• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Цивільно-процесуальні правовідносини виникають через суд який є обов’язковою стороною чи учасником таких відносин. Цивільні процесуальні правовідносини мають такі ознаки:

• вони врегульовані нормами;
• завжди виникають між судом як органом державної влади та інших учасниками процесу;
• оформляють поведінку учасників процесу яка складається з приводу відправлення правосуддя у цивільних справах;
• мають відносний характер тобто такими правовідносинам притаманний конкретний суб’єктний склад учасників правовідносин з іншим визначенням правового статусу кожного з них.

Цивільно-процесуальне законодавство чітко визначає правовий статус суду, судді, сторін, позивача, відповідача, заінтересованих осіб, свідка, третіх осіб, прокурора та інших учасників цивільного процесу.

Цивільно – процесуальні правовідносини виражаються у спеціальній встановлені законом цивільній процесуальній формі і постійно перебувають у русі що складає їх систему. При зверненні до суду, суд відкриває провадження по справі: здійснює провадження у справі досудового розгляду, проводить судовий розгляд справи.

Передумовами виникнення цивільно – процесуальних правовідносин є:

• наявність конкретної норми цивільного процесуального права;
• цивільна процесуальна правосуб’єктивність.

Підставою виникнення цивільних процесуальних правовідносин є певний юридичний факт, тобто поширена дія або подія, з якою цивільний процесуальний закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення цивільних процесуальних правовідносин.

Норми цивільних процесуальних правовідносин - це загальні правила поведінки встановленні для регулювання правовідносин які виникають з приводу здійснення правосуддя в цивільних справах. Цивільне процесуальне законодавство чітко встановлює наказне провадження  не проводиться у справах у яких між сторонами виникає спір із тих підстав які не передбачені відповідною нормою Цивільного Процесуального кодексі.

Цивільна процесуальна суб’єктивність – це встановлена законом здатність особи виступати суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин. Кожен суб’єкт цивільних правовідносин має своє коло прав і обов’язків. Зміст цивільної процесуальної правосуб’єктності складаються з 2 елементів:

• цивільна процесуальна правоздатність;
• цивільна процесуальна дієздатність.

Цивільна процесуальна правоздатність – це здатність особисто здійснювати цивільно процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді.

Для виникнення цивільних процесуальних правовідносин потрібно наявність підстави якої є юридичний факт – це здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права  та виконувати обов’язки, це ті обставини на підставі яких виникають, змінюються чи припиняються цивільні процесуальні правовідносини.

Першим юридичним фактом є дії суду та їх учасників і такі дії є різними для кожного із суб’єктів.

Бездіяльність учасників цивільного процесу – невиконання ними процесуальних обов’язків невиконання яких як правило є застосування заходів процесуального примусу.

Події – поняття подій не викликає процесуальних наслідків але є підставою для вчинення процесуальних дій учасниками цивільного процесу. Так у разі смерті особи яка була стороною у справі коли спір не допускає правонаступництва, ця подія або факт на право судді постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі. Залежно від юридичних наслідків цивільні процесуальні факти бувають прості – коли процесуальним фактом є одна умова, виклик свідка до суду, і складні – які часто зустрічаються у цивільному процесі і вчиняються декілька дій. Якщо одна сторона використовує свої права то друга сторона зобов’язана задовольнити таке право.

Цивільні правовідносини мають свою структуру і складаються з 3 елементів:

• суб’єкт;
• об’єкт;
• зміст цивільних процесуальних правовідносин.

Суб’єкт – це носій цивільних процесуальних прав і обов’язків. Цивільно–процесуальне право поділяє суб’єктів на такі групи:

• суд;
• учасники цивільного процесу які в свою чергу поділяються на осіб які беруть участь у справі і на інших учасників.

Суд – це обов’язковий суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин. Він повинен бути безкорисним об’єктивним у вирішенні справи та винесені рішень. Для цього існує інститут відводу судді або самовідводу. Основне призначення суду є відправлення правосуддя і належить до його виключної компетенції. Від імені суду виступає суддя який одноособово а в окремих випадках колегіально розглядає цивільну справу. Повноваженнями судді користуються народні засідателі.

Осіб які беруть участь у справах – це учасники які беруть участь у справі наділені юридичною заінтересованістю, що визначає їхній правовий статус при розгляді та вирішенні цивільних справ ними є:

• сторони тобто позивач і відповідач наказне і провадження заявник та заінтересовані особи;
• треті особи;
• представники сторін і 3 особи;
• прокурор;
• орган державної влади та органи місцевого самоврядування;
• особи які захищають права інших осіб.

Особи які беруть участь у справі повинні бути наділені цивільного процесуального права. Здатність та дієздатність.

Інші учасники – свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа яка надає правову допомогу, на осіб які сприяють встановленню обставин справи. До цієї групи осіб відносяться секретар судового засідання і судовий розпорядник, це особи які сприяють проведенню судового розгляду справи.

Об’єкт – це те з приводу чого виникають цивільні, процесуальні правовідносини і на що спрямовані процесуальні права і обов’язки. До об’єктів відносяться матеріальні і нематеріальні блага які задовольняють потреби суспільства. Законодавство виділяє загальний об’єкт для всіх цивільних процесуальних правовідносин а для окремих цивільних процесуальних правовідносин спеціальний об’єкт. Загальний об’єкт співпадає завданнями цивільного судочинства це правильний і швидкий розгляд справи та інших вирішень з метою захисту соціально – економічних, політичних та особистих прав та інтересів фізичних осіб і законних інтересів юридичних осіб та держави. Наприклад об’єктом між судом і свідком у судовому засіданні є фактичні дані які мають значення для вирішення справи.

Зміст – це цивільні процесуальні права та обов’язків учасників правовідносин які регулюються у формі процесуальних дій. Зміст має юридичний та матеріальний характер. Юридичний зміст – це суб’єктивні права і обов’язки суду та органів процесу.

Матеріальний зміст – це реальна поведінка учасників судового розгляду, яку який управомочний може або правозобов’язаний повинен здійснити.

Права і обов’язки осіб які беруть участь у справі можна поділити на загальні тобто для всіх суб’єктів і для спеціальних для окремих суб’єктів (ст31) тобто сторін для свідків (ст50) для експертів (ст53), для спеціаліста (ст54).

Використана література:

• Цивільний Кодекс України;
• Гражданское право Украины. — X.: Основа, 1996. — С. 244 Гражданское право. Часть 1: Учеб. / Под ред., А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. — М.-. Проспект, 1998. — С. 293 Гражданское право. Часть первая. Учеб. / Под ред. А.Г. Калпина, А.И. Масляева. - М.: Юрид. лит., 1997. – 411 с.;
• Грибанов В.П. Гражданское право Украины. - М., 1997. – 45 с.;
• Кириллова М.Я. Гражданское право. — Москва, 1996. – 261 с. 5. Луць В.В. Стороны в гражданских правоотношениях// Правоведение. - 1999. - № 1. - С. 40.;
• Луць В. В.Цивільне право. — Львів: Вид-во Львівського у-ту, 1993.- 122 с.;
• Скловский К. Отношения собственника с незаконным владельцем и приобретательная давность // Хозяйство и право. — 2001. 116-119;
• Цікало В. Держава як суб’єкт цивільно-правових відносин// Право України. — № 14. — с. 95.;
• Цивільне право. - Київ: Beнтypi, 1997. – 518 с.;
• Цивільне право України: Навчальний посібник, за заг. ред. Біркжова І.А., Заіки Ю.О., Київ, 2004. – 216 с.

27.09.2010