Годі тобі, князю Байдо, байдувати,
Сватай мою дочку та йди царювати.
Твоя, царю, дочка поганая,
Твоя, царю, віра проклятая!
Знов невиразно чути спів.
Візир
О, лучче б сі співаки поніміли!
Вони так добре Байду зрозуміли,
Як ми свого великого поета,
Світило в тьмі, пророка Магомета.
Природо чесна, цвіте жизні чистий!
Тебе низьке принижує й хвалою.
Один дух правди й благості огнистий
До вищих дум возноситься тобою.
Спускається завіс.
Невиразний спів переходить варіаціями у високий національний гімн.
ПРИМIТКИ
Героєм драми виступає історична особа — український магнат, князь Дмитро Іванович Вишневецький (р. нар. невід. — 1563). Про життя й діяльність відомо ряд вірогідних фактів. У своєму маєтку Д. Вишневецький мав загін надвірних козаків, з якими брав участь у боротьбі з турецько-татарськими нападниками. Близько 1554 — 1555 р. за його ініціативою на острові мала Хортиця збудовано замок для оборони південних окраїн України від татарських набігів. Пізніше (у 1558 — 1561 рр.) Вишневецький перебував йому відповідальні військові справи. Під час походу 1563 р. на Молдавію був підступно схоплений молдавськими феодалами, виданий турецькому султану Сулейману ІІ і за його наказом страчений.
Деякі українські історики (А. Скальковський, Д. Яворницький) вважали Д. Вишневецького засновником Запорозької Січі і ототожнювали його з героєм відомої української думи "В Цареграді на риночку..." — козаком Байдою. Концепція образу Байди в драмі П. Куліша якраз і грунтується на подібній гіпотезі. В сюжеті драми тісно переплітається конкретна історична реальність з народно-пісенною традицією в осмисленні образу Байди.
Ганжа Андибер, гетьман Запорозький — особа не історична. Гетьман Ганжі Андибера на Україні не було. Цей образ створено за мотивами народних дум, де він уособлює ватажка козацької голоти в боротьбі проти козацької старшини (див. народну думу "Козак нетяга Фесько Ганжа Андибер").
Настя Горова, шинкарка степова — образ Насті Горової у драмі П. Куліша є поетичною інтерпретацією мотивів усної народної творчості. "Шинкарка молодая Настя кабачная" досить рельєфно виступає в думі "Козак нетяга Фесько Ганжа Андибер", яка побутує в різних варіантах.
[1] — Гіпокрена — за давньогрецькими міфами, джерело на горі Гелікон у Греції, яке виникло від удару копита крилатого коня Пегаса, що на ньому їздили музи. Вода цього джерела приносила натхнення поетам. У переносному значенні — джерело натхнення.
[2] — Мельпомена — у давньогрецькій міфології, одна з дев'яти муз, покровителька різних видів мистецтва: спочатку пісні, згодом — сумної пісні, ще пізніше — трагедії.
[3] — Ізяславська вітка... — Нащадки великого князя київського Ізяслава Ярославовича (1024 — 1078), сила Ярослава Мудрого.
[4] — "Гомін, гомін по дуброві..." — народна пісня, відомо в різних варіантах.
[5] — Бахмат — верховий (бойовий) кінь у татар.
[6] — Тирлич — рід однорічних і багаторічних трав'янистих та напівтрав'янистих рослин родини тирличевих.
[7] — Розрішеннє — тут: відпущення гріхів.
[8] — Гривня — мідна монета в три, а в деяких місцях — у дві з половиною копійки.
[9] — Рубок — тонка перкалева чи батистова хустка. Волосяний рубок — чернечий головний убір у вигляді хустки.
[10] — Казюка — кузька, комашка.
[11] — Потентат — володар, всесильний, могутній; коронована особа.
[12] — Лівонія — назва території сучасної Латвії й Естонії в середні віки. Походить від етнографічної групи "лівів", що живе на узбережжі Ризької затоки, розмовляє львівською мовою. Близько до естонської.
[13] — Хвалинське море — давньоруська назва Каспійського моря.
[14] — Річ Посполита — тут: республіка.
[15] — землі, підвладні султанській Туреччині.
[16] — Дике поле — історична назва в 16 — 17 ст. незалежних степів Південної України які межували з володіннями Кримського ханства.
[17] — Соліман — турецький султан Сулейман ІІ (1495 —1566).
[18] — Борей — у давньогрецькій міфології, бог північного чи північно-східного вітру.
[19] — Гуррикан — ураган, буря.
[20] — Долмани — доломани, рід одягу верхових козаків; короткий військовий плащ; назва походить від назви одягу яничарського війська.
[21] — Букефал (Буцефал) — так звали улюбленого коня Олександра Македонського.
[22] — Ганнібал (247 або 246 — 183 до н.е.) — карфагенський полководець та політичний діяч. Прославився перемогами над римськими військами під час другої Пунічної війни, зокрема у битвах під Каннами (216 до н.е.). в бойових операціях уміло використовував слонів.
[23] — Мітрідат — Мітрідат VI Євпатор (132 — 64 або 63 до н. е.), цар Понтійського царства, рабовласницької держави в північно-східній частині Малої Азії. За його правління Понтійське царство значно розширилось, приєднавши Колхіду. Малу Вірменію, Бориспорське царство, Херсонес, Олівію. Війни Мітрідата з Риммом за володіння центральними та західними областями Малої Азії закінчились поразкою, а сам він змушений був утекти до Пантікапея (район сучасної Керчі). На цю втечу Мітрідата й натякає П.Куліш словами одного з персонажів драми.
[24] — ...на кривавім Старці. — Битва повсталих козаків під проводом Дмитра Гуні (очолив повстання після Я. Острянина) з польско-шляхетським військом, яка відбувалася в липні 1638 р. у гирлі р. Сули при впадінні в неї р. Стариця і закінчилась поразкою повстанців.
[25] — Затяжець — той, що завербований до війська; член вільного, незалежного військового загону, гайдамака.
[26] — ... князь Владимир — великий князь київський Володимир Святославович (р. нар. невід. — 1015).
[27] — Галаган — головешка, тліюче поліно.
[28] — Йдеться про збірку казок "Тисяча і одна ніч", знамениту пам'ятку літератури арабського Сходу, до якої увійшло понад 300 казок і новел. Збірка побудована у формі розповіді від імені юної і мудрої доньки візира перського царя, яка протягом 1001 ночі так уміло оповідала казки жорстокому цареві Шахряру, що не тільки уберегла себе від неминучої смерті, яка постигла усіх її попередниць, а й стала його улюбленою дружиною.
[29] — Костир — гравець у кості.
[30] — Королівщина — пожалувані королем за якість послуги маєтності, земельні угіддя.
[31] — Аль-Рашід — арабський халіф Гарун Аль-Рашід (786 — 809). У збірці казок "Тисяча і одна ніч" є окрема група, в якій ідеться про славне минуле арабського халіфату. В центрі їх постать халіфа.
[32] — Креси — польська назва окраїнних земель, зокрема українських, які були захоплені пансько-шляхетською Польщею.
[33] — "Ісайє, ликуй" — слова церковного псалма, які виголошуються священиком при вінчанні молодих.
[34] — Кальвін Жан (1509 — 1564) — діяч Реформації, засновник кальвінізму, одного з напрямів протестантського віровчення.
[35] — Лютер Мартін (1484 — 1546) — діяч Реформації в Німеччині, основоположник лютеранства, одного з напрямів протестантського віровчення.
[36] — Тулумбаси — старовинний музичний інструмент, на зразок литавр.
[37] — Прощальники. — Буквально: ті, що прощаються з козацьким життям. Запорізькі козаки похилого віку та скаліченні, які вирішили відійти від козацтва і провести решту свого життя в монастирі.
[38] — Рам'є — рубище, дрантя.
[39] — Полюс — легендарний козацький отаман, згадується у польських історичних хроніках.
[40] — Холіви — холодне житлове приміщення, прибудоване до хліва.
[41] — Дула бити — бити в заший.
[42] — Приспа — призьба.
[43] — Паплюга — розпусна жінка, повія.
[44] — Злотий — монета вартістю 15 копійок.
[45] — Михалок (Михайлик) — невеликий дерев'яний ковшик для пиття води.
[46] — Плахта — давній український поясний жіночий одяг з різнокольорової, узорчастої тканини, переважно вовняної, який носили замість спідниці.
[47] — Синило — синя фарба, синька.
[48] — Будникувати — працювати на поташному заводі; виробляти поташ.
[49] — Шапка-бирка — шапка з мерлушки, овчини.
[50] — Самара — річка в нинішніх Харківській, Донецькій і Дніпропетровській областях, ліва притока Дніпра.
[51] — Великий Інгул (Інгул) — річка на півдні України (на території нинішніх Кіровоградської та Миколаївської областей), ліва притока Південного Бугу, впадає в нього біля м. Миколаєва.
(Продовження на наступній сторінці)