Ми зібралися не для того, щоб дискутувати з приводу тих чи інших схоластичних про-блем теорії. Я і мої київські колеґи розробляємо конкретні плани для реалізації принципів альтернативної математики. Але така реалізація вимагає нового підходу не лише до теоре-тичних передумов, а й до найпростіших життєвих явищ, до мислення, футурології, почуван-ня, етики, естетики, мистецтва, космогонічних та антропогонічннх моделей. Візьмемо хоча б одну з них, котра тісно пов’язана з проблемою дискретності. На ній побудована вся споруда сучасної квантової механіки та релятивізму. Математика повноти дозволяє підійти до розуміння цільності й одності світу. Про що мовиться? Про те, що вікові уявлення попередників, передані нам, щодо роздрібненості, елементарності, дискретності світу сфор-мували умовну картину реальності, яку ми продовжуємо старанно підмальовувати засобами всіх потужностей сучасної науки. Коротше, ми живимо ланцюгову реакцію розпаду інформаційної сфери цільності, замість того, щоб синтезувати її, співтворити, доповнювати, ширити, поглиблювати. Ґрунтуючись на цьому тисячолітньому алґоритмі множинності, ми неспроможні ні збагнути сутності життя, ані відтворити його, бо життя — цілість. Ми ж пробуємо пізнати його втаємниченість засобами розчленування, поділу, аналізу…
Цільний космоґенез, який виникає на основі математики одності, вимагає переглянути основи розуміння часу, простору, причинності. Актуальна сучасність у такому космоґенезі є ЛИШЕ ДИСКРЕТНИЙ ГРЕБІНЬ звуженої свідомості, можна сказати, архаїчної свідомості. Число тримає ще досі всіх нас у полоні звуженої актуальності, ТЕПЕРІШНЬОСТІ, хоронячи "минулі" прояви подій або відсторонюючи "грядущі" події в так зване "майбутнє". Матема-тика цілості дозволить піднятися над обмеженням очевидності й охопити минуле, сучасне й прийдешнє в цільному єсть…"
Конференц-зал кіберцентру вибухнув оваціями. Полум’яна динаміка виступу доктора Боґоло розворушила навіть залізобетонних скептиків. Ґрупа молодих кібернетиків та математиків, ініціаторів дивовижного проекту, просто-таки промінилася радістю. Ще б пак! Суперфантастнка у сфері найточнішої з наук. Божевільна ідея страшної вибухової сили, кот-ра дозволяла ще глибше ввійти в святая святих матерії, ввійти не завойовниками, не руйна-торами, не вівісекторами, не мучителями й насильниками, а друзями, синами, творцями. Це розуміли присутні, тому й щиро вітали сміливих мандрівників у таємничий світ одності.
— Основою математики повноти, — вів далі доктор Боґоло, переждавши бурю овацій, — буде не число, а кореляти, відповідники, тотожності, не лік, не обчислювання, не маніпуляція множинністю, а насичення комплексів формуючого алґоритму до потрібної пов-ноти, до тотожності. Для нашої мети потрібні принципово нові ЕОМ на мелодійній основі, де формотворчим інструментом алґоритму буде консонанс, співзвуччя. Тут нам треба буде ввійти в співдружність з митцями, музикантами, композиторами. Настає ера братерства точних наук і музики, всебічної творчості…
Слухав ученого з Папуа і в душі радів: це ж те, що марилося мені, це може стати пер-шою реальною спробою побудувати мости між розсипаними частками макро— і мікросвіту.
Слідом виступав молодий кібернетик Борис Гук, співавтор проекту "Резонанс еволюції". Новий комп’ютерний комплекс так і було охрещено: "Резев" — "Резонанс еволюції".
— Кілька слів про нові засади кібернетики, — продовжував Гук. — Досі синтезуючий, керівний центр комп’ютерних структур конструювався за принципом максимальної складності. Тобто він мав бути на кілька порядків складнішим, вищим, ніж структури, кот-рими він керує. Це хибний принцип, який упирається в ряд тупиків, головний з яких — зро-стання ВІДСУТНОСТІ РОЗВ’ЯЗКИ. Тобто настає такий момент, коли жоден найскладніший комп’ютер не зможе розв’язати завдань певного рівня складності, оскільки ця складність наростає по експоненті в процесі формування алґоритму і проґрами здійснення. Згадайте древню притчу про зернину на першій клітині шахової дошки, котра потім породжує обвал множинності на останніх клітинах дискретного шахового поля, йдучи шляхом числової кібернетики, маніпулюючи цифрами як аналогами "часток" реальності, ми мусили б конст-руювати ЕОМ (або комп’ютери іншого типу), котрі б невпинно САМОФОРМУВАЛИСЯ, САМОУСКЛАДНЮВАЛИСЯ відповідно до ускладнення ЗАВДАНЬ. А це навіть теоретично неможливо. Тут від самого початку, що відзначив доктор Боґоло, ми утвердили псевдовек-тор, як це зробив Птолемей, помістивши в центрі світобудови Землю. І як би він не узгоджу-вав свої моделі з реальністю, як би не маніпулював числами, фактами, "епіциклами", "дифе-рентами" тощо, рано чи пізно псевдоінформативні нагромадження розваляться. Те саме очікує нас, якщо ми вчасно не схаменемося, бо ми уподібнилися Птолемею, кладучи в центр пізнання число як персоніфікатора множинності, котра в природі відсутня, і є лише свідченням нашої пізнавальної неповноти. Ми самі підклали під себе бомбу, котра вибухнула і засипає нас осколками псевдоінформації.
Потрібен рішучий поворот до абсолютної простоти. Ми маємо визнати, що є лише Одиниця у її природній всеохопності. Дроби, мнимі числа, від’ємні числа і всі інші — це ви-гадки архаїчного математичного апарату. Реальність Демонструє нам граничну простоту й чіткість, конкретність рішень, природа тикає нас носом у майже дитячу ясність своїх методів творення, а ми навмисно нагромаджуємо лабіринти ускладненості, мчимо в туман релятивізму та неозначеності.
Що собою являтиме "Резев"? Це — інтеґральний еврістичний комплекс єдиного кільця ЕОМ, побудований на засадах математики повноти. Як уже сказано, ми розробляємо мелодійні аналоги реальностей. Відомо, що буття є дивовижним співзвуччям багатомірних вібрацій, тобто його можна розглядати і вивчати як вселенську симфонію, як цільну пісню одності. Співає все — від атома до квітки від людини до сонця, від бджоли до метаґалактики.
Центр комплексу "Резев" буде практично "чорним ящиком", до якого зійдуться периферійні інформаційні датчики.
Центр сам не матиме жодної інформації. Він лише координатор і зважувач. Терези по-треб суспільного цілого. Він вводитиме усі потреби людей, структур, асоціацій і так далі в єдиний консонанс, співзвуччя.
Образно, символічно, "Резев" — це композитор, творець, музикант, який, маючи кільце спеціалізованих ЕОМ, подібних до безлічі клавішів, створюватиме з їхньою допомогою еволюційну симфонію гармонізації суспільства. Це — самотворення, як у природі. Адже все життя — це прагнення до оптимальної самореалізації, до повноти вияву. А повноти вияву, як стверджує досвід мудрості, можна досягти лише на шляху абсолютної простоти. Такі пунктирні засади альтернативної математики повноти, одності.
Наш проект передбачає динамічне проникнення в грядуще і минуле, розширивши тим самим обрій сучасності. Подробиць майже фантастичного проекту ми ще не можемо опублікувати, але треба підкреслити, що, крім динамічної актуальної інформації, будемо вво-дити до "Резева" психокарти реальних осіб сучасників, щоб будувати прогнози прийдешньо-го на конкретних ґеноґрамах людей, котрі є учасниками творення цього прийдешнього. Буде використано алґоритми сотень, тисяч доль учених, трударів, митців, студентів, школярів, робітників, сіячів, але братимуться в основному люди з футуролоґічним прагненням, з яскра-вою уявою.
Готується максимум інформаційних блоків актуальності (і минулої історії) в царині соціології, сільського господарства, науки, філософії, технолоґічних тенденцій, реліґії, фан-тастики, прогностики, мистецтва, традицій народів, що розвиваються, леґенд і міфів, казок і билин, сотень тисяч снів з різних країн, ґеноґрами тварин, комах, птахів, рослин тощо. Це дозволить, якщо наш проект зустріне розуміння й підтримку наукової громадськості, вра-жаюче розширити наше пізнавальне проникнення в глибини природи й людини. Коли ми досягнемо практичних результатів — тяжко сказати. Але ми віримо — це буде!
Я не можу передати того збудження, яке панувало на симпозіумі. Ех, якби мені охопи-ти бодай частку спеціальних знань, щоб збагнути всю глибину метаморфоз, котрі відбуваються в нашій радянській — та й у світовій — науці. У всякому разі "божевільні" ідеї Боґоло та Гука допоможуть мені сформулювати свої власні уявлення про мелодизацію, гармонізацію реальності. Спробую, може, щось і вийде з того.
На випускному вечорі познайомився з нею. З нею. З тією, котру вже знаю (й не знаю) кілька років. Скільки я думав про цю мить. Ходив за нею, мов тінь. Боявся наблизитись. А тепер — знайомий з нею. І вона обіцяла прийти на іменини. Не хочу поглиблювати своїх мрій, надій, боюся розчарування. Боюся злякати своє щастя.
Ти щасливий, Євгене?
Щасливий, щасливий!
А що таке щастя? Чому люди так прагнуть до нього? І хто як розуміє його?
Для мене щастя — в гармонії, в єдності. Знову та ж сама нота, про яку так гарно диску-тували ініціатори математики повноти: одність, цілість. Злиття розрізнених звуків у співзвучну мелодію.
Може, вона і буде для мене тим променем, яким я осяю свій шлях. З нею буде легко йти по дорозі життя. З нею буде радісно творити. З нею не страшні жодні невдачі, перепони.
Тихо, цить, замовкни, уяво!
…Повертається. Повертається Оксана. Написала з Парижа. Малесенька листівочка, а для мене — океан радості. Вона лауреат міжнародного конкурсу скрипалів.
Не забула про запрошення. Прийде на іменини. Як зберегти незвичайність нашої зустрічі, щоб не перетворилася вона в банальність? Хочеться, щоб це було вічно.
(Продовження на наступній сторінці)