Соціальні мережі відкрили простір для розмов про психічне здоров’я. Але водночас у цьому просторі виникло явище, яке серйозно турбує фахівців: романтизація та естетизація психічних розладів. Тренди на кшталт «traumacore» у TikTok чи Pinterest, серіал «13 причин чому», спрощені образи РДУГ або біполярного розладу – усе це формує небезпечні уявлення в підлітків про те, що таке психічний біль і навіщо через нього звертатися по допомогу.
Масштаб проблеми підтверджують дані торішнього дослідження ГО Dignity Online: три чверті дітей проводять в інтернеті понад 3 годин щодня. І справа не лише в часі: майже кожна третя дитина щодня бачить контент про руйнування та зброю.
Насильницький і травмуючий контент у необмеженому доступі негативно впливає на ментальне здоров’я підлітків – і саме в цьому середовищі романтизація психічних розладів набуває особливої небезпеки.
«Соціальні мережі можуть бути потужним інструментом підтримки – але лише тоді, коли підлітки розуміють різницю між спільнотою, яка надихає шукати допомогу, обмінюватися думками, підтримувати стосунки, і контентом, який нормалізує страждання. Наше завдання – навчити дітей та батьків розрізняти ці речі, і дати їм безпечний простір для розмови», – зазначає Анастасія Дьякова, засновниця ГО Dignity Online.
Що таке травматичний контент і звідки він походить?
Traumacore – це тип контенту (зображення, відео, колажі), який передає досвід травми: емоційної, психологічної або фізичної. Найчастіше він базується на дитячих переживаннях і поєднує тривожні образи, фрази про біль, самотність або страх із музикою з емоційним навантаженням. Такий контент може:
- поглибити важкі емоційні стани;
- естетизувати травму, роблячи її «привабливою»;
- іноді створюватися без реального досвіду, знецінюючи справжній біль інших.
Якщо дитина активно цікавиться таким контентом – це може бути сигналом, що їй потрібен безпечний простір для розмови та підтримка поруч.
Як соціальні мережі спрощують складні стани?
Дедалі частіше в соцмережах можна побачити, як психічні розлади подаються у спрощеній або навіть «цікавій» формі, наприклад:
- РДУГ – як хаотичність, креативність і легкість;
- біполярний розлад – як яскраві емоційні гойдалки, глибина і талант;
- розлади харчової поведінки – як естетика контролю, худорлявості чи сили волі.
У такому вигляді ці стани можуть виглядати як частина стилю або ідентичності, а не як те, що часто супроводжується складним досвідом, виснаженням і потребою в підтримці. Саме тут криється головна небезпека.
Чому підлітки схильні до романтизації?
Щоб зрозуміти проблему, важливо побачити її з точки зору підлітка. Молоді люди прагнуть, щоб їхній стан помітили, щоб біль не знецінювали. Вони шукають безпечний спосіб говорити про те, про що страшно говорити напряму, і хочуть отримати увагу та підтвердження своєї значущості, якої часто бракує в реальному житті.
Романтизація може проявлятися так:
- естетизовані дописи про порожнечу, безнадію, втому від життя;
- самодіагностика психічних розладів без звернення по допомогу;
- створення образу сумної, зламаної, але глибокої особистості;
- знецінення одужання;
- страх втратити свою ідентичність разом із покращенням стану.
Романтизація стирає межу між переживанням і психологічним розладом. Вона заважає вчасно звернутися по допомогу, створює ілюзію, що страждання – це норма або необхідна умова життя, і в окремих випадках може підштовхувати до самопошкодження як способу підтвердити свій стан.
Дослідники також застерігають: навіть серіали, які підіймають важливі теми (як-от «13 причин чому»), можуть формувати небезпечні сценарії для вразливих підлітків – якщо подають самопошкодження як спосіб бути почутим або форму контролю.
Як говорити з дитиною?
Говорити про психічне здоров’я відверто необхідно не лише у соціальних мережах. Важливо розпочати довірливий діалог з підлітком – без погроз і заборон, без знецінення реальних переживань. Які фрази працюють:
- Я бачу, що тобі зараз непросто. Хочеш розповісти, що саме болить?
- Тобі не потрібно страждати, щоб бути глибоким.
- Емоції – це досвід, а не ярлик.
- Біль – частина історії, але не вся особистість.
Коли варто звертатися до фахівців? Зверніть увагу на такі сигнали: різкі зміни в поведінці, випадки самопошкодження, ізоляція, відмова від звичного життя, фрази про безнадію або небажання жити. У таких випадках не слід чекати – звертайтеся до фахівців.
У Національній соціальній сервісній службі України підкреслюють, що діти особливо вразливі до контенту в соцмережах, який може негативно впливати на їхній емоційний стан і сприйняття себе.
«Саме тому надзвичайно важливо, щоб вони відчували підтримку дорослих і мали безпечний простір, у якому можна відкрито говорити про свої переживання без страху осуду чи знецінення», – зазначив Віктор Зелений, директор Департаменту державного контролю за дотриманням прав дітей Національної соціальної сервісної служби України.
Куди звернутися по допомогу?
Якщо вам або вашій дитині потрібна підтримка:
- гаряча лінія з протидії онлайн-ризикам: 1545 (далі обрати 3);
- безкоштовні психологічні консультації від Dignity Online для дітей, батьків і фахівців через форму на сайті: in.ua (розділ «Консультації»).
Посилання на Dignity Online:
- Сайт для батьків та освітян: https://dignityonline.in.ua/adult
- Сайт для дітей: https://dignityonline.in.ua
- Instagram https://www.instagram.com/dignityonline.ua/
- Facebook: https://www.facebook.com/dignityonline.ua/
- YouTube: https://www.youtube.com/@DignityOnline
- TikTok для дітей: https://www.tiktok.com/@dignityonline.ua
- Linkedin: https://www.linkedin.com/company/dignityonlineua
Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту: «Підтримка захисту, відновлення через економічні можливості та послуги психічного здоров’я в Україні (SPROUT)», за фінансової підтримки Aktion Deutschland Hilft e.V. Зміст цього допису є виключною відповідальністю Dignity Online і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Aktion Deutschland Hilft e.V.
Dignity Online (by #stop_sexтинг) – провідна в Україні громадська організація, що працює у сфері захисту дітей та молоді від онлайн-ризиків, зокрема сексуальної експлуатації, кібернасильства та інших загроз у цифровому середовищі. Отримала премію Глобального договору ООН (2021), Премією Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді (2023), Excellence in Global Online Protection (2025) та загалом навчила понад 1 млн дітей та батьків. У межах інформаційної кампанії торкнулася мільйонів українських родин, створила першу в країні консультаційну лінію щодо безпеки дітей в інтернеті 1545(далі 3), психологічну лінію підтримки для дітей та батьків на тему онлайн-ризиків на сайті, а також Дитячу раду, що активно бере участь у розробках інформаційних та освітніх проєктів ГО.
