Крутько
Авжеж! А сам ворогам гасло подав, щоб увійшли.
Денис
А ти чув?
Крутько
Нащо чути, коли й так видно? Коли ляхи знали гасло, то воно саме до їх не перелетіло.
Дехто
А певне! Вже ж не як!
Козак 4
Щоб такий чоловік таке зробив?!
Козак 5
Та такого друзяки полковника другого й немає!
Крутько
Уже й друзяка! А то не твого брата він прикував до гармати?
Козак 5
Та се правда...
Денис
А то й не треба було? Упився й побився з жидівкою! Хіба се личить козакові?
Козак 4
А я таки знову своє: зроду-віку не пойму віри, що він ізрадив.
Козак З
Бо дурень!
Козак 4
Сам єси дурень, а мене маєш так узивати?
(Хапає його за груди, добуваючи шаблю.)
Голоси
Годі вам, годі!.. Це ж не шинок, а рада!.. Чи ви показилися?.. Розніміть їх!
Козаків рознімають. Баба Горпина проходить через майдан, стрівається з Денисом.
Горпина
А що се тут, Денисе? Чого се зібралася рада?
Денис
Хіба ж не відаєш?.. Полковника судитимуть.
Горпина
Як то полковника судитимуть? За що?
Денис
Бо він посланця з міста послав і гасло сказав вартовому, щоб на те гасло назад його впустив... А ляхи про те гасло якось і довідалися. Дак оце тепер і судитимуть... мовби він ляхам гасло переказав і їх до міста пустив.
Горпина
Ой, лишенько!.. Яка ж неправда на чоловіка!
Крутько
Іди собі, бабо, йди!.. Тут нема чого стояти!
Горпина
Та я не стою, я за ділом ішла... Оце біда!..
Треба піти пані Оксані сказати.
Виходить.
Дід Остап — старий, увесь білий, приходить і скидаючи шапку: "Здорові, дітки!" Всі, хто поблизу, скидають шапки, кажучи: "Здорові, діду Остапе!"
Денис
От нехай дід Остап скажуть, чи то ж по правді на нашого полковника казати, мовби він ізрадник?
Д. Остап
Чи він ізрадник, а чи ні, то те на раді побачимо, а що туди воно хиле, то се й я скажу.
Крутько
А бач!.. А бач!.. Уже дід Остап дурно не скажуть. У нас нема над діда Остапа мудрішого... То вже як дід Остап скажуть, то так воно й є.
Козак 2
Так! так!
Ще дехто
Авжеж що так!
Д. Остап
Я, дітки, сеє вже знаю... По світах бував…
Козак З
Покажемо вам на раді, який ваш полковник!
Козак 5
К бісу такого полковника!
Козак 6
Пана сотника Лясковського за полковника!
Голоси
Чи ба, куди стріляє!.. А не діжде він того ніколи!
Інші голоси
Діжде! Скрутимо в'язи вашому Коваленкові.
Денис
За ту горілку, що вчора вас сотник напував?
Козак
А ти бачив?
Денис
Ніколи нам було бачити: ми билися з ляхами, як ви п'яні спали. Тільки чули, як ви хропака затинали.
Дехто
Га-га-га!.. Оце дак так! У самісіньке око вцілив!..
Козак 1
Цитьте, отамання йде!
Все стихає. Повагом, з урядовими клейнодами в руках іде старшина: Лясковський, Старовський, Білоченко, Жилинський, Горленко. Підходячи, здоровкаються, беручись за шапки.
Здорові, панове молодці!
Козаки
Доброго здоров'я, панове отамання!
Лясковський
Чи вже усі зібралися у раду?
Голоси
Та вже усі... Полковника нема…
І писаря...
Старовський
А негаразд!.. Недобре!..
Зібралася громада, дожида,
А він там десь ще дляється, бариться…
Жилинський
Мов не його судитимете ви,
А сам він вас.
Лясковський
Він не шанує ради.
Білоченко
Поспіємо!.. От зараз прийде він…
Нема чого заздалегідь горлати…
Та он і йде…
Горленко
Іде... і писар з ним…
Василь Коваленко — з полковницьким пірначем у руках; Лаврін Крицький — писар, з каламарем біля пояса і шаблею при боці; в руках сувій паперу.
Коваленко
(скидаючи трохи шапку.)
Здорові, панове молодці!
Дехто
Здоров і ти!.. Хто скида шапку, а хто ні.
Коваленко
Ну, раду починаймо!..
Стають таким ладом: козаки стоять півколом, а посередині Коваленко, праворуч суддя Старовський, біля його Лясковський та Жилинський, ліворуч писар Крицький, Білоченко, Горленко. Спереду Дід Остап, Денис.
Старовський
Хто ж зніме річ?
Лясковський
Та хто ж, коли не ти?
Єси ж суддя, а се в нас судне коло,
То вже ж тобі і бути речником.
Голоси
Хай буде так!... Суддя нехай питає!..
Старовський
Спасибі вам, панове молодці!..
Ось слухайте ж, панове отамання,
Громадськії мужі і ви усі
Товариші і братчики козацтво!
Що сталося учора — звісно всім:
Упущено ляхів до нас у місто,
А вартовий їх сам же і пустив;
Нехай тепер він нам і оповість,
Як сталось те.
Вартовий
(Виступає з-за стовпища).
Та сталось так воно:
Вночі когось приводе пан полковник…
По-темному не розібрав я — хто…
Звелів його він випустити в браму,
Тоді сказав: "Коли хто уночі
Постукає до брами й гасло скаже:
"Брід перейшов", то ти того пусти".
Я довго там стояв, було все тихо,
А далі, так опівночі вже,— стук
У браму щось. Питаю: хто там стука?
Воно ж мені: "Брід перейшов,— пусти!"
Я відчинив — коли їх ціла купа…
І оком я змигнути не поспів —
Всі як сунуть!.. Мене з їх хтось ударив.
Додолу збив... Коли, на щастя, тут
Пан Горленко настиг, і бій зчинився…
А потім я до вас ото прибіг...
Старовський
Полковнику Василю Коваленку!
Чи так було, як вартовий казав?
Коваленко
Увечері учора я покликав
Карпа Ганька до себе й наказав,
Щоб він удягсь у просту свиту й вийшов
У браму ту; щоб у долині він,
Петра Гайду, мірошника, знайшовши,
Йому мою цидулу доручив
І наказав, щоб той до Дорошенка
Відніс листа; Карпові ж я звелів
Вертатися. Коли ж Петра не буде,
То сам нехай до гетьмана іде...
Всі посланці, яких ми посилали,
Погинули: я, зради боячись,
Так нищечком послав Карпа, що знати
Не міг ніхто... то й вартовий не знав,
Хто йде й чого... Карпа я сам проводив,
Сам випустив, (і так усе було,
Як вартовий нам зараз оповів.
Старовський
Іще скажи: чи міг почути хто,
Як ти казав Карпові й варті гасло?
Коваленко
Я думаю: ніхто того не чув.
Старовський
То з двох одно тепера має бути:
Або се ти переказав ляхам
Про гасло те, щоб увійшли до міста!..
Або зробив ту збродню вартовий.
Вартовий
Я не робив того, я свідчусь богом!..
Пан Горленко те знає, ввесь той час
Він там стояв, біля гармати зараз...
Горленко
Я оддалік стояв, і бачив я,
Як посланця приводив пан полковник;
Розмови їх почути я не міг,
А бачив все: нікуди не відходив
Сей вартовий, не розмовляв ні з ким.
Старовський
То і не міг ляхам сказати гасло…
Полковник же…
Крицький
Міг виявить Карпо…
Лясковський
Він не такий козак, щоб те зробити,
І ми ж усі тут знаємо Карпа.
Голоси
Та знаємо!.. Людина певна дуже!
Білоченко
Могли його вхопити там ляхи
І муками примусити сказати.
Старовський
Він не такий, щоб мук яких злякавсь:
Мордовано уже його аж двічі,
Як попадавсь до рук він ворогам,-
Чи ж виявив хоч кришечку він їм?
Голоси
Та що й казать! Душа в Карпа — то криця!
Крутько
Умре, а вже не пустить пари з уст.
Лясковський
А де ж Карпо? Чи вже він повернувся?
Голос 1
Нема його.
Голос 2
Не видно вже давно.
Старовський
Що мовиш? Га?
Голос 2
Та ще як позавчора
Ходили ми на виправу вночі,
То я його, вернувшися, й не бачив.
Лясковський
А вас тоді ляхи напали там
І вбили…
Голос 2
Двох…
Лясковський
То, може, й трьох убили:
Ще і Карпа?
Старовський
Хто ще тоді ходив?
Голоси
Я!.. Я ходив!.. І я!.. І я!.. Ми троє…
Старовський
Чи бачив хто, щоб повернувсь Карпо?
Голоси
А хто ж його тепер згадає?.. Наче
Не бачили…
Коваленко
Не бачили ви? Як?
Та він же був! Згадайте ліпше ви!
Голоси
Та, може, й був, а може, ні — невпомку…
Старовський
Ото ж то й є!.. От бачите ви всі,
Що не вернувсь Карпо тієї ночі,-
То й не його полковник випускав.
Коваленко
Кого ж? Скажи!
Старовський
Хіба про те я знаю!
А може, хто приходив од ляхів,-
Ти й випустив, йому сказавши й гасло.
Коваленко
Обібрано тебе, щоб речником
Ти в раді був, то можеш те казати;
Коли б же ти мені таке сказав
Не речником, не в раді,— смертним боєм
Я б допевнивсь, де право ти здобув
Собі таке, щоб смів мене ганьбити
І зрадою плямити честь мою!
Та ти — речник... Панове отамання,
Громадськії мужі і ви усі
Товариші і братчики-козацтво!
Ви знаєте, що я не перший рік
По правді тут між вами козакую,
Ви бачити самі могли, чи я
Коли хиливсь до ворога лихого?
Ви знаєте, що у житті мені
Дорожчого нема за нашу волю,
Ви знаєте: я боронив її!..
А він плямить великою ганьбою
Тепер мене!.. Чи вірите тому?
Голосів кільки
Не віримо!.. Хіба ж таки не знаєм?..
Не віримо, щоб ти лихе зробив!
Коваленко
Коли б я міг таке страшне вчинити.
Коли б хотів я зрадити братів,-
Не кинувсь би учора я до бою,
Я б не спинив лукавих ворогів,
(Продовження на наступній сторінці)