• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Геополітичні зміни, які відбулися в кінці 1980-х років, поставили країни Центральної і Східної Європи перед необхідність вибору власного внутрішнього і зовнішньополітичного шляху розвитку. Одним з таких орієнтирів став Європейський Союз, а також ряд впливових європейських організацій, таких як Рада Європи, Організація з безпеки і співробітництва у Європі. Членство у таких організаціях для постсоціалістичних держав Центральної і Східної Європи, а також пострадянських держав, означало, перш за все, своєрідне повернення у Європу, позбавлення ізоляції, а також можливість виходу на ринок Євросоюзу, доступ до його ресурсів, можливість залучення значних іноземних інвестицій.

Одним з перших документів, у якому відображалось відношення Європейського співтовариства до змін у країнах Центральної та Східної Європи, стала Декларація Ради Європи про міжнародну роль Європейської спільноти, прийнята в грудні 1988р., в якій йшлося про необхідність розвитку політичного діалогу між Заходом і Сходом.

На зустрічі країн "Великої сімки" в Парижі в 1989 році була прийнята декларація про взаємовідносини між країнами Заходу і Сходу, в якій східноєвропейським державам була запропонована "можливість розвивати збалансовану економічну кооперацію", а Польщі і Угорщині – конкретні ініціативи по проведенню економічних реформ у цих країнах. Вже на самміті Ради Європи в Страсбурзі, який відбувся 1989р., обговорювалися питання про надання допомоги в проведенні реформ у Польщі і Угорщині. Вісімнадцятого грудня 1989р. була створена програма ФАРЕ, метою якої було надання економічної допомоги цим країнам.

Найбільше іноземних інвестицій в період 1989-1991рр. було надано Угорщині, тому що саме у цій республіці ринкові реформи просувалися досить швидко, а політична стабільність виступала гарантом залучення інвесторів. Саме в цей період активно починає обговорюватися ідея асоціації країн Центральної і Східної Європи з Європейською спільнотою.

На зустрічі міністрів закордонних справ в Дубліні в січні 1990р. були сформовані основні напрямки угод про асоціацію, а Рада Європи на зустрічі там само в квітні удобрила ідею підготовки угод про асоціацію з Польщею, Чехословаччиною, Угорщиною. Так в лютому 1991 р. була підписана Вишеградська спільна декларація (Чехословаччина, Польща Угорщина) по координації взаємодії у сфері безпеки, розвитку ринкових реформ, екології, енергетичних і телекомунікаційних систем національних меншин.

Угода про асоціацію була підписана Європейським співтовариством з Угорщиною 13 листопада 1991р., процес ратифікації був довгим. Угорщина ратифікувала угоду 13 грудня 1993 р. ЄС, оголосивши Угорщину кандидатом до Європейського співтовариства, вимагав від неї цілого ряду економічних і політичних реформ. У 1993 році на самміті ЄС у Копенгагені було підкреслено, що вступ країн ЦСЄ у Європейський Союз справа недалекого майбутнього.

У 1994р. була розроблена Ессенська стратегія, яка мала вирішити як сприяти показникам економічного росту у країнах ЦСЄ, як привести їх законодавства у відповідність з європейським правом. У цьому ж році угорський парламент надав повноваження уряду подати в ЄС заяву про прийом Угорщини в повноправні члени цієї організації, Угорська республіка стає асоційованим членом Союзу. В грудні 1997р. Рада Європи почала переговори про приєднання шести країн, в тому числі Угорщини, до ЄС. Щоправда, дата їх кінцевого вступу до ЄС постійно відкладається його керівництвом в силу внутрішніх труднощів, які переживав Євросоюз.

Якщо вступ а НАТО свідчить про воєнно-політичну переорієнтацію, то поступовий процес підготовки до вступу в ЄС означає утворення і укріплення матеріальної основи такої переорієнтації, радикальну зміну системи зовнішньоекономічних зв’язків країни. В 1990-ті роки, коли було заключено угоду про асоціацію з ЄС, найбільш динамічно розширювався товарооборот з країнами-членами Євросоюзу, внаслідок чого швидко росла частка цих країн у зовнішньому товарообороті Угорщини. Одночасно падала вага країн СНД, включаючи Росію.

Якщо у 1989 році – перед зміною системи – доля соціалістичних країн складала в експорті Угорщини 44%, розвинутих капіталістичних країн – 49%, в тому числі країн ЄС – 27%, то у 1999р. картина кардинально змінилася: частка розвинутих країн збільшилася до 84%, в тому числі країн ЄС – до 76%, частка ж колишніх соціалістичних країн (без колишнього СРСР) скоротилася до 7,2%, а країн СНД – до 2,4%. Угорщині вдалося за кілька років переорієнтувати свої зовнішньополітичні зв’язки на Захід.

Цьому сприяв значний потік в країну іноземного капіталу, за допомогою якого був створений цілий ряд сучасних підприємств, перед за все в машинобудуванні, хімії, виробництві обчислювальної техніки. В більшості це мультинаціональні компанії – Дженерал Моторс, Дженерал електрік, Сіменс, Опель, Філіпс та ін. Вони придбали акції угорських підприємств, або побудували нові. Фірми з залученням іноземного капіталу давали в 1999р. 74% угорського експорту, на них припадало 71,2% всього імпорту. Все це сприяло утворенню тісних коопераційних зв’язків і створило передумови для повної інтеграції з західними країнами.

В 1997р. в Угорщині була завершена масова приватизація. З двох тисяч досить значних підприємств, які знаходяться на балансі держави, в її власності на кінець 1998р. залишилося 218. В результаті держава отримала від продажі близько 11 млрд. доларів. Вважається, що участь західного капіталу у промисловості і в банках створює сприятливі умови для її тісної інтеграції з західноєвропейськими структурами напередодні вступу в ЄС.

Зміни, які відбулися в структурі власності в 1993-1995рр., обумовили необхідність подальшого розвитку законотворчої діяльності, яка була б пристосована до нових умов. У 1996-1997рр. був прийнятий ряд нових законів у банківській сфері, в області ринку цінних паперів, фінансів, які враховували зміни в економіці і підготовку до вступу Угорщини в ЄС, гармонізуючи її правові норми з нормами європейських країн.

Хоча Угорщині і вдалося добитися таких значних успіхів, життєвий рівень угорців є значно нижчим від рівня громадян ЄС. В 1999 році середня заробітна плата досягла 250-300 доларів в місяць на одного зайнятого. За офіційним курсом середній заробіток складає в Угорщині 10% від середнього рівня країн ЄС, а ВВП на душу населення – 20%.

В липні 1998 року в Угорській Академії наук виступив міністр закордонних справ Угорської Республіки Я. Мартоні. Він зазначив, що головною метою Угорщини є те, щоб переговорний процес не затягнувся, а приєднання відбулося на умовах найбільш сприятливих для країн.

Інтеграція Угорщини до ЄС, цілком зрозуміло не може не вплинути на характер відносин цієї країни з сусідніми державами, які матимуть неоднаковий з нею рівень співробітництва з Євросоюзом. Враховуючи, що більшість з них заявляє про свій намір стати членами Європейського Союзу, цей період можна розглядати як перехідний. Тривалість такого періоду невідома, тому Угорщина мабуть опрацює певний план розвитку відносин із сусідами на найближчу перспективу. Угорський уряд заявив, що поважатиме укладені з сусідніми країнами базові договори, однак вважає за необхідне наповнити їх реальним змістом, а також вдосконалити за рахунок додаткових домовленостей та підписанням угод в окремих сферах.

На думку Яноша Мартоні, після виникнення нових незалежних держав, перед Угорською республікою стояло завдання створення системи співробітництва з країнами, з якими вона має кордон. Угорщина зацікавлена в тому, щоб процес розширення Євросоюзу продовжувався. Як зазначається у програмі уряду, Угорська республіка усіма можливими засобами буде підтримувати сусідні країни у створенні передумов для їх якомога більш швидкого приєднання до ЄС.

З майбутнім вступом до Євросоюзу Угорщина пов’язує і проблему можливого введення віз і сусідніми країнами, які не ввійдуть на той час до ЄС і не матимуть з ним безвізового режиму. Навряд чи це відповідає інтересам представників угорського бізнесу, значна частина ринків збуту яких знаходиться на схід від Тиси, проте процес інтеграції до європейської спільноти у даному випадку переважає економічні вигоди. Сильним аргументом для прихильників жорстокого закриття кордонів з країнами, які не є членами ЄС, є наявність

Німеччини як основного торговельного партнера Угорської республіки. На думку фахівців, на європейському континенті Угорщиною значно більша увага приділятиметься контактом з Бонном та Парижем, що пов’язано з одного боку, з вагомістю цих держав у Європі, і особливо у Європейському союзі, а з іншого, пояснюється сприятливою для Угорської Республіки позицією Німеччини та Франції щодо розширення ЄС за рахунок Угорщини.

Діяльність уряду В. Орбана свідчить, що Угорщина, як і раніше, намагатиметься зберегти рівновагу у своїх контактах з європейськими державами та США. У своєму виступі в УАН Я. Мартоні з цього приводу, зокрема зазначив: Угорщина не протиставляє Європу та Америку. Враховуючи існуючу у світі ситуацію, Будапешт вважає, що США мають бути присутні у Європі. Можна також говорити про підтримку політики нинішнього уряду Угорщини Сполученими Штатами.

Велика увага приділяється і прикордонній співпраці. Як зазначається в програмі, уряд намагатиметься створити систему фінансування цієї сфери. Пріоритетність матимуть ті програми, які буде підтримувати ЄС, і сприятимуть створенню нових робочих місць, розвитку міжнародних економічних зв’язків, підприємства, розбудові інфраструктури. У світлі інтеграції до ЄС можна також очікувати, що угорська сторона у контексті своєї політики, щодо національних меншин, особливу увагу приділятиме розвитку органів місцевого самоврядування, зокрема у районах контактного проживання угорського населення.

Аналіз програми уряду та його перших заяв і кроків на міжнародній арені дає підстави зробити висновок, що при незмінності загального напряму певні корективи будуть внесені не лише до діяльності у сфері зовнішньополітичних пріоритетів Угорщини, а й до політики Угорської республіки стосовно окремих країн та регіонів.

Протягом 1999-2000рр. продовжувалися переговори Угорщини з Євросоюзом про приєднання. При цьому, хоча ЄС і не назвав конкретні дати вступу Угорської республіки до організації країн першого кола. Будапешт дотримується думки, що він буде готовий до інтеграції в Євросоюз вже у 2003 році.

У грудні 2001р. Рада Європи на засіданнях в Готенбурзі і Лаекені підтвердила, що Угорщина є одним з основних кандидатів на вступ у ЄС в 2004 році. Уряд підтримує пропозицію по розширенню ЄС як невеликими групами, так і методом "Великого вибуху" (тобто, прийняття в ЄС 10-ти і більше країн однозначно), і не має наміру відкласти прийняття кращих кандидатів.

На переговорах Угорщини з Європейською комісією про вступ у ЄС, вдалося досягнути домовленостей по десяти важливим пунктам вступу Угорщини до ЄС, що збільшило загальне число домовленостей до 24 з 31. До них відносяться проблеми захисту навколишнього середовища, внутрішні справи, транспорт. Обмеження в доступі угорців на ринок праці ЄС будуть діяти два плюс п’ять плюс два роки, причому повноправні члени Союзу мають можливість змінити строк дії обмежень на свій власний розсуд.

Наприклад, Данія, Ірландія, Греція, Швеція, Нідерланди наміряні лібералізувати свої ринки праці для угорців зразу після вступу країни в ЄС: Іспанія зробить це через два роки. Угорщина в свою чергу збирається обмежити права іноземців на купівлю сільськогосподарських земель в країні на протязі семи років і строк цих обмежень для зареєстрованих фермерів з країн членів ЄС, які проживають в Угорщині складе три роки.

В кінці грудня 2002 року на самміті ЄС в Брюсселі була нарешті визначена точна дата входження 10 країн першої черги (Угорщина, Чехія, Польща, Естонія, Латвія, Литва, Словаків, Мальта, Словенія) в ЄС. Це є 1 травня 2004 року. Тобто в цих країнах вводиться єдина валюта – євро, відмінюється прикордонний контроль цих країн з Євросоюзом і можливість жителям цих країн проживати в любій іншій країні ЄС.

Напередодні референдуму в Угорщині (який має відбутися 12 квітня 2003року) основне питання якого вступати Угорській республіці в ЄС чи ні?, як свідчать результати соціологічних опитувань 77% жителів Угорщини виступають за вступ країни в ЄС.

З 16-го по 18-те квітня 2003 року в Афінах відбувся самміт Європейського Союзу на якому був підписаний договір про прийом в ЄС нових країн. Таким чином до 15 членів ЄС офіційно приєдналися Угорщина, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаків, Словенія, Чехія, Естонія. Угорщину на цьому самміті представляли: президент Угорської республіки – Ференц Мадл та прем’єр-міністр країни Петер Маддьєші. Договір вступає в силу 1 травня 2004 року, після того як буде ратифікованим всіма країнами-учасницями.

До ратифікації цього історичного документа у всіх країнах ЄС нові члени будуть брати участь в діяльності його органів у якості спостерігачів. Одночасно буде збережено контроль за реалізацією країнами "новачками" європейських норм до повного їх вступу в ЄС в 2004р. Вступ в ЄС Угорщина розглядає як "повернення в Європу", як підтвердження своєї приналежності до "Заходу", від якого вона була насильно від’єднана після 1945 року.

Отже, як ми бачимо, з кінця 1980-х років Угорщина бере курс на інтеграцію до Євросоюзу. Для цього їй потрібно було провести ринкові реформи, створити сприятливі умови для залучення іноземного капіталу, переорієнтувати свою економіку на європейський лад, а також проводити таку політику, яка б дозволила їй якнайшвидше асоціювати до ЄС.

Угорщина з цим завданням справилася успішно і після тривалих переговорів на конференції в Афінах, яка тривала з 16 по 18 квітня 2003р., була названа остаточна дата вступу Угорщини до ЄС – це 1 травня 2004 року.

23.02.2011