Сюжети давньоруського живопису
Наші сучасники поклоняються іконам так само, як поклонялися і наші предки. Люди мають потребу в спілкуванні, і цю потребу вони реалізують перед іконами, знаходячи а зображеннях Ісуса, Богородиці й святих саме тих співрозмовників, що мають величезні можливості
На той час, як сучасна людина змогла вільно споглядати давній іконопис, з'ясувалося, що художній світ ікони, слово, що лежить у ньому, Євангеліє, Біблія, усі християнські традиції забуті. Сучасники звикли до європейського живопису, яким е й російський, і незвична художня мова іконопису стала для них важкою, якщо не сказати простіше — недоступною.
Крім того, за роки правління Рад виросло не одне покоління, що не знало Священного писання, якому було невідоме житіє святих, церковні співи, тому сьогодні для багатьох закритим ε те «слово», що лежить в основі давньоруського живопису. Розпочате повернення до цього виду мистецтва йде важко й повільно. Розглядаючи ікони, мимоволі питаєш себе: «Хто зображений? Що зображено? Чому зображено саме так?».
Ці питання на перший погляд здаються простими й наївними, насправді вони надзвичайно важливі й потрібні. Без відповіді на них неможливим є навіть поверховий розгляд давньоруського іконопису, неможливим і прилучення до того відкриття ікони після майже столітнього забуття, яке принесло XX століття Нижче ми розглянемо композиції руських ікон, які зустрічаються найчастіше.
Образи Спаса. Центральний образ усього давньоруського мистецтва — образ Ісуса Христа, Спаса, як його називали на Русі. Спаситель (Спас) — християнська релігія абсолютно точно дала визначення цій особистості. Ісус Христос — в одній особі Людина, Бог і Син Божий, що приніс спасіння усьому людському родові.
На іконах із зображенням Спаса традиційно написані з обох боків голови літери 1C ХС — скорочене позначення його імені — Ісус Христос. Над головою Спаса найчастіше золотий німб — символічне зображення світла, що йде від нього, світла вічного, тому воно має круглу безпочаткову форму.
Німб завжди розкреслений хрестом у пам'ять про хресну жертву, принесену за людей. Ще у візантійському мистецтві склалися художні прийоми, що дозволяють розкрити божественне начало у рисах і вигляді Ісуса Христа, на Русі ці прийоми розвивалися, доповнювалися й досягли такої досконалості, що майстри змогли в образах Спаса розкрити різні грані його особистості, при цьому вони не ставили самоціллю досягнення розмаїтості, навпаки, вони прагнули якомога повніше зберегти те, що було зроблене їхніми попередниками. Обране споконвічне зображення Спаса повторювалося художниками з покоління в покоління, але ніколи не створювалися копії, у кожному зображенні Ісуса було щось нове, що відкривало ще одну грань його особистості.
Спас Нерукотворний — найважливіший зразок, який наслідували майстри-іконописці всіх часів. Існувала легенда, що Нерукотворний Образ — це зображення, створене з волі самого Ісуса Христа на допомогу людині, що страждає. З усіх ікон із зображенням Нерукотворного Образа найбільш відомий найдавніший зі збережених екземплярів — «Спас Нерукотворний», який створений у XII ст. у Новгороді й зберігається сьогодні в Третьяковській галереї.
Найбільш розповсюдженим і дуже важливим для християнина було зображення «Спас Вседержитель». Поняття «Вседержитель» виражає основне уявлення християнського віровчення про Ісуса Христа. «Спас Вседержитель» — це поясне зображення Ісуса Христа, насичене значеннєвими атрибутами: у лівій руці його Євангеліє, знак принесеного ним у світ вчення, права рука, десниця, піднята в жесті, зверненому до цього світу з благословенням. Художники-іконописці прагнули з особливою повнотою наділити образ Ісуса Христа божественною силою й величчю.
До нас дійшло зображення Спаса Вседержителя в мозаїчному виконанні на внутрішній поверхні купола в одному з найдавніших храмів — соборі Святої Софії в Києві (1043—1046 pp.). З іконописних зображень Спаса Вседержителя найбільш цінною є ікона, написана на початку XV ст. Андрієм Рубльовим. Цьому Спасові дало назву місце, де знайшли ікону — місто Звенигород — «Звенигородський Спас».
Поширеним є зображення Ісуса Христа в композиціях «Спас на престолі», де Владика світу має у своєму розпорядженні ті ж атрибути, що й у «Спасі Вседержителі» (Євангеліє в лівій руці й піднята в благословенні десниця), а на його царствену владу вказує престол (трон). У цих зображеннях особливо чітко показано, що Владика світу є і його суддею, тому що, «сівши на престол», Спаситель чинить свій останній суд над людьми й світом.
Образи Богородиці. Нарівні з образами Спасу за своїм змістом і значенням стоять образи Богоматері — Діви Марії, земної матері Іcyca Християни вірять, що Владичиця світу — Богородиця — заступниця всіх стражденних, у ній споконвічне материнське страждання знайшло вищу повноту, а й серце «простромлене» муками Сина, навічно покликане відгукуватися на незліченні людські страждання.
Переказ розповідає, що перші ікони із зображенням Богоматері були створені за її життя, а написав їх один з апостолів, автор Євангелія — Лука До творів художника-євангеліста зараховувалася й ікона «Богоматір Владимирська», що вважалася покровителькою Русі Сьогодні ікона знаходиться в Третьяковській галереї. Існує літопис, де повідомляється, що ця ікона була привезена на початку XII ст до Києва з Царгорода (столиці Візантії Константинополя) На Русі вона одержала ім'я «Владимирська» Князь Андрій Боголюбський, вирушаючи у північно-східні землі, вивіз образ із Києва У місті Володимирі ікона знайшла свою славу.
У центрі ікони розташовується поясне зображення Богоматері з дитиною на руках, що ніжно притискається до її щоки В усьому образі Марії виражена материнська скорбота за Сина, а також споконвічна готовність заступитися за людей. У лику дитини помітна готовність розвіяти материнський сум, її погляд, звернений на матір, дитячий і одночасно надзвичайно мудрий.
Такий тип зображення Марії й дитини одержав назву «Замилування» Завдяки народній любові до цієї ікони. Із неї була зроблена безліч списків (копій), а сам тип «Замилування» одержав широке розповсюдження на Русі, особливо в північно-східних областях. Так, наприклад, «Богоматір Донська», що належить до типу «Замилування», відповідно до легенди, одержала свою назву у зв'язку з тим, що Дмитро Донський брав її із собою на Дон, у битву на Куликовому полі, і здобув велику перемогу над татарами.
У народі користувалися великою популярністю також зображення Богоматері з дитиною на руках, що називалися «Одиптрія», тобто «Дороговодійниця» У композиціях «Одигітрія» Богоматір зображена фронтально, в урочистій позі Права рука Діви Марії невисоко піднята в жесті моління, зверненого до сина. іноді «Богоматір Одигітрію». називають «Богоматір'ю Смоленською» Це тому, що, відповідно до літописного переказу, найдавніший із привезених на Русь списків «Одиптрії» знаходився в Смоленську.
Існує ще кілька композиційне різних зображень Богородиці. До них належать «Богоматір Казанська», «Богоматір Знамення», «Богоматір Оранта (молільниця)», «Богоматір Тихвинська».
Крім розглянутих ікон із зображенням Спаса і Богоматері, існує ще кілька сюжетних груп із зображенням різних святих, наприклад, Георгія Переможця, апостолів Петра і Павла, Козьми і Дем'яна й багатьох інших, а також із зображенням різних свят, наприклад, Різдва, Стрітення, Успіння й ш Усі перераховані ікони пишуться за певними канонами, тобто правилам, що визначають сюжет і композицію зображення.
Ми познайомилися д образами давньоруського живопису й сюжетами, що лежать у їхній основі. Ці сюжети, почерпнуті з християнського слова, здебільшого відомі всім християнським народам. Але завдяки особливому ставленню v до християнського слова, ці сюжети стали на Русі основою самобутнього, унікального у світовій культурі явища — давньоруського іконопису.
Наші сучасники поклоняються іконам так само, як поклонялися і наші предки. Люди мають потребу в спілкуванні, і цю потребу вони реалізують перед іконами, знаходячи а зображеннях Ісуса, Богородиці й святих саме тих співрозмовників, що мають величезні можливості. А поклоняючись богам потрібно хоча б знати, хто це, які за ними заслуги, ким вони опікуються.
15.10.2010