Образки і кунштики — картинки, якими майстри прикрашали вояцький обладунок. Робили також різні написи: родові та вояцькі титули воїна, власне ім’я меча, щита, рога, бойові девізи та ін. Тут бачимо травестійне обігрування, змішування прикрас на стародавній, середньовічній та тогочасній зброї. На завершення — ще й брязкальця та дзвінки, доречні на кінській збруї, дитячих іграшках, але не на спорядженні воїна.
ЗО. Махнула в Пафос оддихать — йдеться про місто Пафос на острові Кіпрі, де був славнозвісний храм Афродіти (Венери), осередок культу богині.
32. Уже онагри захрючали — онагр — кабан (К.).У словниках в такому значенні слово "онагр" більше ніде не зафіксоване. Вживається у значенні: дикий осел.
35. А доки в паці будеш грати? — паці (рос. бабки) — дуже давня гра: розставляються різними способами фігурки з кісток тварин. По них влучають спеціальною кісткою — битою (інколи її заливають свинцем). Відомо багато різновидів гри. Грають двоє або й більше.
36. В опрічнеє попав число — тобто в число особливих, видатних (див. також коментар: V, 74).
Еней мій сват... — ніхто з роду Евандра не був одружений з кимось із роду Енея, отже, вони ніби ніякі не свати. Проте в народі сватами іноді називали людей, з якими уклали якусь угоду, яким щось продали з свого господарства чи купили у них щось. Купив, продав — породичався. З глибокої давнини іде поняття "сват", адресоване людині, з якою взагалі мав якусь справу, навіть сходився, як з противником, у бою. В "Слові о полку Ігоревім", порівнюючи битву з бенкетом, автор говорить: "Ту пир докончаша храбріи русичи: сваты попоиша, а сами полегоша за землю Рускую".
37. Уміє і склади читать — у старій дяківській школі довго (рік, а може, й більше) зубрили окремі літери й склади і тільки потім складали їх у слова та речення.
38. Зайдіть к лидійському народу — у стародавні часи Лідія — держава на заході Малої Азії. Згідно з легендою, етруски, які жили на Апеннінському півострові до римлян, прийшли сюди з Лідії. У поемі Вергілія розповідається, що на час прибуття Енея до Італії етруски терпіли гніт тирана Мезентія.
Чинш — податок, плата за користування землею. За кріпосного права "пускати на чинш" значило замінити панщину податком, дати селянам землю в аренду.
Хто жінку мав, сестру, ятровку — слово ятрівка повсюдно вживається у значенні "дружина чоловікового брата". Отже, ятрівку можуть мати тільки жінки. В такому значенні це слово уже раніше вжите в "Енеїді" (див. коментар: III, 46), зафіксоване у словниках. Однак тут дане слово вжите у значенні, яке уже в добу І. Котляревського було глибоким архаїзмом, — ятровкою звуть чоловіки жінку свого брата, братову. В такому значенні зустрічаємо це слово в "Галицько-волинському літопису" (XIII ст.), переклад якого зробив Л. Махновець: "По смерті Романовіи зустрічався був король угорський Андрій з ятрівкою своєю Анною у городі Сяноці"; "Коли ж настала зима, прийшов король у Галич і привів ятрівку свою, велику княгиню Романову" (Жовтень. — 1982. — № 7. — С. 14, 18). Тут Роман — князь галицький, Анна — його дружина, Андрій — король угорський, троюрідний брат Романа. Згадані в літопису родинні зв’язки є відгуком доби родової сім’ї, коли взяті братами жінки з чужих родів ставали в певних рамках власністю всього роду, і якщо виникала необхідність, один брат переймав обов’язки глави сім’ї другого брата.
Клейноди, животи, обнови — клейноди — коштовності, також атрибути влади гетьмана, полковника та ін.
Животи — життя.
43. Амбре (франц. аmbrе) — парфуми, духи. Власне "амбра" — застосовувана в парфюмерії речовина з приємним муксусним запахом, яку добувають з кишечника китів-кашалотів.
Презент (франц. ргеsent) — подарунок.
44 — 45. Порядок зображених на щиті Енея казкових персонажів загалом відповідає їхній популярності. Першою в цьому ряду — казка про Івасика-Телесика. Тут же зображена казкова змія-чудовисько Жеретія.
Вокруг же щита на заломах — залом — вигин, крива, поверхня сфери. На заломах — на верхній випуклій частині щита.
Котигорох. Котигорошок — персонаж української народної казки.
Іван-царевич, Кощій (Кащей), баба-яга — персонажі, що фігурують у багатьох українських, російських, білоруських народних казках.
Кухарчич, Сучич і Налетич — казкові персонажі, зараз менше відомі.
Услужливий Кузьма-Дем’ян — казковий персонаж, фігурував то як одна, то як дві особи. У І. Котляревського йдеться про одну, що підтверджує і коментоване місце, — "услужливий" вжите в однині. Подвійне ім’я зумовлене, зокрема, тим, що в кузні кують звичайно два ковалі. Кузьма-Дем’ян — коваль, також цілитель, знахар. Зв’язок між ковалем і цілителем-знахарем для сучасного читача може бути неясним. Але цей зв’язок стане зрозумілим, коли згадаємо про культ вогню, віру в його магічну силу. У фольклорній образній символіці вогонь — життя, рух, любов.
У церковному календарі записані два брати Косма і Даміан, які нібито жили у другій половині III ст. недалеко від Риму і прославилися чудодійним зціленням хворих, за яке не брали ніякої винагороди, тільки просили вірити в сина божого Ісуса Христа. Прийняли мученицьку смерть від заздрісного лікаря-язичника. Канонізовані церквою брати-лікарі мають мало спільного з своїм фольклорним прототипом.
Дурень з ступою — персонаж народної казки. Нар.: Носиться, як дурень з ступою (Номис. — С. 52).
І славний лицар Марципан — Марципан — герой рицарського роману чи повісті, відомих на Україні та в Росії у XVIII ст.
47. Він дожидавсь тогді вертепа — вертеп — український ляльковий театр. Власне лялькову гру знали на Україні, як і інших краях, з давніх-давен. Але вертеп виник у зв’язку з розвитком шкільної драми десь у XVII ст. Тексти вертепних драм дійшли до нас лише з другої половини XVIII ст. І. Котляревському, певне, доводилося бачити вертепні театральні дійства. Свідченням тому є згадка про вертеп в "Енеїді", п’єси "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарівник", де письменник розвинув реалістичні традиції вертепної драми.
51. А на зикратого сам сівши — тут зикратий — масть коня. Починаючи з першого повного видання "Енеїди" (1842), в коментаторів немає одностайності в поясненні цього слова. У словнику, доданому до першого повного видання "Енеїди", сказано: зикратий — різноокий кінь. У наступних авторитетніших виданнях — "білоокий, а сам іншої масті", "білобокий", "з білими боками". В одному з словників української мови зазначено: зикра — очі/див.: К. с. — 1889. — Кн. 9. — С. 705). Польське zirkaty — зіркатий, людина з блискучими чи то витріщеними очима. Але коли йдеться про масть, то, певне, справа не в очах, а в плямах іншої, звичайно білої масті навкруги очей. Коли для знавців може й грають якусь роль відмінності в кольорі кінських очей, то для визначення масті вони не мають значення. Тут годиться тільки те, що видно на значній віддалі. Таким чином, у даному разі зикратий — з плямою іншої масті біля ока з одного чи з обох боків. Отже, Турн їздив на різномасному коні. В минулому значення коня, так само як і вола, в господарстві та військовій справі просто неможливо переоцінити. Звичайно, люди дуже добре зналися і на тій, і на другій тягловій силі. В характеристиці, оцінці коней та волів неабияке значення мала масть та інші похідні ознаки. Так, у спеціальному дослідженні на сторінках журналу "Киевская старина" повідомлялося, що тільки на Брацлавщині (примірно теперішня Вінниччина) розрізняли двадцять відтінків масті волів та ще плюс вісімнадцять різновидів за формою ріг. І всі ці відтінки та різновиди мали свою назвукличку. Звичайно, аж ніяк не менше існувало відтінків у масті та інших ніби несуттєвих зовнішніх ознаках, коли йшлося про коней. Під час купівлі-продажу коней грали роль не тільки відомі нам з приказки зуби (визначали вік), а й маса інших ознак, у тому числі масть. Вороні коні вважалися витривалішими від світліших мастей (буланих, білих, в яблуках та ін.). Рябі коні саме через масть поціновувалися нижче і мали не дуже добру славу. Отож, "зикратий" Турна, який далі зустрінеться ще не раз, має на собі недобру прикмету, несе рутульського вождя до його поразки і загибелі.
У Вергілія про коня Турна читаємо: "Кінь фракійський під ним виграє, весь у яблуках білих" (книга дев’ята, 49). У стародавніх римлян коні з Фракії (теперішня Болгарія) славилися швидким бігом.
54. Набалдашник — тут у значенні: накриття переважно з дорогої тканини з оздобами. Нар.: Жіночий празник (любитель жіночого товариства, жіночий угодник).
56. Кабак — ніс.
58. Турн їм ізволив тимфи дати — тимфа, пимфа — варварський бурсацький жарт. Бурсак Антось в романі А. Свидницького "Люборацькі" (написаний у 1861 — 1862 роках) розповідає про нього так: "Пинфа от що: візьме паперу та бавовни і скрутить папір в дудочку і в один кінець, в тонший, завине ту бавовну, запалить, роздує. Як добре курить, то запаленим кінцем візьме в рот осторожно і подме. То так сапне. Диму, як голова завбільшки, висунеться під ніс. Ще й кожухом накриють, як на кроваті спиш. Так закашляєшся, що ну! Бухикаєш та й бухикаєш... І сльози котяться, наче били" (Свидницький А. Люборацькі. — К., 1971. — С. 25).
59. Цибелла (Кібелла) — велика мати богів і всього живого на землі, богиня родючості й відроджуваної природи.
63. Сатурнович, змилосердися — за міфологією, Сатурн — батько Зевса, до нього правив людьми і богами.
68. Реб’ятушки — в царській армії узвичаєне звертання воєначальників до солдатів.
Пройшлось сказать Енею: пас — тут пас вживається у значенні: відступаю, пасую. Термін походить з картярської гри — відмова від участі в даному розиграші до наступної роздачі карт.
71. Ходили рунди по валах — рунда — команда, що перевіряла вартові пости.
(Продовження на наступній сторінці)