 |
У батьків, які бажають бачити своїх дітей добре вихованими, розумними та здоровими, далеко не першим постає питання санітарно-гігієнічного стану тієї школи, куди вирушить учитись їхня дитина |
Віддаючи дитину до першого класу, батьки перш за все вибирають школу «ближче до дому». Вони цікавляться питанням рівня освіти в тому чи іншому навчальному закладі, прискіпливо вибирають для свого чада першу вчительку, закуповують канцелярське приладдя ледве не на рік. На перший погляд - прекрасні амбіції. Але стає сумно, що в батьків, які бажають бачити своїх дітей добре вихованими, розумними та здоровими, далеко не першим постає питання санітарно-гігієнічного стану тієї школи, куди вирушить учитись їхня дитина.
СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ
В основному, таке питання в них узагалі не виникає. Це зовсім не свідчить про байдужість батьків до своїх дітей, а швидше про незнання реальної ситуації медичного обслуговування у школі. Не дивно, що вчителі як початкових класів, так і старших, уже з перших днів навчального року записують повідомлення для батьків у щоденники учнів чи збирають позапланові батьківські збори. Теми таких повідомлень переважно стосуються саме фізичного здоров'я учнів. І тоді батьки починають замислюватись, чому про здоров'я дітей не хвилюється школа? Хвилюється, але ситуація у плані медичного обслуговування у школах, особливо у провінційних містечках і селах, складається так, що залишається лише хвилюватись...
Медицина у школах повинна бути готовою як мінімум до трьох видів медичних порушень в організмі дитини. Це щоденні травми, інфекційні захворювання та перевірка психічного стану дітей.
ЩОДЕННІ ТРАВМИ
Школа є громадським масовим закладом, де щодня зустрічаються та спілкуються тисячі дітей з різними емоціями. На жаль, таких травм, як синці, гулі, подряпини, порізи, важко уникнути. Такі травми трапляються як у підлітків, так і в молодших школярів. Якщо ж дитина підліткового віку знає, як справитися з гулею, приклавши до неї холодний предмет, то першокласник навіть уяви не має про таку народну медицину, і тут у пригоді стане медсестра з медпункту. Часто у школах траплялись випадки, коли за відсутності медичної допомоги учням при пораненні у кров заносилась інфекція, і це призводило до серйозних наслідків.
Більшість опитаних нами медичних працівників у школах заявляють, що такими медикаментами, як анальгін, аспірин, но-шпа, школи забезпечені, з горем навпіл на навчальний заклад виділяють бинт і вату, але поряд із цим існує низка інших проблем: перш за все, у школах щодня повинен працювати медпункт з 8:30 до 16:00 години, а не дві-три години двічі на тиждень. До того ж, деякі учні навіть не знають, де знаходиться у школі медпункт. А ті, які знають, стверджують, що двері туди здебільшого зачинені. Щоб дослідити причину «закритих дверей», було вирішено поспілкуватися з медпрацівниками деяких шкіл Коломийщини (Івано-Франківська область). У процесі спілкування нам удалось довідатися, що більшість медпрацівників у школі не мають повної робочої ставки, до того ж робота медика у школі - це виключно гуманна справа, на яку згоден не кожний. Виявляється, зарплатня медсестри у школі далеко не відповідає обов'язкам і вимогам, поставленим перед нею. Ще одна несподіванка: у багатьох сільських школах навіть немає свого медпункту, а при виникненні запитань і прохань змінити ситуацію у відповідь можна почути тільки: «Штатним розкладом вам не передбачено».
ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ
Одна з найбільших проблем у школі - це зимові карантини, викликані постійними епідеміями грипу. І хоча щороку учням роблять спеціальні профілактичні щеплення, покращенню стану здоров'я це не сприяє. Щозими у школах країни спостерігається збільшення кількості хворих на різні простудні захворювання, які можуть сприяти серйозним ускладненням здоров'я учнів. Карантини, як стверджують медпрацівники, навіть сприяють поширенню інфекції в організмі дитини. Карантини проводяться з метою уникнення масового розповсюдження інфекції школою, натомість діти весь час позапланових канікул проводять на вулиці, граються у сніжки, катаються на снігу, ліплять снігових баб, а ближче до вечора в них піднімається температура, а наступного дня лікар виписує низку пігулок чи направлення на стаціонарне лікування. «Тут треба не тільки карантин оголошувати, - каже медсестра однієї з коломийських шкіл, - а і проводити спеціальний урок для батьків, щоб донести до них методику проведень позапланових канікул для уникнення погіршення стану здоров'я їхніх дітей. Батьки часто не розуміють, яку шкоду може принести звичайне простудне захворювання, у результаті бувають навіть фатальні випадки.»
Говорячи про захист дітей від інфекційних хвороб, знову ж таки, виникає проблема санобслуговування. Особливо ретельно повинні проводитись перевірки у школах санепідемстанцією міста. А на сьогодні такі перевірки проводяться хіба що як різновид «рейду» у критичній ситуації. Санітарно-гігієнічний стан шкільних приміщень повинен контролюватись особливо ретельно. А чи відбувається це безпосередньо «на місцях»? Багато залежить і від харчування у школах. Учні наголошують на тому, що, харчуючись у шкільній столовці, часто можна помітити бруд на посуді, столи завжди липкі, а з хліба хоч коників ліпи. Усі ці фактори, які повинна передбачити та попередити шкільна медицина, призводять до порушення імунітету учнів.
ПСИХІЧНИЙ СТАН
Безперечно, медичне обслуговування у школі повинно діяти на рівні перевірки фізичного стану дітей, а при потребі - його покращення. Проте сучасне життя не лише в межах України, а й усього світу перенасичене проблемами психічного стану людини. Дітей це стосується в першу чергу, оскільки на ранніх етапах свого соціального дозрівання психіка дитини особливо вразлива та гнучка до зовнішніх негативних каталізаторів. Часто сварка з другом по парті, непорозуміння й конфлікти в союзі учень- учитель, отримання негативних оцінок і надмірне захоплення комп'ютерними іграми призводять до психологічних проблем у свідомості учня. Аби уникнути цих проблем, необхідно, щоб у школі були «завжди відчинені двері» у кабінет психолога. Звичайно, жодна дитина самостійно не захоче звернутись у «такий» кабінет, тому вчителю-психологу необхідно час від часу проводити п'ятихвилинки у класах для роз'яснення користі спілкування із психологом. До того ж існує велика кількість спеціальних тестів, проводячи які, психолог точно зможе виділити з аудиторії «важку дитину», з якою зможе поспілкуватись у невимушених умовах. Особливих спостережень психолога потребують молодші школярі, для яких зміна середовища з домашнього на шкільне іноді переживається досить важко.
Вступ до школи й початок навчання у школі породжують істотні зміни в житті дитини, пов'язані з її новим соціальним становищем. У першокласника виникають нові стосунки: з учителем, з колективом класу, зі школою як навчальним закладом, з'являються нові обов'язки (систематично готувати уроки, виконувати доручення вчителя тощо). Усе це викликає відповідні емоційні переживання. Як переконують психологи, загальною метою психологічної служби в початковій школі є формування й розвиток особистості дітей, створення психологічно-педагогічних умов для розкриття здібностей кожного учня, забезпечення його активності в засвоєнні знань, набутті вмінь і навичок, необхідних для подальшого успішного навчання в середній школі, досягнення оптимального рівня розвитку пізнавальної, емоційно-вольової та моральної сфери особистості молодшого школяра з урахуванням його психофізіологічних індивідуальних особливостей.
Проте для шкіл держави стало реальною проблемою запросити на роботу до школи професійного педагога-психолога, який би стежив за психічним станом здоров'я учнів і сприяв його покращенню, адже кожний майстер своєї справи шукає роботу, яка б фінансово відповідала його високій кваліфікації. Шкільна зарплатня психолога навіть близько не відповідає цим вимогам.
ПОРЯТУНОК ПОТОПАЮЧИХ - СПРАВА РУК САМИХ ПОТОПАЮЧИХ
Постає питання: вирішення проблеми медичного обслуговування у школі це проблема школи, району, області, держави? Звичайно, відповіді, швидше за все, не знайти. Адже директори шкіл говоритимуть про те, що міська влада не виділяє достатньо коштів, а міська влада говоритиме про невдосконалений бюджет у державі. Усі вони праві, ось тільки український менталітет дозволяє нам шукати винних, вигороджуючи себе. Недаремно в українському фольклорі присутній вислів «Моя хата з краю, я нічого не знаю».
Проте не можна казати, що ситуація зовсім приречена. Вихід можна знайти, почавши з найменшого - із самих учителів, батьків, директорів шкіл. В українських школах приклади власноручного протистоянням хворобам уже зафіксовані. Можемо пригадати репортаж одного з українських каналів піврічної давнини. У новинах повідомили, що в одному із селищ на Чернігівщині від застуд лікуються народними методами: часником і цибулею. У цій школі часник викладають на підвіконнях, а також вішають на шию дітям. Повідомляється, що ось уже чотири роки цю установу не закривають на карантин. Ідею про збереження хорошого здоров'я дітей навіть узимку висунули самі працівники школи, не чекаючи, коли влада виділить їм медпрацівника чи винесе розпорядження закрити школу на карантин.
Не варто звинувачувати владу і щось від неї чекати. Ми повинні усвідомити, що доки ми чекаємо конкретних дій від влади, наші діти хворіють, пропускають навчання. Владі вже давно час замислитись над тим, що діти - це наше майбутнє, а не нечиста сила, урятуватись від якої є єдиний вихід - повісити їм кільця часника на шию. До того ж необхідно серйозно та глибоко зайнятись питанням фінансування шкільних медпунктів і забезпеченням їх працівників відповідною заробітною платнею. Адже вже роками помітна невиправдана тенденція до нехтування потребами працівників середніх освітніх закладів держави. А для вчителів окрема порада: кожний учитель повинен мати у своїй шухляді «червону аптечку», яка в будь-який момент може стати у пригоді, а можливо, і врятувати комусь життя.
Автор: Л.Крик
Освіта.ua
24.03.2009
Facebook |
Twitter |