Вродлива жінка! І вона може бути дружиною Кравцова... (Пауза). Не впізнає, або не захоче впізнати, або вже... загасив вогник. Як же тоді жити? Вперше відчула себе такою безпорадною. (Пауза. Рішуче). Не піду... Називали колись хороброю, безстрашною, а тепер боюсь... Не піду!
Переміна світла. Квартира Кравцова. Кравцов сидить на своєму улюбленому місці, у кріслі. Біла Мафія на канапі гортає ілюстрований журнал. Скирда стоїть посеред кімнати, наче роздумує, що йому треба зробити. Налив келих вина, випив. Біла Мафія краєм ока стежить за ним. З сусідньої квартири доносяться занудні звуки гам. Скирда підійшов до відчиненого вікна, уважно слухає.
С к и р д а. Шостакович росте.
Б і л а М а ф і я (до Кравцова). Коли береш відпустку?
К р а в ц о в (не відриваючись від газет). Запросив дозволу.
С к и р д а. План не пустить і командарм...
Кравцов подивився в його бік: що, мовляв, за командарм?
На твоєму заводі людей як у корпусі, виходить — ти комкор, а над тобою — командарм!..
Пауза. Кравцов тільки посміхнувся.
А мені після фронту всі роки здаються відпусткою.
Дзвінок. Скирда і Біла Мафія перезирнулися, кому йти відчиняти. Кравцов підвівся, вийшов, тут же повернувся з телеграмою. Кладе її на стіл.
К р а в ц о в (посміхнувся). Відпочив!..
Скирда підійшов, узяв телеграму, прочитав.
С к и р д а. В Москву викликають? Це перед наступом, Кравцов.
Б і л а М а ф і я. Можна, і я з тобою? На роботі мене відпустять.
С к и р д а (про себе). Ад'ютант.
Знову дзвінок. Скирда виходить. Біла Мафія поправляє зачіску. Заходить Скирда, за ним Оленка, в плащі, з валізкою в руках. Зупинилася. Хвилювання наче заморозило її. Глянула на Білу Мафію, на Скирду, і спинилася поглядом на Кравцові. Скирда вдивляється в Оленку. Біла Мафія в якомусь недоброму передчутті підвелася з канапи. Кравцов поволі опустив газету, дивиться на Оленку. Їхні погляди зустрілися... Валізка випала з рук Оленки. Кравцов, не відриваючи від неї погляду, підвівся. Стоять одне проти одного. Пауза. Кравцов ступив крок до Оленки, хотів щось сказати, але йому наче перехопило подих. Рвучко відвернувся від Оленки, підійшов до завжди замкнених дверей, повернув ключ, рвонув двері!
Перед нами на білій стіні голубі олені, під ними саморобний стіл-трикутник. Оленка глянула, хитнулась... Голубі олені, мабуть, через її сльози, то затьмарюються, то яскраво висвітлюються і більшають! Більшають... Заповнюють весь простір сцени. Народжуються звуки вальсу.
Завіса