— "Новоготел Пловдів". П'ять зірочок за міжнародною класифікацією.
— П'ять зірочок у Болгарії?
— У нас є й шість.
— Шість не буває. Навіть американські "Хілтони" — п'ять зірочок.
— У Софії готель "Вітоша" — шестизірковий. Будете там — можете пожити. Коли не шкодуєте грошей.
— Фантастика,— пробурмотів Джеррі.— Для таких спогадів не шкода ніяких грошей!
До "Пловдіва" Неда довезла нашого подорожнього без пригод, біля готелю ми вийшли з машини, як водиться, обмінялися адресами і взаємними запросинами, я потиснув Джеррі руку і поплескав його по плечу за те, що він став нам у пригоді, Джеррі в свою чергу поцілував обидві руки Неди й довго вклонявся їй. Він не входив у готель, стояв, ждав, щоб востаннє підіпхнути машину чарівний водійці, але Неда не просила його це зробити, мені ж спокійно показала, щоб займав своє місце.
— А ваш акумулятор? — спитав я здивовано.
— Сідайте!
Вона крутнула ключем запалювання, стартер ледь чутно чиргикнув, мотор запрацював одразу, машина рушила. Неда помахала американцеві рукою, той стояв біля входу в готель, роззявивши рота від подиву.
Я не знав, з кого сміятися: з обдуреного Джеррі чи з самого себе.
— Нащо ви морочили йому голову акумулятором? — звернувся я до Неди.
— Терпіти не можу хвальків! — скеровуючи машину на міст через Маріцу, відповіла Неда.
Навіть крізь плаття вгадувалася її молода спина, і я мимоволі подумав, що гнучка спина ще не свідчить про гнучкий характер.