І. Лікарчук: про територіальні підрозділи ДСЯО

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.

Однією із важливих освітніх подій минулого тижня стало урядове рішення про створення територіальних підрозділів Державної служби якості освіти. Це є правильним рішенням. Європейський підхід.

Але виникають серйозні побоювання стосовно того, чи не буде створення таких структур серйозним посиленням тиску на заклади освіти та педагогічних працівників. Бо у нас повсюдно зберігся совковий підхід у контролі за роботою закладів освіти.

Адже місцеве освітнє чиновництво, яке сидить у всіляких відділах, управліннях, департаментах, нікуди не зникло. І зникати не збирається.

Закон «Про освіту», який забрав у них функцію контролю, вони повністю ігнорують. Вони в стилі тюремних наглядачів і контролерів продовжують контролювати, вивчати, інспектувати, узагальнювати... Вони видають протиправні накази, надають так звану «методичну допомогу», організовують, здійснюють...

Іншими словами, - продовжують знущання над вчителем і школою в кращих традиціях совка.

А тепер іще з’явилися й територіальні підрозділи ДСЯО... Не розумію, чому відразу не могло бути прийняте рішення про ліквідацію або про суттєву зміну функцій отих місцевих чиновницько-методичних контор. Вони давно мали б бути перетворені в сервісні Центри забезпечення закладів освіти, які б бігли один поперед одного, виконуючи замовлення закладів освіти на постачання їх усім необхідним: від ремонтів і туалетного паперу до кадрів і сучасних технологій організацій освітнього процесу...

А усілякі методичні кабінети мали б приходити до вчителя і пропонувати свій товар - методичні розробки, поради, нові технології, книги...

А так маємо те, що маємо... Збільшили кількість контролерів-ревізорів. Ігноруючи при цьому один із законів діалектики: про можливі зміни якості від зміни кількості.

Оригінал