціп-ціп-ціп. (Простягає руку.) Вона, бач, каже, що їй набридли темні ночі, то вона хоче, щоб скоріше провели електрифікацію в їхньому селі.
Юрко. Е, ні, братику, годі! Цю я й без тебе зрозумію. Хіба ж вона мені чужа, чи що. Котись, куме, ковбасою, поки я не наклав тобі по потилиці. *
Перекладач. Каламур! Мене пограбовано! Він ламає договір. У мене ж є дозвіл, папір'.
Султан (підводиться). Значить, ти вибираєш' її?
У цю мить за лаштунками чути Марусин голос, що співає:
Нема милого, нема мого друга, Тільки досталася в серці моїм туга. Висохну од жалю і проплачу очі, Тебе не забуду ані вдень, ні —вночі...
Юрко (кидає Дунині руки і прислухається). Хто, хто це співає? Який рідний, чудовий голос! Маруся (так само).
Вийду на поле, гляну на море,
Сама я знаю, що мені горе.
Буду стояти, терпіти муку,
Чи не скаже милий дай мені руку.
Марко (зривається на ноги). Чий! Чий це голос такий рідний і такий знайомий? Що таке зо мною? Де я? Скільки годин або скільки років не чув я цього чудового голосу...
Маруся (виходить на естраду).
Ой Марку, Марку, нащо мені зрадив, Нащо забув ти, як мене звати? Чи не для тебе пішла на муку — З пекельної неволі тебе визволяти...
Марко кидається на естраду і хапає Марусю в обидві руки перш, як хто-небудь встиг схаменутись.
Ліліт схвильовано підводиться на своєму троні,
Марко (кричить). Марусю! Марусю! Ти моя рідна, ти слово мого визволення!
У ту ж мить настає темрява і все навкруги руйнується з величезним
гуркотом.
Музика.
(Продовження на наступній сторінці)