Теорія соціальної політики М. Туган-Барановського як вид антикризової політики держави. Реферт
Головною заслугою Туган-Барановського є те, що у своїх дослідженнях він показав закономірність не тільки виникнення криз, а й шляхи їх подолання завдяки активізації інвестиційної та соціальної політик. Особливу роль у механізмі періодичних коливань економічної кон’юнктури вчений відвів процесу нагромадження капіталу, причому процеси нагромадження фінансового капіталу і матеріалізованого через освоєння реальних інвестицій основного капіталу він розділив
Ще у 1894 р. вийшла у світ перша книга Михайла Івановича Туган-Барановського "Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини та найближчі впливи на народне життя", що не втратила своєї актуальності й сьогодні. У 2004 р., тобто через 110 років, її перевидано в Україні. У першому та другому виданні книга складалася з двох частин, у першій з яких розглядалась історія та теорія криз, а другу було присвячено соціальному значенню криз.
У третьому та наступних виданнях книги перший розділ було розбито на два, і у другому особливо детально розглянуто теорію періодичності криз, що й стало прообразом їх циклічності та й загалом — циклічності економіки. Але в спеціальному, вже третьому розділі нової редакції книги детально розглянуто вплив промислового циклу на народне життя або на соціальну сферу економіки. Особливо глибоко в книзі проаналізовано проблеми безробіття та бідності і вперше у світовій економічній науці запропоновано нереволюційні шляхи подолання цих негативних явищ у капіталістичному суспільстві.
Причому сезонні коливання розглянуто порівняно з іншими циклічними коливаннями безробіття, насамперед у машинобудівній галузі, пов’язаній з обробкою металу та виробництвом засобів виробництва. І головне, вперше у світовій економічній науці дано ґрунтовну відповідь на запитання, чи зникне безробіття з розвитком капіталізму? Капіталізму потрібний робочий резерв безробітних, що стимулює ефективність праці зайнятих у виробництві, але він повинен бути відносно невеликий, а людей на пенсії необхідно соціально забезпечити, хоча, за господарської необхідності та їхньої можливості працювати, цих людей можна, а інколи й потрібно залучати до виробничого процесу.
Головною заслугою Туган-Барановського є те, що у своїх дослідженнях він показав закономірність не тільки виникнення криз, а й шляхи їх подолання завдяки активізації інвестиційної та соціальної політик. Особливу роль у механізмі періодичних коливань економічної кон’юнктури вчений відвів процесу нагромадження капіталу, причому процеси нагромадження фінансового капіталу і матеріалізованого через освоєння реальних інвестицій основного капіталу він розділив.
Для залучення інвестицій пропонувалося за допомогою гнучких регуляторів створювати сприятливий клімат їхнього стимулювання в реальному секторі економіки. У Туган-Барановського вперше цінність інвестиційних товарів зумовлювалася не витратами на освоєння їхнього виробництва, а попитом на ринку основного капіталу, аналіз якого він пов’язував з теорією граничної корисності різних товарів через оцінки попиту на них у найближчому майбутньому.
Ще у 1890 р. Туган-Барановський, не протиставляючи теорію маржиналізму сміто-рикардо-марксовій теорії оцінок минулих трудових витрат, взаємно доповнив основні положення двох фундаментальних економічних доктрин, що склалися на межі ХІХ і ХХ століть, поєднав їх через антиномічний синтез, з якого пізніше вивів закон, за яким гранична корисність вільно відтворених капітальних благ прямо пропорційна їхній трудовій вартості.
Цікаво, що вчитель Джона Мейнарда Кейнса — англійський економіст Альфред Маршалл також у 1890 р. видав тритомник "Принципи економіксу", де висловив подібні з Туган-Барановським ідеї. Таким чином, незалежно один від одного, двоє вчених зробили неокласичний синтез маржиналізму, відкриття якого в 1871 р., теж незалежно один від одного, зробили троє вчених: англієць Вільям Джевонс, француз Леон Вальрас і австрієць Карл Менгер, хоча й мали німецького попередника Генріха Госсена, схожі ідеї якого висловлені майже за 20 років до них не сприйняло тогочасне наукове середовище.
У 1923 р. вийшла друком книга Миколи Кондратьєва "Михайло Іванович Туган-Барановський", в якій він зазначив, що саме завдяки генію Туган-Барановського економічну науку в Росії було піднесено до європейського рівня. У 1930-1932 рр. М. Кондратьєв, перебуваючи під слідством у Бутирській в’язниці, написав книгу "Основні проблеми економічної статики і динаміки: Попередній ескіз", в якій зробив соціологічні та філософські узагальнення економічної динаміки. Тим самим він продовжив справу свого вчителя Туган-Барановського і заклав основи створення теорії соціально-економічного генезису (соціоекогенезу) суспільства, механізм якого вимагає сучасних системних досліджень на стику різних галузей науки.
У виданих через 15 років після "Промислових криз..." "Основах політичної економії" (1909), що перевидані в Україні 2004 р., Туган-Барановський чи не вперше у світовій економічній думці звернув увагу на необхідність саме соціальної, а не політичної спрямованості економічного розвитку шляхом посилення соціальної політики через гармонізацію диференційованих страт суспільства. Ці ідеї він розвинув через чотири роки (1913) у роботі "Соціальна теорія розподілу". Сучасний американський дослідник його спадщини Н. Балабкінс пише, що в цій праці він "відкинув популярне на той час уявлення, що розподіл доходів залежить, головним чином, від процесу формування цін, процесу обміну і особливо від граничних продуктів різних чинників виробництва.
На думку Туган-Барановського, розподіл національного доходу залежить, передусім, від взаємозалежності між різними соціальними класами. Основним у його теорії було те, що організований робітничий клас може домогтися вищої заробітної плати. Ділові кола платять за таке підвищення заробітної плати зниженням прибутків з низки причин". Головним завданням соціальної політики Туган-Барановський визначив зняття соціально-політичного напруження в суспільстві, що актуально й сьогодні.
Слід зазначити, що М. Туган-Барановський мав фізико-математичну базову освіту і перший свій ступінь отримав саме з фізики та математики. До речі, це допомогло йому, по суті, створити першу в світі циклічну теорію криз із описом механізму їх подолання за рахунок поєднання інвестиційної та соціальної політик, що давало змогу досить точно їх прогнозувати і вчасно попереджати про них у різних країнах світу, а також пропонувати антикризові заходи.
У підсумку можна сказати, що Михайло Туган-Барановський уперше у світі розробив учення про закономірність циклічності системної економічної динаміки, пов’язаної з періодичністю промислових криз як чинника впливу на зміни в суспільному житті, тобто на соціальну сферу економіки. У середині ХХ ст. стокгольмська школа економічної думки, творчо спираючись на його концепцію, відкрила шляхи самозбереження та розвитку капіталізму на основі шведської моделі, яка успішно реалізована сьогодні у скандинавських країнах, котрі за рівнем життя останніми роками впевнено лідирують серед найрозвинутіших країн світу.
02.03.2011
