«Quid est veritas? (що є істина?)» Наталена Королева — сторінка 53

Читати онлайн повість Наталени Королевої «Quid est veritas? (що є істина?)»

A

    Apophoreta, Апофорета — дари, що їх давали по закінченні бенкета, коли гості відходили додому. На урочистих святах такі дари роздавали народові, як "гостеві цезаря" чи, як у даному випадку, тетрарха.

    9

    Септима — седмиця, староримський тиждень.

    10

    Медівники чи медове печиво в ті часи не було те, що ми називаємо пряниками. Були це, так би мовити по-сучасному, тістечка, солодке печиво. Солодили його медом, бо цукру ще не було, тому й називали солодке печиво медівниками.

    11

    Спосіб скроплювання вулиць, якого вживали в давні часи в Олександрії.

    12

    Стародавні жидівські повір’я, яких у ті часи дотримувалися, як наказів закону.

    13

    Попіна (popina) називали римляни малі шиночки близько храмів, — там звичайно сиділи нижчі жерці, власне, лише "слуги Божі". Цих слуг храму, які мали лише найнижчі ступені посвячення, називали в народній мові "попі". Тому й шиночки близько храмів, де вони чекали, граючи в кості та попиваючи солоджене чи охолоджене вино, розріджене водою, називали "попіни" (popinae).

    14

    Гістріон (жіночий рід: гістрія) — актори й акторки.

    15

    Міми — актори й акторки, що виступали без співу, а лише рухами передавали свої ролі.

    16

    Підсвіття — місце, де перебували душі померлих, згідно з віруванням греків і римлян.

    17

    Світло — золотиста, дуже блискуча була найулюбленіша й найдорожча масть найліпших тоді каппадокійських коней.

    18

    Кай Понтій — не вигадана, а цілком історична постать; син Понтія Пилата, народжений, як і сам Понтій Пилат, у Таррагоні в Іспанії. Понтій Пилат почав свою службову кар’єру в Таррагоні. Потім і Кай Понтій у Таррагоні ж почав свою кар’єру, про що там існують документи.

    19

    Понтія Пилата називав "Справедливим" навіть його найлютіший ворог Лентул, бо Пилат стисло притримувався найдрібніших приписів законів. Ніколи й ні для кого не відступив від цих своїх засад. Частинно тому й ненавидів його деякий гурток людей, що його не можна було ані підкупити, ані підплатити. Бичування Христа стверджує той факт. У кожній римській провінції Рим залишив закони того народу, який її заселював. Але римський урядовець мусів контролювати, чи і крайові закони виконуються справно. Згідно з законами Юдеї, обвинуваченого допитували; потім, незалежно від того, які його були відповіді, його бичували й допитували знову. Якщо після бичування обвинувачений відповідав те саме, що й перед бичуванням, відповідь його признавалася правдивою. Тому й Пилат, не знаходячи провини, мусів згідно із законом юдейської країни звеліти бичувати Христа. Цей закон продержався в Палестині аж до XV століття. Свідчать про це описи деяких подорожей до Св. Землі.

    20

    Рана від сонця — інсоляція, сонячний удар, явище досить часте на Сході.

    21

    Приятель цезарів — це був тільки почесний титул.

    22

    Історичний факт, який викликав у Єрусалимі великі заворушення.

    23

    Кляріссіме — звернення: найясніший.

    24

    Patres conscripti, патрес конскріпті — титул сенаторів.

    25

    Історично доказаний факт.

    26

    Історично доказаний факт.

    27

    Історично доказаний факт.

    28

    Terrae motus — писалося й у двох словах, і в одному: Terraemotus. Був це стверджений історичний факт, що Тиверіадський цирк, зруйнований майже дощенту саме в день його відкриття, а потім відбудований, знов був знищений другим землетрусом. Авторка тому докладно описала землетрус з його симптомами (спека, наглий заворот голови тощо), що пережила тричі в житті землетрус, щоправда, легший від описаного. Але цього вистачило, щоб запам’ятала його на все життя. Перший раз — це було в Помпеях, де авторка працювала на розкопках, другий раз і третій — у Персії.

    29

    Історичний факт. Не можу подати, в якого із староримських анналістів я його вичитала, бо нині не маю під рукою… ані Ватиканської бібліотеки, у якій дядько Евґеніо де Кастро, римський прелат, був одним із бібліотекарів, ані Тарраґонського архіву. Користуюся тільки своєю пам’яттю та деякими записами, зробленими колись.

    30

    Туніка-пальмата — одежа, вишита на подолі пальмами. Вдягали її тріумфатори, переможці-атлети. Кай міг її носити, звичайно, тільки у свято, як такий атлет, що мав за собою славні перемоги.

    31

    Ексоміда — туніка лише з одним наплечником, без рукавів. Лишала цілком вільною другу руку й половину торсу. Носили ексоміду раби (можна її бачити на статуях Вулкана) та ремісники, щоб не перешкоджала у праці. Також надівши її як нічну сорочку, коли не хотіли спати цілком нагими.

    32

    Історично відмічений факт.

    33

    Воміторіуми — коридори й виходи з цирку. Звичайно, було їх багато, щоб облегшити вхід і вихід з амфітеатру.

    34

    Особи та їхнє ставлення до Пилата не вигадані, але історичні.

    35

    Особи та їхнє ставлення до Пилата не вигадані, але історичні.

    36

    Вино зберігали в невеликих глиняних амфорах не з пористої глини, з якої робили посуд для тимчасового охолоджування води.

    37

    "Не боюся данайців"! — натяк на тих, що дають небезпечні дари, як данайці, що "дарували" Трої того дерев’яного коня. У ньому були сховані данайські вояки, що улегшили падіння Трої.

    38

    Цієї стьожки непатриціанки не мали права носити. Пізніше, за цісарів, коли в Римі панували багатство, достатки, розкіш і розпуста, навіть патриціанки цієї ознаки своєї "гідності матрон" не носили. Зачіски носили химерні, й, навіть, скульптори, виконуючи їх бюсти-портрети, влаштовували все так, щоб "зачіску" можна було зняти, як перуку, й замінити новою, "модною". Подібні бюсти знайдено в Помпеях, Римі і в Олександрії.

    39

    Деотима — славна гетера й послухачка Сократа та Платона.

    40

    Ґадитанка — родом із Кадікса, стародавнього міста в Еспанії (Андалузія), заснованого фінікійцями ще в XI столітті перед Христом. Це місто здавна було славне танцюристками, "найліпшими у світі".

    41

    Егерія — за староримськими легендами, німфа-пророчиця й дорадниця другого володаря старого Риму Нуми Помпілія.

    42

    Є й така догадка. І треба признати, що деякі факти її ніби стверджують.

    43

    На Сході (в Єгипті й Персії) ще за молодих літ авторки були такі вулики.

    44

    Авторка бачила таку "гру" з бджолами малої єгипетської дівчинки. На Сході переконані, що бджоли одним не шкодять, а інших жалять. Пояснюють це тим, що, мовляв, бджолам запах одних людей приємний і заспокоює їх, а запах інших дратує, бо є бджолам ворожий.

    45

    Рицинус був відомий ще у Стародавньому Єгипті. Його головно вирощували, щоб добувати з нього олій, яким світили. Називали цей олій "кікіоль" і гадали, що він менше чадить, як інші олії.

    46

    Такс повір’я дійсно існує в єгиптян. Вірш — це переклад з арабської мови.

    47

    Подібне пояснення давав авторці весляр саме коло Філе. Тільки додав, що можна ловити й на поросят. Крокодил на них такий ласий! Але поросята коштують гроші, а викрадені діти ворогів — ні. Щитів, правда, нині не потребують, але виробляють їх, бо дуже їх купують англійці на пам’ятку та для оздоби своїх кімнат.

    48

    Квітка passiflora, описана тут, надибується в Палестині дуже рідко. Ботаніки виводять її десь з Америки. Але трапляється вона і в Індії, і в деяких місцевостях на африканських берегах (Тріполі, Атлас), а також у Сирії.

    49

    У римлян було лихим знаком, знаком сварки, коли заєць перебіг дорогу. Коли ж дорогу перебігав кіт, це означало, що людина, якій це трапилось, дістане дарунок. Це повір’я існує ще й нині в народів латинської крові (Еспанія, Італія). І… сама авторка дуже радіє, коли якийсь котик перебіжить їй дорогу… як саме це сталося сьогодні!

    50

    "Пекельний пес" — поширена у римлян лайка.

    51

    Небіжка — в цьому значенні не "покійниця", а здрібнілий вислів від "небога-племінниця".

    52

    Clarissime — титул: найясніший.

    53

    Юдеї ім’я пророка Йоана вимовляли "Йоканаан".

    54

    "Бійся (бережися) данайців!"

    55

    Подія й особа історичні. Це сталося саме в ті часи.

    56

    Римляни дуже вірили у сни.

    57

    Стародавні народи уявляли собі землю не кулею, а плоским диском. Лише деяка група єгипетських жерців-зорезнавців на основі астрономічних спостережень (головно затьмарення Сонця) уявляла собі Землю круглою, як куля, що її штовхає перед собою жук-скарабей. Але то була таємниця, і навіть не всі жерці могли її знати.

    58

    "Alea jacta est!" "Жеребок кинуто!" — слова, які Светоній приписує Юлієві Цезареві. Вживали їх часто, як приказку.

    59

    Сігнуми — знамена-прапори римського війська.

    60

    Факт історичний, цю статую ставили тричі.

    61

    Легат — командувач легіоном або цілою частиною війська, по — нинішньому генерал. Його помічниками були старшини-бенефіціарії, іммунес тощо.

    62

    У Юдеї дуже вірили в різні забобони, повір’я й чари.

    63

    Єрґастули — в’язниці, найчастіше підземні, де замикали або рабів, або вже засуджених на смерть чи тяжку кару.

    (Продовження на наступній сторінці)