Apophoreta, Апофорета — дари, що їх давали по закінченні бенкета, коли гості відходили додому. На урочистих святах такі дари роздавали народові, як "гостеві цезаря" чи, як у даному випадку, тетрарха.
9
Септима — седмиця, староримський тиждень.
10
Медівники чи медове печиво в ті часи не було те, що ми називаємо пряниками. Були це, так би мовити по-сучасному, тістечка, солодке печиво. Солодили його медом, бо цукру ще не було, тому й називали солодке печиво медівниками.
11
Спосіб скроплювання вулиць, якого вживали в давні часи в Олександрії.
12
Стародавні жидівські повір’я, яких у ті часи дотримувалися, як наказів закону.
13
Попіна (popina) називали римляни малі шиночки близько храмів, — там звичайно сиділи нижчі жерці, власне, лише "слуги Божі". Цих слуг храму, які мали лише найнижчі ступені посвячення, називали в народній мові "попі". Тому й шиночки близько храмів, де вони чекали, граючи в кості та попиваючи солоджене чи охолоджене вино, розріджене водою, називали "попіни" (popinae).
14
Гістріон (жіночий рід: гістрія) — актори й акторки.
15
Міми — актори й акторки, що виступали без співу, а лише рухами передавали свої ролі.
16
Підсвіття — місце, де перебували душі померлих, згідно з віруванням греків і римлян.
17
Світло — золотиста, дуже блискуча була найулюбленіша й найдорожча масть найліпших тоді каппадокійських коней.
18
Кай Понтій — не вигадана, а цілком історична постать; син Понтія Пилата, народжений, як і сам Понтій Пилат, у Таррагоні в Іспанії. Понтій Пилат почав свою службову кар’єру в Таррагоні. Потім і Кай Понтій у Таррагоні ж почав свою кар’єру, про що там існують документи.
19
Понтія Пилата називав "Справедливим" навіть його найлютіший ворог Лентул, бо Пилат стисло притримувався найдрібніших приписів законів. Ніколи й ні для кого не відступив від цих своїх засад. Частинно тому й ненавидів його деякий гурток людей, що його не можна було ані підкупити, ані підплатити. Бичування Христа стверджує той факт. У кожній римській провінції Рим залишив закони того народу, який її заселював. Але римський урядовець мусів контролювати, чи і крайові закони виконуються справно. Згідно з законами Юдеї, обвинуваченого допитували; потім, незалежно від того, які його були відповіді, його бичували й допитували знову. Якщо після бичування обвинувачений відповідав те саме, що й перед бичуванням, відповідь його признавалася правдивою. Тому й Пилат, не знаходячи провини, мусів згідно із законом юдейської країни звеліти бичувати Христа. Цей закон продержався в Палестині аж до XV століття. Свідчать про це описи деяких подорожей до Св. Землі.
20
Рана від сонця — інсоляція, сонячний удар, явище досить часте на Сході.
21
Приятель цезарів — це був тільки почесний титул.
22
Історичний факт, який викликав у Єрусалимі великі заворушення.
23
Кляріссіме — звернення: найясніший.
24
Patres conscripti, патрес конскріпті — титул сенаторів.
25
Історично доказаний факт.
26
Історично доказаний факт.
27
Історично доказаний факт.
28
Terrae motus — писалося й у двох словах, і в одному: Terraemotus. Був це стверджений історичний факт, що Тиверіадський цирк, зруйнований майже дощенту саме в день його відкриття, а потім відбудований, знов був знищений другим землетрусом. Авторка тому докладно описала землетрус з його симптомами (спека, наглий заворот голови тощо), що пережила тричі в житті землетрус, щоправда, легший від описаного. Але цього вистачило, щоб запам’ятала його на все життя. Перший раз — це було в Помпеях, де авторка працювала на розкопках, другий раз і третій — у Персії.
29
Історичний факт. Не можу подати, в якого із староримських анналістів я його вичитала, бо нині не маю під рукою… ані Ватиканської бібліотеки, у якій дядько Евґеніо де Кастро, римський прелат, був одним із бібліотекарів, ані Тарраґонського архіву. Користуюся тільки своєю пам’яттю та деякими записами, зробленими колись.
30
Туніка-пальмата — одежа, вишита на подолі пальмами. Вдягали її тріумфатори, переможці-атлети. Кай міг її носити, звичайно, тільки у свято, як такий атлет, що мав за собою славні перемоги.
31
Ексоміда — туніка лише з одним наплечником, без рукавів. Лишала цілком вільною другу руку й половину торсу. Носили ексоміду раби (можна її бачити на статуях Вулкана) та ремісники, щоб не перешкоджала у праці. Також надівши її як нічну сорочку, коли не хотіли спати цілком нагими.
32
Історично відмічений факт.
33
Воміторіуми — коридори й виходи з цирку. Звичайно, було їх багато, щоб облегшити вхід і вихід з амфітеатру.
34
Особи та їхнє ставлення до Пилата не вигадані, але історичні.
35
Особи та їхнє ставлення до Пилата не вигадані, але історичні.
36
Вино зберігали в невеликих глиняних амфорах не з пористої глини, з якої робили посуд для тимчасового охолоджування води.
37
"Не боюся данайців"! — натяк на тих, що дають небезпечні дари, як данайці, що "дарували" Трої того дерев’яного коня. У ньому були сховані данайські вояки, що улегшили падіння Трої.
38
Цієї стьожки непатриціанки не мали права носити. Пізніше, за цісарів, коли в Римі панували багатство, достатки, розкіш і розпуста, навіть патриціанки цієї ознаки своєї "гідності матрон" не носили. Зачіски носили химерні, й, навіть, скульптори, виконуючи їх бюсти-портрети, влаштовували все так, щоб "зачіску" можна було зняти, як перуку, й замінити новою, "модною". Подібні бюсти знайдено в Помпеях, Римі і в Олександрії.
39
Деотима — славна гетера й послухачка Сократа та Платона.
40
Ґадитанка — родом із Кадікса, стародавнього міста в Еспанії (Андалузія), заснованого фінікійцями ще в XI столітті перед Христом. Це місто здавна було славне танцюристками, "найліпшими у світі".
41
Егерія — за староримськими легендами, німфа-пророчиця й дорадниця другого володаря старого Риму Нуми Помпілія.
42
Є й така догадка. І треба признати, що деякі факти її ніби стверджують.
43
На Сході (в Єгипті й Персії) ще за молодих літ авторки були такі вулики.
44
Авторка бачила таку "гру" з бджолами малої єгипетської дівчинки. На Сході переконані, що бджоли одним не шкодять, а інших жалять. Пояснюють це тим, що, мовляв, бджолам запах одних людей приємний і заспокоює їх, а запах інших дратує, бо є бджолам ворожий.
45
Рицинус був відомий ще у Стародавньому Єгипті. Його головно вирощували, щоб добувати з нього олій, яким світили. Називали цей олій "кікіоль" і гадали, що він менше чадить, як інші олії.
46
Такс повір’я дійсно існує в єгиптян. Вірш — це переклад з арабської мови.
47
Подібне пояснення давав авторці весляр саме коло Філе. Тільки додав, що можна ловити й на поросят. Крокодил на них такий ласий! Але поросята коштують гроші, а викрадені діти ворогів — ні. Щитів, правда, нині не потребують, але виробляють їх, бо дуже їх купують англійці на пам’ятку та для оздоби своїх кімнат.
48
Квітка passiflora, описана тут, надибується в Палестині дуже рідко. Ботаніки виводять її десь з Америки. Але трапляється вона і в Індії, і в деяких місцевостях на африканських берегах (Тріполі, Атлас), а також у Сирії.
49
У римлян було лихим знаком, знаком сварки, коли заєць перебіг дорогу. Коли ж дорогу перебігав кіт, це означало, що людина, якій це трапилось, дістане дарунок. Це повір’я існує ще й нині в народів латинської крові (Еспанія, Італія). І… сама авторка дуже радіє, коли якийсь котик перебіжить їй дорогу… як саме це сталося сьогодні!
50
"Пекельний пес" — поширена у римлян лайка.
51
Небіжка — в цьому значенні не "покійниця", а здрібнілий вислів від "небога-племінниця".
52
Clarissime — титул: найясніший.
53
Юдеї ім’я пророка Йоана вимовляли "Йоканаан".
54
"Бійся (бережися) данайців!"
55
Подія й особа історичні. Це сталося саме в ті часи.
56
Римляни дуже вірили у сни.
57
Стародавні народи уявляли собі землю не кулею, а плоским диском. Лише деяка група єгипетських жерців-зорезнавців на основі астрономічних спостережень (головно затьмарення Сонця) уявляла собі Землю круглою, як куля, що її штовхає перед собою жук-скарабей. Але то була таємниця, і навіть не всі жерці могли її знати.
58
"Alea jacta est!" "Жеребок кинуто!" — слова, які Светоній приписує Юлієві Цезареві. Вживали їх часто, як приказку.
59
Сігнуми — знамена-прапори римського війська.
60
Факт історичний, цю статую ставили тричі.
61
Легат — командувач легіоном або цілою частиною війська, по — нинішньому генерал. Його помічниками були старшини-бенефіціарії, іммунес тощо.
62
У Юдеї дуже вірили в різні забобони, повір’я й чари.
63
Єрґастули — в’язниці, найчастіше підземні, де замикали або рабів, або вже засуджених на смерть чи тяжку кару.
(Продовження на наступній сторінці)