С. Маркітаненко: освіта як чинник економічного розвитку

Не освіта спричиняє економічний розвиток, а економічний розвиток дає можливість краще вчити дітей

С. Маркітаненко: освіта як чинник економічного розвитку

Автор: Сергій Маркітаненко, керівник ІТ компанії.

Як не дивно, але рівень суспільної освіти є незначним чинником для економічного зростання країни.

Коли Південна Корея та Тайвань почали свій економічний прорив, то освітній капітал суспільства був нижче середнього рівня у світі. 55% жителів Тайваню були неписьменними у 1946 році. Їх кількість зменшилась до 45% відсотків у 1960.Рівень писемності у Республіці Корея був нижчий, ніж у сучасній Ефіопії.

Як і у випадку з демократією та верховенством права, не освіта спричиняє економічний розвиток, а економічний розвиток дає можливість сім’ям краще навчати своїх дітей.

На противагу двом вищеназваним країнам, колоніальна адміністрація США вкладала великі кошти у розвиток середньої освіти у Філіппінах. Навіть зараз частка випускників вишів в цій країні є найвищою серед країн Південної Азії.

Але оскільки уряд не спромігся проводити ефективну аграрну та промислову політику, то витрати на освіту аж ніяк не вплинули на успішність країни.

Загалом існує дві спроби пояснити слабкий зв’язок між рівнем освіти та економічним зростанням.

Перше – навчають не того. Більш успішні країни Північної Азії віддають перевагу вивченню прикладних наук, копіюючи освітні принципи Німеччини (періоду індустріалізації), тоді як у Південній Азії освіта базується на англо-саксонській системі: велика кількість гуманітарних та суто наукових дисциплін.

Тому інженерна кваліфікація випускника Тайванського вишу зазвичай вище, ніж його однолітка з Малайзії. На початок 1980 року прикладне (як приклад – інженерне: навчання професії, на противагу отриманню «чистих» знань) навчання отримувало 55% відсотків випускників Тайванських вишів. Того ж року за кількістю інженерів на 100 000 населення Тайвань на 70% випереджував США.

Але знаючи про приклад СРСР, який щорічно штампував армію інженерів, ми розуміємо, що це дуже слабке пояснення.

Отже друге пояснення здається більш суттєвим і допоможе зрозуміти, чому формальна освіта зараз почувається трохи зле.

Важливо, не чого вчать людей, а де людина отримує знання. У розвинутих країнах, велику (як не найбільшу) частку важливих знань люди отримують поза освітніми інституціями, в першу чергу – на підприємствах.

Розуміння важливості навчання на підприємстві, в межах робочого процесу, дозволяє зрозуміти причини науково-інженерного відставання СРСР та його сателітів. Комуністичний режим вкладав значні кошти у розвиток академічних навчальних закладів і приділяв порівняно мало уваги навчанню на підприємствах.

На противагу в Японії, Кореї, Китаї (після 1978) та Тайвані значні суми інвестицій в освіту та науку направлялися не в академічні заклади, а у корпоративний сектор, на підприємства, які, конкуруючи на світовому ринку, щоденно стикалися з новими розробками і технологіями своїх конкурентів.

Японській дослідник Масаюкі Кондо, описуючи невдалі спроби Малайзії створити власні технологічні продукти і технології попри шалені кошти, що витрачалися на вищу освіту та науку, зазначив: «Розвиток технологій відбувається зусиллями фірм та компаній, а не державними (public) інституціями».

Тому якщо державна політика не призведе до створення компаній, які будуть спершу переймати закордонний досвід, а на його базі створювати та розвивати власні технології, то всі витрати на навчання та дослідження будуть марними.

Оригінал

Освіта.ua
22.02.2017

Популярні блоги
Д. Коптило: реформатори не винні, що змін не відбувається Далеко не Клопотенко, Супрун чи Гриневич винні в тому, що змін на краще не відбувається
В. Онацький: репетиторство як альтернатива школі Боротися з репетиторством не варто, але треба покращувати освітній процес у школах
Олег Фасоля: на скільки ж зросла зарплата вчителя? Держава не може забезпечити рівень зарплати, який має відповідати статусу педагога в суспільстві
О. Костюк: Польщі потрібні таланти, а Україні – ні? Система вищої освіти України приречена продукувати масовий освітній продукт, а не унікальний
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Grigory Kravchenko
Закінчення... І якщо такий фактичний стан справ, тоді виникає питання яка користь від обміну думками на цьому форумі, навіщо взагалі реформи і освіта взагалі.
Pasufik
Для Grigory Kravchenko: Виходить так,що освіта потрібна батькам дитини .аби вона не сиділа вдома без діла і була під наглядом. Усі батьки, і я в т.ч. вірили, що школа чогось навчає, а потім, коли довелось наймати репетиторів, прийшло прозріння. І нам не хочеться, щоб ця брехня продовжувалася далі, бо у кожної людини є потяг до справедливості( як її кожен розуміє для себе),особливо це зачіпає тих, кому випала доля навчати інших. Ми справді бачимо кризу у стремлінні до знань, а це веде до моральної деградації суспільства. Ми тільки но отримали незалежну державу і можемо її втратити, якщо далі будемо махлювати, брехати,лицемірити і марнославствувати. Мусимо навчитися жити по-правді, а це досягається тільки чесними і справедливими діями до всього. Мало вірити у справедливість, потрібно жити п за її законами: не роби ближньому того, чого не бажаєш щоб робили тобі. Золоте правило, почнім його виконувати усі без винятку!
совесть
Для Grigory Kravchenko: Гарна освіта рік від року стає все менш досяжною, дорожчою для пересічного громадянина (репетитори, підручники, різна додаткова літра, спортивні й мистецькі студії тощо). Держава забезпечує лише на папері конституційні права громадян на безкоштовну освіту, однак здирає останню шкіру з громадян податками. Ситуацію треба виправляти, тому й реформи. Та реформується освіта вже протягом багатьох років, тому є розчарування й апатія у багатьох вчителів. Знаєте, це як щороку змінювати правила дорожнього руху, змінювати дорожні знаки й сподіватися на покращення безпеки руху на дорогах...
Grigory Kravchenko
Вибачаюсь, але складається таке враження, що основні дописувачі на форум із заскорузлою від канцелярської роботи і підневільного життя свідомістю (потоком сознания). Вимушений донести до більш молодого покоління попередження, з 99% вирогідності, що при такому відношенні суспільства і працівників освіти до загального стану справ у державі, байдужості до азіопської кацапсінської агентури, яка руйнує суспільні відносини, зарплата і пенсія через 15--20 років буде задовольняти матеріальні потреби на рівні 60 років. ( На хліб, олію, картоплю, 300г. кільки, цукор, 1 кг. на місяць, літр гасу, і пару панчох на три місяці). Це так дуже коротко. В декількох словах. ПС. Комент із серії: Ребята, вы доиграетесь.....
Коментувати
Grigory Kravchenko
"Як не дивно, але рівень суспільної освіти є незначним чинником для економічного зростання країни."....Ваша думка, як констатація реалій не підлягає сумніву. Число випускників технічних ВУЗів і технікумів, аспірантів, кандидатів і докторів технічних наук, кількість науково-дослідних інститутів і деградація рівня промисловості, єкономічного розвитку України, як і всіх пострадянських бантустанів і улусів настільки очевидна що заперечувати цей факт може тільки особа з відмороженими мізками. Я мав можливість спілкування з доктором ФМН який стверджував, що рівень освіти в державі не має ніякого відношення до розвитку рівня єкономіки і рівня життя, у всіх його багаточисельних вимірах взагалі. Такі от переконання і думки в нашому суспільстві. І не дивно що в своїх пропозиціях і зауваженнях на предмет реформування освітніх закладів всіх рівнів, працівники освіти майже не торкаються цієї сторони справи. І якщо такий фактичний стан справ, тоді виникає питання яка користь від обміну думками на...
совесть
Молодець, Сергій! У розвиток ваших думок: глобалізація, великі міжнародні технологічні монстри тримають конфіденційну інформацію міцно, вкладають великі кошти в закупівлю мізків... І українських також... Біда в тім, що збідніла Україна, вкладаючи сумнівно ефективно великі кошти в освіту (щорічний друк підручників за бюджетні кошти, де змінені місцями лише параграфи, чого вартий!!!), найкращих виштовхує за кордон! Тобто діди, батьки сплачували й сплачують податки для отримання БЕЗКОШТОВНОЇ ОСВІТИ дітей і онуків, а на їхню пенсію молодь не віддає податки зі своїх заробітків, підтримуючи бюджети країн, куди виїхали за кращим життям! Зростаюча економіка, а не просто кредитні гроші, є рушієм і подушкою для дієвих реформ в освіті!
Pasufik
Я прийшов у профосвіту з виробництва, і перше,що мене вразило, це відрив навч.закладу від вимог праці у підприємствах. У нас дуже часто освіта сама по -собі, а виробництво само по-собі, і просвіту не видно, бо освітню політику у державі визначають дилетанти, серед яких чимало антипатріотів. Ви думаєте вони не знають про те, що Ви написали? Цілий рік МОН збирало пропозиції до програм за новими стандартами і нарешті видало нам таке, що ми за голову взялися. З основних предметів години на теоретичну підготовку скоротили на третину, зате ввели "техніка пошуку роботи 30 годин, правила дорожнього руху 15 год, електротехніка 30 год,( дублюючий предмет з обладнання) МОН України як собака на сіні, сам не гам і другому не дам. Не маючи фінансування не передає ПТУ фірмам та компаніям заклади, аби ті якісно готували кадри для своїх галузей. Чиновники тим часом триндять про розвал ПТО, загарбання приміщень та територій, аби продовжити своє безбідне існування. Не може ПТО бути соціальною подачкою
Василий Шмындрук
Для Pasufik: Предмет "Техніка пошуку роботи" відноситься до вільно обраних. Його поява в розкладі залежить від побажань адміністрації. Цю науку я називаю "Як знайти п´ятий кут в темній кімнаті". І правда. Якщо викладач володіє такою технікою, то чому тоді він сидить в ПТУ на копійчаній зарплаті? Реальний стан професійної освіти я в подробицях описав ще 14 років назад в газеті "Зеркало недели" № 32 від 23-29 серпня 2003 року статті "Педагогічна хімера". Можна прочитати в Інтернеті і краще в російськомовному варіанті. З тих пір нічого не змінилось.
Pasufik
п.Шминдрук. Дуже уважно перечитав Вашу статтю"П.Х.". Кожне Ваше слово - гірка правда про нашу дійсність. Думаю, що монівські чиновники також її читали, та на жаль за 14 років належні зміни не відбулися коли ми про це знову і знову пишемо. А пишемо тому, що надія вмирає останньою. Так хочеться, щоби професія, якій ти віддав десятки років нарешті передавалася нащадкам якісно, приносила їм радість і мат.задоволення, а людям - добрий настрій та полегшення у повсякденному житті. Та на жаль усе йде не так, благими намірами вистеляють дорогу до пекла. Але ще кажуть, що під лежачий камінь вода не тече. Спробуйте повторити цю статтю, але вже в сучасних реаліях як пряме звернення до Верховної Ради та п. Гройсмана, може таким чином розворушимо це монівське болото?
Василий Шмындрук
Не будьте наївними. Розумна і грамотна нація нікому не потрібна, бо стадом простіше керувати. Коли стаття була надрукована в газети «Дзеркало тижня», ще за часів міністра Кременя, то був «кіпіш». За слухами до мене дійшла думка міністерства: «Ви що, не можете там в області йому рота закрити». В реальних реформах будь-яка наша влада ніколи не була зацікавлена. Бо жити за законами цивілізованої Європи вона не бажає. Красти не буде можливості. Тим паче нинішнім баригам.
Коментувати