«Півень» Богдан-Ігор Антонич

Читати онлайн вірш Богдана-Ігоря Антонича «Півень»

A

1 c.

    Зоря майнула, мов стріла,
    неначе іскра, пісня згасла,
    і тільки з мокрого зела
    роса краплинами сплила,
    мов слово, чиста й ясна.
    Вже обріїв зігнувся рівень
    у круглу смугу обруча,
    і ніч почала вже кінчатись,
    неначе ватра, догоряти.
    Ось ранок синім возом їде
    і сонця сніп в село везе.
    Крильми шумить червоний півень —
    співучий з міді
    серп.

    Інші твори автора