«Село» Богдан-Ігор Антонич

Читати онлайн вірш Богдана-Ігоря Антонича «Село»

A

1 c.

    Корови моляться до сонця,
    що полум’яним сходить маком.
    Струнка тополя тонша й тонша,
    мов дерево ставало б птахом.

    Від воза місяць відпрягають.
    Широке конопляне небо.
    Обвіяна далінь безкрая,
    і в сивім димі лісу гребінь.

    З гір яворове листя лине.
    Кужіль, і півень, і колиска.
    Вливається день до долини,
    мов свіже молоко до миски.

    Інші твори автора