Пропав і вал... — йдеться про вали фортеці, в якій гарнізон Полтави витримував облогу ворога до переможного завершення Полтавської битви. Фортеця достояла до часів І. Котляревського. Коли у 1787 р. Катерина II проїздом відвідала Полтаву, їй урочисто вручили ключі від цієї фортеці. На початку XIX ст. фортеця була ліквідована, а осілі від часу земляні вали перетворені на бульвари. У І. Котляревського "булевари" — на той час порівняно нове слово, вживалося ще в первісному його значенні (франц. boulevard: вал, насип). Пізніше так називали обладнані на міському валу місця для прогулянок, звичайно обсаджені деревами. Нар.: Пропав, як швед під Полтавою.
124. Байстрюк Авентій-попадич — союзник Турна Авентій народжений від нешлюбного зв’язку героя античних міфів Геркулеса і жриці Реї. Оскільки батько Геркулеса сам громовержець Зевс, то Авентій "знакомого... пана внучок". У Вергілія Авентій (Авентін) вирушає в похід на бойовій колісниці у вояцькому обладунку Геркулеса.
125. Руччеє — хвацьке, проворне. Тут — травестійна двоїстість, змішування стародавніх і сучасних І. Котляревському греків, що жили на Україні. На українських землях ще з XV ст., після завоювання Греції турками-османами, виник ряд колоній греків-емігрантів. Близько 1656 р. значна грецька колонія виникла в Ніжині (див. також коментар: VI, 3). Займалися греки торгівлею і після заснування колонії одержали від гетьмана Богдана Хмельницького право на вільну торгівлю як в Ніжині, так і по всій Україні. Трималися вони своєю громадою досить довго, мали в певних межах самоврядування, свій магістрат. Зберігала свою окремішність грецька колонія і в’часи І. Котляревського. В "Енеїді" сучасні письменникові українські греки немов накладаються на стародавніх греків Вергілія. Маємо навіть не двоїсту, а троїсту травестію. Прізвища перелицьовуються на український і тут же на новогрецький лад. Замість Покотило (від імені героя Катілла — у Вергілія) — Покотиллос, замість Карась (від імені Караса — у Вергілія) — Караспуло.
Се гречеськії проскіноси — тут: гра слів. Проскіноси: 1) ті, що несуть, прапороносці, передові частини; 2) ті, що несуть, злодії.
Із Біломор’я все пендоси — Біломор’я, власне заснований у XV ст. монастир на Соловецькому острові, служило місцем ув’язнення й заслання противників самодержавства та офіційної православної церкви, інколи — також небезпечних кримінальних злочинців. У довгому списку засланих у різні часи на Соловки немало грецьких імен. Наприклад, у XVII ст. на Соловки був засланий видатний церковний діяч грек Арсеній, звинувачений у єресі. В даному контексті Біломор’я — місце ув’язнення.
Мореа — південна частина Балканського півострова.
Дельта — півострів поблизу Босфора.
Кефалос, або Кефалонія — острів коло Греції.
Оливу, мило, риж, маслини — тут: олива — олія з плодів дерева такої самої назви, риж — рис, маслини — плоди.
І капама, кебаб колос — калама — вид тістечка (з грец. — К.); кебаб — печеня (з грец. — (К.). Калос — хороший. Тобто: капама, кебаб — хороші.
126. Цекул — син бога вогню і ковальського мистецтва Вулкана (тому коваленко), засновник міста Пренести недалеко від Риму (тепер Палестріни). Тут — травестія на мотив української народної пісні "Гей на горі та женці жнуть" (див. коментар: III, 3). Воїнство Цекула уподібнене козацькому війську Сагайдачного і Дорошенка.
127. Мезап (у Вергілія — Мессап) — глава кількох етруських племен.
128. Галес — вождь італійських племен аврунків і осків, нащадок грецького царя Агамемнона, одного з головних персонажів циклу легенд про Троянську війну та "Іліади" Гомера.
Аврунці, аврунки — плем’я, яке заселяло південний Лацій, область у середній Італії.
Сидицяне, точніше сідіціни — народ у Кампанії (область на Півдні Італії).
Калесці — жителі міста на півдні Кампанії (нині м. Кальві).
Ситикуляне — жителі міста Сатиккул в Кампанії.
129. Іпполит (Іпполіт) — син афінського царя Тесея і цариці амазонок Іпполіти.
130. Сіканці (сікули) — сіцілійці.
Аргавці (аргейці, аргосці) — жителі грецького міста Арголіди на півночі Пелепонесу; взагалі — греки.
Лабцки — італійське плем’я, жителі міста Лабики в Лації.
Сакранці (сакрани) — плем’я в Лації.
131. Камилла — італійська амазонка, ватажок загону вольськів (народність у стародавній Італії). Загинула від руки соратника Енея Аррунта.
ЧАСТИНА П’ЯТА
1. Нар.: Напасть не по дереву ходить, а по тих людях (Номис. — С. 37).
5. Пред ним стоїть старий дідище — бог річки Тібр. За віруваннями стародавніх греків та римлян, у кожній річці жив однойменний з нею бог.
Він був собі ковтуноватий — ковтун — жмут збитого волосся.
Пелехатий — старий, запущений.
7. Іул построїть Альбу-град — згідно з легендою, місто Альба Лонга засноване Іулом (друге ім’я Асканій), сином Енея. Альба Лонга — попередниця Рима, перша твердиня нащадків Енея на італійській землі. Наступником Іула став його молодший брат Сільвій. З роду Сільвія вийшли Ромул і Рем, які через триста років після виникнення Альби ("Як тридесят промчаться годи") заснували місто Рим.
З аркадянами побратайся — тобто побрататися з грецьким плем’ям, яке під проводом свого царя Евандра переселилося з Аркадії на Апеннінський півострів і осіло в Лаціумі, недалеко від того місця, де пізніше був збудований Рим. Евандр заснував грецьку колонію Паллантей (пізніша назва Палатин) і навчив місцевих жителів грамоти.
9. У віщуванні бога річки Тібра — Тіберіна (аналогія в українському фольклорі — "очеретяний дід", водяний) особливе, ритуальне значення має двічі побачена Енеєм (у сні і наяву) — біла свиня з поросятами. У стародавніх греків і римлян принесена в жертву біла тварина найбільш бажана богам.
Три, тридцять — магічне число. Тут Котляревський іде за Вергілієм:
Знайдеш ти льоху велику під дубом, на березі річки,
Буде лежати вона, поросят породивши аж тридцять,
Біла сама, й поросята у неї при вимені білі
(Вергілій. — Кн. 8. — Ряд. 43 — 45).
10. Евандр — аркадський цар.
Ліси, вода, піски зумились — зумились — здивувалися.
13. І в його приязнь засталявся — довірявся, здавався на його ласку.
Де гардовав Евандр з попами — гордувати — гуляти. Але дане тлумачення видається неточним. Слово походить від гард — перегородка на воді для ловлі риби, звідси "займище для рибної ловлі з житлом для рибалок" ("Словарь" Білецького-Носенка). Означає також: узгоджений поділ чогось, умова. У народній пісні:
Було тобі, пане Саво,
Гард не руйнувати,
Коли хотів запорожців
В куми собі брати
(Афанасьев-Чужбинский А. С. Собр. соч. — С-Пб, 1892. — Т. 9. — С. 356). Отже, "гардувати" тут у значенні: скріпляти угоду. Узгоджується з характером Евандра, як розсудливого, тямущого господаря, який влаштовує гуляння не просто для пиятики чи з панського гонору, а по завершенні якоїсь справи.
14. Хогь ти і грек, та цар правдивий — Евандр — виходець з Греції, а греки зруйнували Трою — батьківщину Енея.
Тепер тебе я суплікую — прошу.
16. Гак лучше в сажівці втоплюся і лучше очкуром вдавлюся — сажівка, сажавка — копанка, криниця на низу, де близько до поверхні підходять грунтові води. В сажівці до води можна рукою дістати. Також ще — невелика викопана водойма біля берега річки, озера, в якій тримають живу рибу.
Очкур — шнур, яким стягують у поясі штани або шаровари для підтримання їх.
17. Турбації не заживайте — не турбуйтеся (К.).
19. Подаються більш вишукані наїдки, ніж ті, які троянці вживали до цього. Дає обід аркадський цар Евандр, зображений великим і щедрим паном. І тут страви названі в тому порядку, в якому їх подавали на стіл.
Просілне з ушками. з грінками — просілне — з засолом (К.). Ушки — невеликі вареники з м’ясним фаршем, пельмені. Грінки — тут у значенні: сухарики, суп з сухариками.
Хляки — шлунок корови, теляти.
Телячий, лизень — язик.
Ягни — печеня. Вид наїдку (з грец. — К.).
Софорок — соус до курки, приготовлений на тому бульйоні, в якому варилася курка.
Три гури — три гори (пол.), дуже багато.
21. Евандр точив гостям розкази — Евандр розповідає про один з подвигів легендарного героя Геракла (Іракла), який був здійснений на італійській землі.
На крайньому заході античного світу серед океану був острів Еріф, яким володів Геріон, потвора з трьома тулубами. Після довгої мадрівки Геракл добрався до цього острова і викрав корів Геріона. На зворотному шляху на тому самому місці, де пізніше був заснований Рим, частину корів Геракла викрав велетень Как. Після жорстокого бою велетень був убитий Гераклом. За звільнення країни від злого Кака місцеві жителі установили в себе культ Геракла ("Евандр і празник учредив"). Потім цей культ перейняли римляни.
На задвірку хропти уклався — задвірок — частина двору позад будинку, хати.
23. К Вулкану підтюпцем ішла — у стародавніх греків Вулкан — бог вогню і ковальської майстерності (у римлян — Гефест), син Зевса і Гери. В античних міфах фігурує кривим, незграбним, закуреним димом кузні. В "Одіссеї" Гомера та "Енеїді" Вергілія він виступає чоловіком Венери (Афродіти).
27. Киприда, Кіпріда — ім’я Венери, походить від назви острова Кіпр, на березі якого, за одним із міфів, вона народилася з морської піни.
28. Шишак — тут мається на увазі бойовий шолом, з вістрям зверху, на кінці якого була невеличка кулька (шишка).
Кабатирка — табакерка.
Насічка з черню — висічений на металі малюнок, орнамент, покритий зверху емаллю (черню) — спеціальним сплавом темно-сірого кольору для прикраси і збереження від корозії.
(Продовження на наступній сторінці)