Osvita.ua Середня освіта Інтеграція двох літератур - об’єктивна необхідність
Інтеграція двох літератур - об’єктивна необхідність

Українська освітня система потребує найсерйознішого міжпредметного інтегрування

Інтеграція двох літератур - об’єктивна необхідність

Головний смисл «Звернення науково-педагогічної спільноти, представників громадськості та всіх небайдужих» до міністра освіти і науки України Лілії Гриневич простий і зводиться до прохання не здійснювати інтеграцію шкільних навчальних дисциплін мовно-літературного циклу – української мови, літератури та зарубіжної літератури. Власну точку зору на процес міжпредметної інтеграції висловлює доктор філологічних наук, професор Григорій Клочек.

У листі, під яким поставили підпис більше тисячі підписантів, йдеться про високу значущість цих навчальних предметів. Особливо ретельно аргументується важливість зарубіжної літератури: «Твердження, що в жодній країні світу немає шкільного предмета "Зарубіжна література", - пишеться в листі, - у жодному випадку не можемо вважати аргументом. Цей курс, справді, є унікальним, єдиним на всьому пострадянському просторі, він невипадково з’явився в роки, коли Україна здобула свою НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. (його поява за інших умов була НЕМОЖЛИВОЮ). Він сприяє формуванню полікультурної особистості, яка живе у відкритому мультикультурному світі й має бути не лише толерантною до чужої культури, а й навчитися її поважати. Таким чином, курс зарубіжної літератури є своєрідним щепленням від ксенофобії, нацизму й сепаратизму».

Наводимо це обґрунтування з метою наголосити: бачите, які ми розумні, бо лише ми здогадалися на пострадянському (і не лише на пострадянському) просторі ввести у шкільну програму вивчення зарубіжної літератури з метою оберегти себе таким способом від «ксенофобії, нацизму та сепаратизму». При цьому якось сором’язливо замовчується, що таке нововведення забрало майже половину навчального часу, який використовувався для вивчення рідної літератури.

Глибоко шануючи авторів подання і прагнучи діалогу з ними як шляху до пошуку істини, мушу відзначити: на превеликий жаль, вони й словом не обмовилися, що мовно-літературна освіта, яку вони представляють, перебуває в глибокій кризі. Кожний десятий цьогорічний випускник, складаючи ЗНО, залишив пустим місце, відведене для написання коротенького есе, тобто не міг, як то кажуть, зв’язати два слова до купи та висловити хоч якусь думку.

Добре відомо, що учні фактично перестали читати художні тексти, користуються їх скороченими переказами, які щедро поставляються інтернетом. Фактично на уроках літератури зведена до мінімуму робота з розвитку уміння аналізувати, розуміти та коментувати текст, тобто учні не набувають ОСНОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ, котру їм зобов’язана дати літературна освіта. А підписанти цього листа все хочуть зберегти статус-кво. Як виходити з кризи (а це дуже складно), ніхто не говорить.

Усі освітні системи в світі вже давно почали міжпредметну інтеграцію, бо в умовах майже щорічного подвоєння інформації та шалених інформаційних потоків без міжпредметних інтеграційних процесів просто не обійтися. Ось про це і хочу висловитися у пропонованій статті.

Аналіз сучасного стану літературної освіти приводить до висновку, що художня література як навчальний предмет здатна виконати свою високу місію лише за умови, якщо, з одного боку, на її вивчення буде виділено більше навчального часу, а, з іншого, буде відчутно зменшена кількість творів, які належить вивчати.

Починаючи з 60-х років минулого століття, кількість навчального часу на вивчення цієї дисципліни (так само, як і, до речі, інших основних навчальних дисциплін) поволі, але невпинно, мов шагренева шкіра, скорочувалася. Ще в радянські часи на вивчення української літератури відводилося 4 години, зараз же – 2 години.

Вихід – і не лише для художньої літератури як навчального предмету – полягає у міжпредметній інтеграції.

Проблема міжпредметної інтеграції в сучасній українській школі вже давно набула гострої актуальності й зараз стала одним із реальних чинників того катастрофічного стану, в якому опинилася середня освіта. Довгий час існувала ілюзія, що введення кожного нового навчального предмету (напр., «етики», «економіки», «правознавства», «художньої культури» «естетики», другої і третьої іноземних мов та ін.) забезпечить учнів відповідними знаннями. Це стало причиною того, що на вивчення основних (базових) дисциплін відводилося все менше навчального часу.

Окрім того, з року в рік повільно, але неухильно ускладнювалися програми з цих дисциплін. Повністю ігнорувався відомий закон Ортега-і-Гасета про «ощадність в освіті», котрий вимагав нещадно викидати з програми усе зайве і залишати тільки те, що учень (студент) здатний фізично засвоїти і що буде потрібно в його житті.

Сучасні програми середньої школи є настільки перевантаженими, що у своїй сукупності вони просто не можуть бути засвоєні учнями з необхідною повнотою. Цей факт, що добре відомий учителям-практикам, врешті-решт занепокоїв МОН, через що і з’явився наказ про розвантаження програм (наказ №100 Міністерства освіти і науки України від 06. 02. 2015 р.), який, звичайно ж, проблем не вирішить, бо покликаний спішно виконати хоч якийсь косметичний ремонт будівлі, яка насправді потребує серйозного капітального ремонту.

Маємо зрозуміти, що потреба у міжпредметній інтеграції знаходиться у прямій залежності від усе зростаючого обсягу інформації, котра буквально лавиною покриває сьогоднішній світ. Саме тому для освітньої галузі (рівень середньої школи) важливо в кожному освітньо-науковому напрямі (гуманітарно-мовно-літературному, фізико-математичному, природознавчому) знаходити і увиразнювати основні опорні моменти, засвоєння яких повинно слугувати певним захисним, стабілізуючим чинником саме тому, що допоможе людині орієнтуватися в бурхливих інформаційних потоках.

Але важливо зрозуміти й інше: виявлення та увиразнення опорних моментів дозволяє, по-перше, точніше визначити головні компетенції (знання, уміння та навички), які згодяться учням у їх дорослому житті і які вони мають набути в процесі шкільного вивчення тої чи тої навчальної дисципліни, і, по-друге, це створює ситуацію, коли краще проглядається ЩО САМЕ і ЯК САМЕ можливо інтегрувати.

Якщо проаналізувати основні тенденції, що проявляються в освітніх системах багатьох країн, то можна прийти до однозначного висновку, що основна компетенція, яку покликана забезпечувати літературна освіта, стосується РОЗУМІННЯ УЧНЯМИ ТЕКСТУ. Відомий американський учений-педагог, автор багатьох всесвітньо знаних бестселерів Дуг Лемов наголошував, що «розуміння тексту – тобто його смислу, значущості та релятивізму – є кінцевою метою будь-якого читання. Навчати цьому вкрай важко, тому що ця здібність охоплює дуже багато різних аспектів і опирається на величезну кількість найрізноманітніших навичок». (Лемов, Дуг. Мастерство учителя. Проверенные методы выдающихся преподавателей. М., 2016. – С. 359).

У цьому висловлюванні одного з провідних американських педагогів варто звернути увагу на кілька моментів. Перший з них: для нього розуміння тексту є розумінням його «смислу, значущості та релятивізму», де перше («смисл»), друге («значущість») і третє («релятивізм» – тобто відносність) характеризують (якщо йдеться про художній текст), інтелектуальний та естетичний розвиток людини.

І це не лише підтверджує відомий висновок щодо розвивального потенціалу художньої літератури як навчального предмету, а й наголошує на важливій для нас думці, що вивчення літератури – це перш за все робота з розвитку знань та умінь, що дозволяють глибоко розуміти та інтерпретувати текст, набуваючи таким чином одну з найважливіших компетенцій, яку може дати середня освіта.

Друга теза, висловлена Дугом Лемовим, важлива в тому плані, що наголошує: розуміння тексту «включає у себе дуже багато різних аспектів і опирається на величезну кількість найрізноманітніших навичок», набуття яких потребує значного навчального часу та, з боку вчителя, добре розвинутих методичних умінь.

Таким чином увиразнюється основний опорний момент, який має визначати інтеграційний процес навчальних дисциплін, що складають літературну освіту. Таких основних навчальних дисциплін у нашій середній школі є дві – «українська література» і «світова література». До них дотичні такі дисципліни – «українська мова» і «художня культура».

Ідея інтеграції двох літературних дисциплін була висловлена мною у статті «Про час «Х» у реформуванні освіти» («Дзеркало тижня», 12.08.2016), яка викликала жваве обговорення переважно в соціальних мережах, але швидко перекинулася і на сторінки друкованих та електронних ЗМІ. Така активність пов’язана з багатьма чинниками, в тому числі соціальними і навіть ідеологічно-ментальними.

Тепер же, не втягуючись у дискусії, яких останнім часом відбулося чимало, розглянемо ситуацію «від протилежного», тобто проаналізуємо стан літературної освіти у тому випадку, якщо залишити все по-старому, тобто уникнути інтеграції двох літературних дисциплін, на чому, наприклад, наполягають.

Результат спрогнозувати не так і важко. По-перше, українська освітня система, котра потребує, як про це вже йшлося, найсерйознішого міжпредметного інтегрування, залишиться в цьому плані нерухомою, а, значить, не реформованою. Думати, що система може реформуватися, коли її окремі важливі складові залишаються непорушними, це виявляти відсутність елементарного розуміння законів функціонування систем. У таких випадках можлива імітація реформування, а не саме реформування. По-друге, такий бажаний для багатьох статус-кво фактично законсервує основні недоліки сучасної літературної освіти, а саме:

  • збережеться калейдоскопічність письменницьких імен та творів, що само по собі лише сприятиме розвитку «кліпового» мислення в сучасного учня, якому – візьмемо для прикладу п’ятикласника – для засвоєння програмового матеріалу з української та світової літератури треба познайомитися з шістдесятьма (60!) творами й запам’ятати понад тридцять (30!) імен письменників;
  • такі шалені перегони по літературних періодах, напрямах, іменах і творах залишаться одним із чинників елементаризації вивчення окремого твору на уроках як з української, так і світової літератур. Через те, що на розгляд окремого твору на уроці вчитель має змогу виділити якийсь мінімум часу, вивчення твору зводиться до того, щоб учень знав його «ідею», без особливих змістових заглиблень загальними фразами аналізував «образи», виявляв у тексті «засоби», котрі зводяться до «епітетів» і «метафор», визначав віршовані розміри. І всі ці «знання» та «навички» є тим максимумом, котрий можна здобути в процесі такого «аналізу»;
  • програмові літературні твори фактично як не читаються, так і не читатимуться учнями – вони, у кращому випадку, будуть продовжувати знайомитися з їх скороченими і навіть дуже скороченими текстами, взятими з інтернету. З такою ситуацією, до речі, уже мовчки погодилася більшість учителів-словесників («А що робити?»);
  • в умовах «калейдоскопічності» програм може назавжди зникнути з навчальної практики такий потужний розвиваючий засіб як написання творчих робіт з літератури.

Перелік негативних моментів, пов’язаних зі збереженням паралельного існування двох літературних дисциплін, можна продовжити, однак наведених фактів цілком достатньо, аби прийти до основного узагальнюючого висновку: відсутність міжпредметної інтеграції шкільних навчальних курсів «українська література» і «світова література» робить неможливим засвоєння учнями основної компетенції, яку покликана дати літературна освіта – розуміння тексту. Власне, ця компетенція, як на цьому вже наголошувалося, лежить в основі виховного та розвиваючого потенціалу літературної освіти. Орієнтація навчального процесу саме на цю компетенцію надає їй системотворчої функції – тобто організовує навчальний процес, концентрує усі його складові на досягнення вказаної мети.

Які ж є підстави вважати, що інтеграція двох літературних дисциплін здатна корінним чином реформувати літературну освіту?

По-перше, інтегрований курс літератури (2+2=4 години на тиждень) створює ситуацію, коли на вивчення кожного програмового твору відводиться більше навчального часу – це дасть змогу уникнути калейдоскопічності програми й водночас сконцентрувати увагу на вивченні тексту, тобто на здобутті учнями основної компетенції, набуття якої покликана забезпечити літературна освіта.

По-друге, з’являється можливість переформатувати програми за новими принципами, сказати б, за новою філософією, яка була б зорієнтована на здобуття учнями основних компетенцій у світлі вимог нової української школи: програма має будуватися таким чином, щоб учень здобував уміння аналізувати текст, розумів його смисли і художню значущість, розвивав свої усні і письмові мовленнєві уміння та навички.

Іншими словами, замість екстенсивно-поверхового засвоєння літературного матеріалу інтеграція двох літературних дисциплін дає шанс перейти до його інтенсивно-поглибленого вивчення. Наголошуємо: дає шанс, якого досі не було і яким ще потрібно уміло скористатися.

Окреме питання про можливість і потребу інтеграції предметів «українська мова» і «література». У багатьох зарубіжних освітніх системах ці дисципліни є інтегрованими. У нас традиційно вони вивчаються окремо. Для молодших і середніх класів ця традиція є міцно укоріненою і її не варто порушувати як таку, що вже набула досвіду. Тим більше, що в середніх класах ці два предмети читаються одним учителем.

У старших же класах ситуація інша. Довгий час українська мова там взагалі не вивчалася, її засвоєння відбувалося лише в середніх класах. Але з початку цього століття українська мова вивчається і в старших класах. Вочевидь, таке рішення було прийняте через настільки незадовільну мовну підготовку випускників середніх шкіл, що довелося, не оголошуючи справжніх причин, сором’язливо прибрати письмовий літературний твір зі вступних екзаменів до вишів – його замінили спочатку на переказ, а потім – на диктант.

Введення української мови в старших класах не виправдало себе з різних причин. Програма, на перший погляд, була сконструйована таким чином, щоб розвивати як усне (аудіювання, художнє читання, елементи риторики), так і письмове (лексикологічні та стилістичні засоби тощо). Насправді ж йшлося про мовленнєві компетенції, які природніше, а значить, і ефективніше можна було б розвивати на уроках літератури. Це той випадок, коли інтеграція літератури й мови як двох навчальних дисциплін була б органічною, а значить, і результативною. Однак ця результативність могла б проявитися лише за умови, коли на уроках літератури було б достатньо навчального часу як для «говоріння» та «аудіювання», так і для написання письмових літературних творів та їх прискіпливого аналізу – в такому випадку відбувався б практичний розвиток усних та письмових мовленнєвих компетенцій.

Йдеться, наголошуємо, про надзвичайно важливий синергетичний ефект, який з’являється в результаті органічної інтеграції двох навчальних предметів. Зараз уроки мови в старших класах почали активно використовуватися для підготовки випускників до складання ЗНО.

«Художня культура» та «Естетика», що вивчаються у старших класах, – це дві навчальні дисципліни, інтегрування яких з «художньою літературою» не лише можливе, а й необхідне – тут синергетичний ефект гарантований. Причому навчальний зміст цих двох дисциплін необхідно інтегрувати в «художню літературу», що вивчається не лише в старших класах, а й у середніх. Чого лишень варті творчі письмові роботи, написані «за картиною»! Окреме питання – інтеграція у навчальні програми з літератури елементів медіаосвітнього дискурсу.

Чи не забагато? – виникає питання. Ні, не забагато. Більше того – достатньо. Бо 4 тижневі уроки в середніх класах і 5–6 уроків інтегрованого курсу літератури у старших класах – це величезний ресурс навчального часу, котрий за умови його умілого використання здатний забезпечити учнів компетенціями, що відповідатимуть вимогам нової української школи. Справа лише за мистецтвом програмування інтегрованого навчального курсу «художня література» («словесність»), такого програмування, яке здатне при його втіленні у навчальну практику породити синергетичний ефект.

І наостанок процитую уривок із фейсбушного листа однієї мами, що буквально годину тому попався мені в інтернеті: «У мого малого, – пише вона, – зараз у 6-му класі фактично 4 різні предмети - українська мова, українська література, зарубіжна література і розвиток мовлення. Всього діти вивчають 16 дисциплін! Якраз сьогодні в нього укр. мова, література і зарубіжка - вчителів двоє, і на кожний предмет необхідно зробити за вихідні окреме домашнє завдання. Де тут сенс? Як на мене, було б ефективніше зробити спарений урок мови/літератури - тоді часу вистачило б і на письмові вправи, і на усне обговорення»

Нічого не скажеш – розумна мама…

Замість висновків – кілька міркувань щодо організаційних принципів реформування літературної освіти. Тут, все-таки, важливий добре продуманий, високопрофесійний менеджмент, котрий вибудовується на системному підході, тобто безпомильно визначає системоутворюючі чинники, враховує взаємовідповідність усіх складових реформування, розробляє «дорожню карту» реформаційного процесу.

Зрозуміло, що основним системоутворюючим чинником є створення нового змісту навчання, тобто програм. Для цього необхідно виробити основні ПРИНЦИПИ програмування, які для літературної освіти є надзвичайно складними, бо повинні враховувати багато складових. Другий етап – формування колективу високопрофесійних спеціалістів, які будуть однодумцями в плані нової філософії літературної освіти і які візьмуть на себе відповідальність у створенні оптимізованої програми.

Окрема проблема - розробка нових моделей підручників та посібників (в тому числі і електронних) для різних вікових груп. Інша складова реформування – продумана система перепідготовки вчителів-словесників з метою удосконалення їх компетенцій, необхідних для роботи в умовах реформованої літературної освіти. Дуже важливе питання - розробка видавничої політики щодо підготовки нової методичної літератури для вчителя. На даний час така політика повністю відсутня.

Проблем і завдань, як бачимо, багато. Але ж відомо, що шлях подолає той, хто йде…

Григорій Клочек, доктор філологічних наук, професор, Освітня політика

 

Освіта.ua
09.11.2016

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Олександр
Василю, Наталія, Ольга - ви такі наївні і нерозумієте, що інтеграція це обєктина реальність. Треба пишатися, що у нас міністр МОН така розумна, аж страшно.
Наталія
Ні! Ганьба. Ми, що не поважаємо себе? Чи не має українська література свою особливість? Чи не маємо ким пишатися? Зарубіжна література має такий багатий перелік авторів і творів! Хіба наші діти не мають права на її вивчення?
Учитель недореформированный
Страна вечнозеленых помидор - это про нас. Реформируем реформированное. ну никакой общей линии - новый министр - новые учебники и программы.
Вчитель, 30 р. стажу
Всі реформи в освіті, на мою думку, проводяться з одною метою - для збагачення олігархів, які одночасно керують державою. Щорічно нові програми, отже, і нові підручники (із запізненням на кілька років,щоб повноцінного навчання не було), а слідом нові шпаргалки (книги для вчителя, зошити з друкованою основою для учнів і т.д., і т.п.). Скільки ж то знову з"явиться можливостей їм заробити, якщо пропхнуть цю реформу! Про те, щоб підростаюче покоління було справді освіченим, грамотним, мова не йде. Керувати легше тупими, такими, що не вміють і не хочуть мислити. Як уже писали тут, "розвинена, освічена, культурна ОСОБИСТІСТЬ може стати загрозою державі". Я і мої колеги проти цієї інтеграції. ДЕРЖАВНА МОВА і ЛІТЕРАТУРА мають бути ОКРЕМИМИ предметами!
Да ладно Вам
Для Вчитель, 30 р. стажу: Вы действительно думаете, что олигархов интересуют такие «копейки»? Олигархи заняты «настоящим товаром». Это - газ, металл, оружие, лес …, а вы про «якусь загрозу у вигляді освіченої людини».. Образование - это поле для «мелочевки» - это их доходы.
Коментувати
фурман віра
Фурман Віра, зав.кабінету суспільно-гуманітарних предметів Рівненсько ОІППО
Бутнікова Ольга
25 років працюю в школі, старший вчитель, вища категорія. Багато змін в освіті пережили за цей час. Періодично змушені відбивати нападки на гуманітарний цикл в освіті.Мабуть, дійсно розвинена,освічена,культурна ОСОБИСТІСТЬ може стати загрозою державі))І ми це бачили в 2013-2014 роках.А може так багато молоді вийшло на Майдан і тому, що віддані своїй праці вчителі намагалися пояснити дітям такі поняття, як краса, особистість, совість,толерантність,демократія,громадянське суспільство,загальнокультурні людські цінності...?Ми дійсно можемо пишатися шкільним курсом "Зарубіжна література", хоча б в чомусь ми позитивно відрізняємося від наших сусідів, намагаючись і своє зберегти, і чужому навчитися.То невже комусь хочеться це знищити наказом згори тільки для того, щоб прозвітувати: реформа йде?!А з приводу того, що діти не читають, або читають скорочено, то,вибачте,це залежить від вчителя. Якщо ми живемо в демократичній державі, то суспільно важливі питання мають обговорюватися широким колом!
Ольга Костецька
Для Бутнікова Ольга: Погоджуюсь на всі сто!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
знайомий
"...розвинена,освічена,культурна ОСОБИСТІСТЬ може стати загрозою..."- це і про Г.Клочека?
Коментувати
сторонній
"....об’єктивна необхідність" Що ви там у своєму МОН курите? Де траву берете? То зашкварений спецкурс про сімейні цінності вводите, то дебільне опитування організовуєте, то від маніякальної ідеї про об’єднання літератур відчепитись не можете. Ви медогляд проходили? Вам у лікарні Павлова пора обстежитись.
А
Було б чудово об’єднати укр.мову із укр.літературою, адже іноземна мова не ділиться на уроки мови і літератури,тоді діти були б дійсно розвантажені і мали б більше часу до підготовки ЗНО. А то вчи вірші,які забирають час і т.д і т.п...
практик
Для А: Ви вважаєте, що іноземна мова для молодої людини важливіша, аніж рідна? Такі патріоти і привели країну до руїни. Усе чуже краще ніж своє, рідне, нехай воно у сто разів гірше, але ж "іноземне". Ви, мабуть із тих, хто так класно навчався, що, навіть предметів не памятає. Бо коли це іноземна мова могла ділитися на мову і літературу, у якому це диво-закладі таке було, хотілося б знати.
A
Я в курсі,що іноземна мова ділиться хіба що на групи,але справа в тому,що програма із укр.мови+література дуже насичена і складна.
практик
А хто сказав, що процес здобуття знань це ігрище. Це складна робота. Складна для учня і учителя. Щоб її облегшити МОН має використовувати дані їй важелі на спрощення програм, вирівнюванням її щодо можливостей учня, а не відмивати гроші на щорічні зміни програм, видруки підручників і т.і. Тепер же придумали нову фішку: інтеграцію. А слова "інтеграція" не розуміють, бо ніхто, ні пані Усатенко, ані пані Товкало, ні п. "професор", автор цієї маразматичної статті терміну не пояснюють. Хто має створити так звані "нові" програми, хто має вирішити що важливіше і якими дозами на якому перетині інформаійних координат має право бути, а що треба забути, тобто "судді хто"? А може просто витягнуть із рукава як чорта з табакерки стару програму, бо такі намагання уже були. І горшки були побиті. Так ми ту річ добре памятаємо. Ніхто не справився. Це ми уже переживали у школі. Насиченість програм це інше. Яким було замовлення, такою програму і створили. Інтеграція цього не вирішить.
Коментувати
MAN
Біда нашої освіти полягає в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна.
Pasha23
Чомусь пригадався давній анекдот про те, що буде, коли схрестити їжака і вужа. Поки що від реформ в освіті виходить два кілометри колючого дроту. Інколи здається, що в переможному поступі реформ, разом з водою чергові реформатори викидають (зливають) дитину. Панове, ті хто пише щкільні програми, особливо з літератури, пригадайте сакраментальне у відомого Козьми:"Не можна об’яти неосяжне". Ще одна сентенція - хочете, щоб творчість письменника потім не читали - включіть його твори в шкільну програму. Що робити - вічне питання. Та мабуть просто розвантажити програми, зменшити обсяг матеріалу тощо. Врешті проаналізувати реформоване, подивитись, а що ж реформували і що хочемо.
Олена Миколаївна
Цікаво було б знати, чи дійсно 1) колегія МОН, яка має вирішити долю мови і літератур, вже призначена і навіть прискорена, попри явно неоднозначну реакцію фахової та громадської аудиторії; 2) ініціатори і рупори скандальної цієї інтеграції та відповідальні працівники МОН свідомо відмовилися брати участь у круглому столі, де їм запропонували "живцем" подискутувати з опонентами; 3) розпорошення теми інтеграції мови і літератур по різних опціях сайту osvita.ua і розміщення позитивних матеріалів у першому ряду доступа користувачів, а обговорюваного тут звернення - лише всередині блоку "Середня освіта - реформа..." не є випадковим? Можливо, хтось краще обізнаний надасть інформацію з цих питань. Дякуємо.
Ego
Замість інтегрування треба просто зменшити кількість творів не менше як удвічі - от і з’явиться час на обговорення творів та розвиток мислення/мовлення учнів! А якщо об’єднати предмети але залишити в програмі ті самі 60 творів і понад 30 імен письменників - що зміниться? Чергова імітація реформ, на яких МОН уже добре "набило руку"!
Учитель
А, може, варто хоч у якійсь маленькій мірі ще й учнів спитати, чи цікаво їм вивчати літератури? Дві, а не одну? І порадитись із учителями-практиками, а не вирішувати далеким від школи, професорам (згадайте Януковича) долю української освіти? Чи треба знищити все, щоб вихвалятися "реформуванням"? Та зменшіть кількість творів із обох літератур, і все! А діти читають! Не всі, але ж не можуть усі мати однакові захоплення. І не брешіть, пане Клочеку, що вчителі двох окремих літератур на уроках не вчать дітей розуміти текст, аналізувати, висловлювати власну думку, просто думати, вчитися життю... Хіба ваша "інтеграція" тут потрібна? Змішайте все, то діти й плутатимуть укр. письменників і зарубіжних. Саме зарубіжних, а не "світових"! Ви навіть цього не знаєте!.. Скоротіть, спростіть і н ізе чіпайте того, що перевірено досвідом тисяч учителів! Давайте пишатися своєю системою освіти, бо у нас стільки розумних молодих людей, що отримали нашу, українську освіту! Прийдіть у школу на урок, пане!
Интеграция по-украински
Этим летом пришлось столкнуться с тем, во что превратилась районная больница в маленьком украинском городке и что собой представляет тамошняя больница – это почти приют для бомжей. Такая судьба, по всей вероятности, ждет местные школы, которые уже кое-где начали разваливаться.
учитель
Вже нічого інтегрувати, окрім літератури. Основи здоров’я дублюють біологію і фізичне виховання, художня культура історію і літератури, іноземна. особливо у сільських школах, на примітивному рівні. Треба урізати вивчення предмету, щ о навчає мисленню, духовності і моралі.
Олекса Позняк
Для учитель: якби то дублювали.Колись випадково зайшов на такий урок до колеги.Вчитель біології таке несла про електричний струм і заземлення що поубивало б усіх хто так робив би.Прийшлось дуже корректно втрутититсь і розповісти як потрібо.Оці халтурні курси роздають неспеціалістам замість того щоб фізик розповів про струм, хімік про отрути....
Коментувати
людина
При всій повазі до автора статті хочу прочитати його конкретні рекомендації про те, як інтегровано вивчити дітям український правопис, що міститься на 150-ти сторінках? Чи, може, пан доктор уважає, що твори з літератури можна писати з помилками, адже, як випливає зі статті-головне, щоб діти мислили і мали більше вільного часу? І ще одне: правописи інших держав не є такими насиченими орфограмами, й пунктограмами й у них немає так багато приміток і винятків, на що новоспечені інтегратори повинні звернути особливу увагу.
Оксана
Медиків уже "інтегрували" в сімейних лікарів. Щось не чути, щоб допомога стала адекватнішою, а підхід ціліснішим, або люди стали здоровішими. Проте є й результати, лікарні в селах знищують, персонал скорочують. Експерименти продовжуються на освітніх закладах, учителях і учнях. А хтось гроші отримує за "реформи".
Бракує уяви
Не можу уявити у шкільній програмі Франції інтегрований курс французької і зарубіжної літератур, чи то у Британії інтегрований курс англійської і, наприклад, української літератури у купі з англійською мовою.
Ольга Орлова
Такі "реформи" призведуть лише до того, що діти не будуть знати ні видатних письменників, ні творів світової літератури. Діти не вміють спілкуватися, а одне із завдань літератури (як української, так і зарубіжної) - розвиток мислення, вміння думати, аналізувати, висловлювати власну думку. Автор статті спирається на історію мами 6-класниці, яку перевантажують у школі. А мав би (як досвічена людина) проаналізувати ПРОГРАМИ з зарубіжної та української літератури: вони мають бути цікавими, непереобтяженими. Бо виходить, що програму напишуть, затвердять, надрукують підручники - і раптом почують від батьків про "Червону Шапочку" Є.Дудяря(попередня програма з укр.літератури для 8 класу). І такі приклади, на жаль, непоодинокі. До речі, як мама 6-класниці, я задоволена, що моя дитина вивчає українську та зарубіжну літературу ОКРЕМО. Знову МОН хоче під гаслом реформ зекономити на освіті, тим самим обікрасти наших дітей. Бо людина, яка читає, аналізує, думає, державі не потрібна!
Марія Іванівна(Херсон)
Добре видно, що ця злива коментарів є організованою. Видно, зарубіжники організувалися. Бояться, що їм їхній кайф закінчиться. Я викладаю українську літературу в старших класах і скажу вам, що ідея обєднати уроки української мови та літератури є чудовою. Аще скажу, про що тут ніхто не говорить: вам .зарубіжникам, добре. Ви не несете ніякої відповідальності за знання учнів. Не готуєте їх до ЗНО. Учні переказують на уроках сюжети, які вичитують зі скорочених переказів, котрі беруть з інтернету. А у нас - повна напруга. А потім ще нам рейтинги виставляють. А те, що ви не знаєте, хто такий професор Григорій Клочек, то лише з головою видає вас як зарубіжників, що захищають свої шкурні інтереси. Бо Клочека добре знають і шанують всі учителі - українські словесники. Він багато і цікаво пише для нас.
Мама
Для Марія Іванівна(Херсон): Я знаю вчителя українськоії літератури, який прочитав лише перекази творів програми з Інтернету. Але я не дозволю собі звинуватити всіх учителів української в тому, що вони не читають. Щодо Зно. Вчителька зарубіжноїлітератури моєї дитини весь час повторює на уроках: "Теорію та історію літератури здаєтеся за підручниками із зарубіжки, а текст аналізуйте , як ми як ми працюємо на уроках". Діти так і роблять. В позаминулому році навіть з Погутяк не було ніяких ніяких проблем. А багато і цікаво з української для дітей і вчителів пише Авраменко. Чи, я так зрозуміла, ви готуєтеся за Клочеком? То, може, через це ви і ЗНО так боїтеся? Давайте і його інтегруємо! Тоді малюй у журналах, що душа забажає, і називай сам себе генієм! Я особисто не хочу, щоб мої діти вчилися у таких учителів.
filolog
для Марія Іванівна: а ВИ знаєте, що приклади у власному висловленні можна наводити з будь-якої літ-ри? Тому готуємо: і к.р. у формі власного висл. пишемо, і теорію літ-ри вивчаємо, і прочитане вчимо аналізувати...
Письменник
„Гафійка сиділа на призьбі за хатою. Біля ніг її кружились кури” (Епіграф) Глибоко шануючи українську літературу, співчуваючи вчителям, котрі працюють під жупелом недолугого ЗНО, переймаючись проблемами освіти, закликаю не торкатися брудними руками до мистецтва. Хочу бути почутим всякими клочеками і маріваннами.
Коментувати

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!