Наш спільний дім

Навколо вирувало жовтогаряче, темно-червоне, ніжно-блакитне, золотаво-коричневе, світло-рожеве море квітів. Здавалося, їм немає кінця-краю. Хотілося розглянути кожну квітку, але з часом ставало зрозуміло: це просто неможливо.

Поступово погляд переходив на розкішні хризантеми – улюблені квіти японців. І раптом серед них – чорнобривець! Але зовсім не такий у нього запах у нас, в Україні. Я навіть трохи розгубився, не розуміючи причини цього явища. Не втерпів, зірвав маленький листочок і розтер його між пальцями. І тоді зелене єство рослини заговорило до мене по-рідному духмяним ароматом – терпкуватим, гострим. Чорнобривець ніби казав, що Земля наша не така вже й велика і що невидимі нитки зв’язують цей чорнобривець на острові Ікеда з його побратимом на березі Дніпра. Він говорив про те, що живить їх одна мати – наша Земля. І тоді подумалося, що не такі вже й глибокі океанські западини та високі гірські хребти розділяють нас, людей різних континентів. 

Земля – наш спільний дім. Саме від кожного з нас залежить, що буде на нашій планеті завтра. Про це потрібно пам’ятати завжди.

За В. Брюховецьким (161 слово)

РОЗДРУКУВАТИ

Диктанти створено Освіта.ua для використання у загальноосвітніх навчальних закладах України. Тексти відповідають порядку проведення ДПА учнів 9-х класів з української мови. Комерційне використання та розміщення на інших ресурсах заборонено.

Освіта.ua
16.02.2016