З думкою про Київ
Київ! Як часто думали про тебе воїни! Як часто і з якою любов’ю думали вони про рідний стольний град у походах, у чужих землях! На брані, коли доводилося стояти віч-на-віч із ворогом, у кривавих січах, коли над головами витала смерть, у довгі безсонні ночі, коли вони, посічені, закривавлені, смертельно стомлені, лежали на холодній-прехолодній землі й не знали, що готує їм наступний день. Усього-на-всього одна думка тримала їх: там, на високих дніпровських кручах, стоїть славний Київ-град.
І от вони повертаються. Лодії оминули сліпучо-жовтий острів і випливли на широке плесо. Удалині відкрились синьо-зеленкуваті гори, чорні обриси довгої стіни на них і золоті дахи. Усі схопилися, гребці опустили у воду довжелезні, укриті сяючими краплями весла, керманичі залишили стерна, тільки деінде скрикувала якась птаха.
«Київ!» – скрикнув раптом хтось на одній лодії. І враз цей вигук підхопили всі. Вої, які ніколи не здригалися в бою, тепер дивилися на рідне місто і, не соромлячись нікого, витирали сльози, шепотіли: «Рідна земле! Яка ж ти солодка єси!»
За С. Скляренком (164 слова)
Диктанти створено Освіта.ua для використання у загальноосвітніх навчальних закладах України. Тексти відповідають порядку проведення ДПА учнів 9-х класів з української мови. Комерційне використання та розміщення на інших ресурсах заборонено.
Освіта.ua
16.02.2016
