Читаємо в одному науковому творі: "Така хибна провідна думка автора книжки – зрідні тій плутанині, яка властива людям, що не звільнилися ще від впливів ідеалістичних концепцій". У цій фразі трапився прислівник зрідні, якого нема в українській мові й який є невдалою калькою з російського сродни. Українська мова, щоб передати це поняття, вдається до дієслова з іменником або з прикметником та іменником: бути (доводитися) родичем, бути ріднею, рідний брат (рідна сестра) комусь або чомусь, – чи самим іменником: "Вони йому – родичі: дідового сусіда молотники" (жартівлива приповідка); "його жінка – то рідна сестра відьми!" (з живих уст).
Тим‑то й у фразі науковця треба було написати: "рідна сестра (родичка, рідня) тій плутанині…".
Навшпиньках чи навшпиньки?
У сучасній українській літературі, а так само й у наших словниках бачимо слова навшпиньках і навшпиньки, що не мають ніякої значеннєвої різниці: "Я навшпиньках пройшла до першого ряду крісел і сіла на першому вільному місці" (І. Вільде); "щоб краще бачити, навшпиньки поставали, а може, й на те, щоб вищий мати зріст" (М. Рильський); "Повз материне купе кожному хотілося пройти навшпиньки" (О. Гончар).
Є ще слово навшпинячки, що означає те саме: "Старіші на лавках, а молоді позаду стають навшпинячки" (переклад М. Рильського).
Так яке слово правильніше – навшпиньках чи навшпиньки? Гадаю, що друге. Перше слово набуло закінчення — ах за аналогією до російського відповідника на цыпочках, друге слово має закінчення — и дуже характерне для українських прислівників: наввипинки, наввиринки, наввипередки, навзаводи, навперемінки тощо. Таке ж закінчення й у слова навшпинячки, яке має всі права на існування.
Обґрунтовано, з цілковитою (з повною, з незаперечною) підставою, підставно
У публіцистиці й діловій мові часто трапляються слова обґрунтовано, з цілковитою (з повною, з незаперечною) підставою, наприклад: "до вибору робочих швидкостей аґреґатів передові механізатори підходять обґрунтовано…" ("Радянська Україна"); "Можна сказати з незаперечною підставою, що третій з'їзд Рад відкрив нову епоху всесвітньої історії" (переклад із творів В. І. Леніна).
Та ось у "Вечірніх розмовах" М. Рильського бачимо прислівник підставно: "Клопотався він, учасник війни, цілком підставно й законно" ("Моє і наше"). Чи це маловживане слово підставно – цілком рівнозначне попереднім висловам, чи воно має свій нюанс? Якщо вислів з незаперечною (з цілковитою, з повною) підставою – близький значенням до прислівника підставно, то цього не можна сказати про слово обґрунтовано: адже якесь клопотання об'єктивно може бути й мало обґрунтованим через юридичну непідготованість особи, що писала це клопотання, й разом із тим – цілком підставним, або, інакше кажучи, законним, бо має під собою за підставу закон. Саме тому М. Рильський, добрий знавець української мови, поставив тут цей прислівник. Слово підставно, відоме й раніше в українській мові, – не зайве, бо дає змогу точніше висловити думку й має свій загальновідомий антонім – безпідставно.
Одноразово й одночасно
Чуємо інколи в радіопередачі таке дивне повідомлення: "Одноразово працює радіостанція "Маяк" на хвилі…" По–українському це означає, що радіостанція "Маяк" працює чомусь тільки один раз, хоч усім відомо, що радіостанції взагалі, зокрема й "Маяк", функціонують не раз і не два чи три, а постійно. Одноразово можна допомогти комусь, позичити гроші, нагадати про щось, наприклад: "Вам можуть дати субсидію тільки одноразово, а далі не сподівайтесь постійної фінансової допомоги".
Слово одночасно означає, що якась дія відбувається в один час з іншою дією: "Одночасно пробитися всім підводам – неможливо" (О. Гончар); "Чикаленко одночасно їв, запивав вином і розповідав безперестану" (Л. Смілянський).
Очевидно, наше радіомовлення хотіло сказати, що "одночасно працює радіостанція "Маяк", але не зуміло правильно висловити.
Під рукою і напохваті
"Нащо ти ото шукаєш по кімнаті, нишпориш по шухлядах? Треба, щоб усе потрібне було в тебе під рукою", – читаємо в одному сучасному оповіданні, де спиняємо увагу читача на вислові під рукою. Так сказати по–українському можна, як це бачимо хоч би з такої фрази в М. Коцюбинського: "Багато читаю, бо під руками велика бібліотека та багато газет та часописів на всяких мовах". Але є ще український прислівник напохваті, що передає те саме поняття, що й вислів під рукою в переносному значенні: "Ще завидка понаготовляли кожен собі сокиру чи лома, мішки на зерно, налигачі на худобу, – держали напохваті" (А. Головко).
Не слід забувати це слово в певних випадках, тим більше, що воно – таке характерне для нашої народної мови, з якої треба черпати свій практичний словник нашій літературі.
По рахунку чи видавцем?
"Він давав їй гроші по рахунку, щоб не тринькала їх дарма", – читаємо в одному фейлетоні, де з попереднього тексту здогадуємося, що йдеться не про папірець–рахунок, на підставі якого давалося жінці гроші, а про те, що давано їй грошей небагато, ощадно. У цьому розумінні сказати по рахунку ніяк не можна: це буквалістичний переклад російського по счету. Тут мало б стояти слово видавцем, що саме й є відповідником російських висловів по счету, по мере:"Все подавалось ніби видавцем" (І. Нечуй–Левицький).
Так чи отак?
"Усякі бувають дива. Так ідеш собі лісом, коли бачиш…" – читаємо в одному оповіданні. Усе ніби гаразд у цих двох реченнях, але чомусь не задовольняє слово так на початку другого. Якби друге речення починалося ствердженням певної події чи явища, про що мовилося в першому, тоді слово так було б на своєму місці, як це бачимо в творі І. Нечуя–Левицького: "Пан не згоджувавсь брати назад того поля. Так воно й стояло ціле літо толокою". Якщо речення не являє собою логічного завершення щойно сказаного, а висловлює загальні міркування, звісно, пов'язані певною мірою з усім попереднім текстом, тоді краще послугуватися прислівником отак: "Отак жив Чіпка, ріс, виростав у голоді та холоді, у злиднях та недостачах" (Панас Мирний).
Ми спинились над цими двома словами, які, будучи дуже схожі одне з одним, мають, проте, різні нюанси, тому, що раз у раз натрапляємо в художній літературі й публіцистиці на фрази з початковим словом так замість отак, про яке ніби забули автори. Відбувається це, видимо, підо впливом російських зразків, де прислівник так в аналогічних фразах – дуже поширений: "Эти явления замечались и раньше. Так, еще в прошлом году, мы наблюдали…"
Прислівник отак інколи буває синонімом слів наприклад, приміром, як це бачимо в першій фразі: "Усякі бувають дива. Наприклад (приміром), ідеш собі лісом…" Із цього видно, що й у наведеному на початку реченні більше пасувало б слово отак: "Отак ідеш собі лісом…", – тимчасом як у реченнях "Темрява була така густа, що ми не бачили, чи їдемо ще селом, чи в'їхали вже в ліс. Так, це був ліс" відчуваємо, що тут треба поставити тільки слово так.
Раптом, а що як, ану (ж)
Не завжди слушно ми користуємося прислівником раптом. Якщо в фразі "То цілий місяць не було його, а це вчора раптом приїхав" (із живих уст) цей – прислівник стоїть до речі, то цього не скажеш про таку фразу, взяту з сучасної белетристики: "Туди вона і глянути боїться: раптом побачить там когось із земляків".
Прислівник раптом, як і рівнозначні прислівники зненацька, враз, нараз, указує на несподівану дію або наяву когось чи чогось: "Раптом усе затихло" (Леся Українка); "Раїса раптом одхитнулась од приятельки й тихо скрикнула, як ранений птах" (М. Коцюбинський). А коли йдеться не стільки про несподіваність дії, скільки припускається можливість дії або появи когось, тоді краще користуватись висловами а що як, ану (ж): "Піду я до Бондаренків – ану ж Петро вже приїхав" (із живих уст); "Я можу піти туди; а що як ніхто ще не повернувся й хата – замкнена?" (з живих уст).
Отож, у наведеній вище невдалій фразі краще написати: "Вона й глянути боїться: ану (або – а що як) побачить там когось" .
Уперто чи наполегливо?
"Завод уперто працював далі, щоб учасно виконати почесне замовлення", – читаємо в одній газетній статті. У такому тексті прислівник уперто не підходить, бо він надає дієслову, якого стосується, неґативної функції, наприклад: "Барометр уперто показував "дощ", хоча в той день не капало навіть і сонце блищало часом крізь хмари" (М. Коцюбинський). У наведеній на початку фразі дієслово працювати вимагає прислівника з позитивним значенням; таким буде слово наполегливо.
Те саме можна сказати й про прикметники впертий і наполегливий: "Упертий, як свиня" (з живих уст); "Василь – людина наполеглива, трудовита" (О. Копиленко).
Щоденно, щодня, щодень, щоднини
Слова щоденно, щодня, щодень, щоднини ми бачимо в нашій класиці й сучасній українській літературі: "Я єсть той, який щоденно на будові, на посту" (П. Тичина); "Ходив я в садочок щодня виглядати" (Л Глібов); "Споконвіку Прометея там орел карає, що день божий добрі ребра й серце розбиває" (Т. Шевченко); "Для величних будов Батьківщини, для майбутнього щастя – щоднини лийся, лийся, гаряча сталь!" (Я. Шпорта).
(Продовження на наступній сторінці)