Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.
Я вважаю, що посадовці, через бездіяльність чи непрофесіоналізм яких не використані кошти, мають бути негайно звільнені із займаних посад. Бо такими діями вони дискредитують та фактично саботують проведення реформи в освітній галузі.
Якби подібне сталося у приватному бізнесі, то упродовж кількох годин відповідальна особа отримала б розрахунок і майже «вовчий квиток».
Але, на жаль, я упевнений у тому, що для тих місцевих «керманичів», з вини яких кошти не використані, усе так і обійдеться. Ніхто із них за бездіяльність чи саботаж покараний не буде. І у відставку ніхто з них добровільно не піде.
Абсурд? Так, абсурд. Але він є. Не пам’ятаю жодного прикладу за роки Незалежності, коли б якийсь чиновник освітньої галузі місцевого рівня був звільнений з посади за низький рівень професіоналізму, безвідповідальність або перевищення своїх повноважень. НЕ БУЛО ТАКОГО.
За часів СРСР безвідповідальність, як правило, каралася доганою по партійній лінії. І довго чекати на таку догану було не потрібно. Їх роздавали, не жалкуючи. За найменший гріх. Партійна догана була своєрідним «вовчим квитком», яким ставився хрест на майбутній кар’єрі чиновника. І тому вона була дієвою та мотиваційною.
За роки Незалежності безкарність чиновників породила їхню масову безвідповідальність. Підтвердженням цьому є ситуація із освітньою субвенцією. І, на жаль, не лише із нею.
Оригінал
