1-й гребець. Скілько ж? У такім, скажемо, випадку, то вже кожен мусить тямити... Бачите, виходить так, що ми оце перевезли, а щоб як піде діло на опит, то й не знаємо, кого перевезли... Звісно, опаска бере... Чи так, Андрію?
2-й гребець. Авжеж... І опаска, і началство... Як же можна?.. Недзя!..
Юрко. Скілько ж, питаю, набавить?
1-й гребець. Набігають, бува, началники і беруть опит: "Што, реблята, не перевозили какого-такого?" А ми й не знаємо.
2-й гребець. Еге ж... А ми й не знаємо. Звісно, якби ми знали.
Юрко. Я ж вам сказав, що я чиновник. . 1-й гребець. А чого ж воно неначе не видко, щоб ви були чиновник? Чи правда, Андрію?
2-й гребець. Не видко... Виходить, скілько не вдивляйся, а не видко...
Юрко. Ви грамотні?
1-й гребе ц ь. Бог милував.
2-й гребець. Без надобності.
Юрко. Як же ви розберете мій документ?
1-й гребець. Там є печаті: одна зверху, друга зісподу.
2-й гребець. Без печатів не можна. Началство приказує, щоб по печатях...
Юрко. Так ми й до вечора не порозуміємось. Кажіть, скілько вам набавить?
1-й гребець. А що, Андрію, як ми оце зв'яжемо його та й повеземо назад?
2-й гребець. А таки зв'яжемо.
Юрко. Що, зв'яжете? (Грізно.) Та як ви смієте?
1-й гребець (несміливо). Ану, Андрію, берись за нього.
2-й гребець (тихо). Може, у нього падстолет захований або шпага?
Юрко. Ану-ну, попробуйте.
1-й г р е б е ц ь. Як сами не подужаємо, гукнемо ондечки до куренів — рибалки допоможуть.
Ю р к о. І я гукну, побачимо, кому допоможуть? 1-й гребець. Андрію, чи гукать? Юрко. Гукайте, гукайте!
2-й гребець. А що, як воно справді чиновник? Юрко. Ну, гукайте ж або я гукну! 1-й гребець. Може, й справді?..
2-й гребець (тихо). Ще щоб не креснув, бува, по зубах. 1-й гребець. Та вже дайте нам якого там гривеника. Юрко. Не стоїло б давать. (Дає.) Сором вам отакечки робить, сором!.. А ще й людьми звуться!.. 1-й гребець (до другого). Тікаймо! 2-й гребець. Прощавайте!.. Юрко. А як вас звуть?
1-й гребець (відступа до човна). Як звуть?.. 2-й гребець (сів у човен). Хутчій, Митрохване!
Коли перший гребець сів.
Ні, брате, не покуриш!..
Хутко попливли.
Юрко. Ач, дряпіжники!.. (Помовчав.) Доки був на тім боці — хапався переплисти, а перепливши, почуваю, як сум і одчай обступа мене... Одинокий, відкинутий далеко від усього дорогого і рідного. І навкруги тут так сумно: пісок, шелюги, верболоз... Вітер гуде!.. А той берег який зелений, як там сонечко ясно світе!.. Ондечки й шлях, котрим я їхав, ген повився під гору; а там далі, між вербами, то щезне, то знов стежечкою заманячіє... Село Піщане мріє, ген Ганнівка 10... у Покотиловій тілько крила вітрячків маячать... А наше село там десь далеко, ніби потонуло в синій імлі. Я тут вольний, а душа моя немов закута в тяжкі кайдани!.. Та чи переживу ж я розлучення з Орисею? А сина мого я й не бачив!.. Я тут стеряюсь, помру!.. (Ухопився за голову.)
ЯВА 4 Писар і десятник.
Писар. Треба поспішати до порома, бо вже ондечки наближається. А доки що зробимо й на цім боці опрос
Десятник. Ви, либонь, зовсім залили сліпи. Нам же велено не з сьогобочних опити брать, а з тогобочних.
П и с а р. Мовчи! (Підходе до Юрка.) А позвольте вас спитати, хто ви будете?
Юрко. Як? А вам навіщо? Писар. Желаю опросить.
Десятник (тихо до писаря). Та не чіпайте! (Набік.) Прийдеться тягти його до Дніпра та голову змочить... (До писаря.) Не чіпайте-бо!
Писар (десятникові). Ц-с!.. Мовчать! (До Юрка.) Хто ви такий і як ваше званіє?
Юрко. Я чиновник.
Десятник. О, бачите!
Писар (до десятника). Ц-с! (До Юрка.) Чиновник!.. Ого-го! Которого класа?
Юрко. Класа? Хіба вам не однаково? Десятник. Та не присікуйтесь.
Писар. Не розсуждай! Розсужденіє положено власті, сіреч мені, а подчиньонному — єдиноє повиновеніє! (До Юрка.) Я теж чиновник. Який на вас чин?
Юрко. Той... Губернський регістратор.
Писар (радісно). Невже? І аз в тім же чині обрітаюсь. Губернських регістраторів небагато числиться налице, либонь на всю Росію нас тілько двоє і є. Позвольте з вами почоломкатись.
Чоломкаються.
Десятник. Ну, якщо той, то... (До Юрка.) Доброго здоров'ячка. (Простяга руку.)
Писар. Осади подчиненіє і безмолствуй. (До Юрка.) Де прохожденіє служби совершали?
Юрко. Там, де треба було.
Писар. А іменно?
Юрко. Служив я у Полтаві... Годі вже балакати, мені ніколи.
Писар. А знали ви там титулярного совітника Никодима Трихвоновича Кулябку? Юрко. Ні, не знавав!
Писар. Не може буть. То був чоловік — ума палата. А знавали ви колезького асесора Тимохвія Васильовича Жарка?
Юрко. Не знавав.
Писар. І Жарка не знавали? Та хто ж Жарка не знавав? Мала дитина знала... А знавали ви?..
Десятник. Ондечки вже пором підходить. Ходімте, я вам трохи намочу голову, бо ви вже здорово розхитались.
Писар. Піди намочи собі мордяку! Мовчи, товстолобий істукан!.. (До Юрка.) А позвольте заглянуть у ваш документ?
Юрко (вийма карбованця і дає). Ось вам. Писар. Ага!.. Тепер видко, хто ви... (Одходить з десятником.)
ЯВА 5
До приміста підходе пором, з берега сунув люд; на поромі гра музика.
Кучер. Ондечки наш пан, а за ним ціла юрба панів.
З а в о й к о (гука з порома). Чи коні є?
Кучер. Є, пане!
Завойко. А скілько тройок?
Кучер. Чотири, пане!
Завойко. І хургон є?
Кучер. Аякже. Карета, натичанка, довгуша, шарабан і дві підводи прості.
Завойко. О, розмістимось всі! Панів в окопажі, а музик на просту підводу.
Юрко (вдивляється). Пан Завойко! Коли б мене не примітив. (Одвертається.) Піду підводу пошукаю. (Іде.)
Завойко (біжить з порома). Юрку, підожди. Я тебе ще здалеку пізнав.
За Завойком ідуть пани, далі музики, народ. Писар і десятник проміж народом ходять і беруть хаповину.
Юрко. Ох, халепа! (Набік.) Треба бути смілішим. (До нього). Помиляєтесь... Ви мене не знаєте.
Завойко. Що, я помиляюсь? (До гостей.) Панове! Я вас потішу дивом, якого ви ще й не чули! Гей, а подайте сюди скрипку! Ось хто нам заграє!..
Приносять скрипку.
На, грай мені зараз вар'яції: "Ой не ходи, Грицю..." Або "Варшавського марша" заграй. Оцей, панове, грає, так грає!
Юрко. Кажу ж, що ви помиляєтесь.
Завойко. Він так грає, що я аж плакав!..
Юрко. Вибачайте, мені нема часу бавитись...
Завойко. Ні, Юрку, я тебе не пущу!.. (Хапа його за руку.) Ти мені заграєш. Не хочеш грать "Гриця", грай "Карма-люка". (Співа.)
Повернувся я з Сибірі, Нема ж мені долі, Ой, здається, не в кайданах, А все у неволі...
Юрко. Що це за напасть?
Дерев'янка (з підв'язаним оком). Слухай, не чіпай-бо кожного!.. Може б, на два ока і мені він здався за Юрка...
З а в о й к о. Та хіба ж це не Юрко?
Дерев'янка (до Юрка) Вибачайте йому, він трохи підпилий!.. Сп'яну трохи мені ока не вибив!..
З а в о й к о. Юрку, це ти чи не ти? Признайся! Юрко. Це напасть!..
З а в о й к о. Ну похожий же на Юрка, як колесо на колесо! Дерев'янка (до Юрка). Знаєте, як кажуть: "Зверніть, дурні, п'яному"... Вибачайте, ми всі єлико можаху!..
П о м п е є н к о (гука віддаля). Ходім-ходім, пора їхать…
Завойко. От штука!
Помпеєнко. їдем-їдем, а то я такий, що розгніваюсь і зараз назад голоблі поверну!
Завойко (до Юрка). Ну й схожий же з Юрком, як дві краплі горілки! Ти граєш на скрипці?
Юрко. Зроду-віку не грав!..
Помпеєнко. Отже, я вернусь на порома.
Завойко. Ну, якщо так, то вибачайте! Гей, музики! Грайте марша!.. Трум-трум-трум!.. (Бере під руку Дерев'янку.) Ходім, канцуре, я тобі друге око підоб'ю!..
Пішли, музика грає.
Писар (підходе до Юрка з десятником). Он як наше дворянство гуляє! І так юрбою цілую осінь і зиму від одного до другого їздять: полюють, у карт грають, бенкетують. Юрко. А скілько буде звідси до Павлиша?..11 Писар. До Павлиша? Зараз вам вишитаю! (Лічить на пальцях.)
Поромщик (гука). Ану, сходьтесь до порома, хто їде на той берег, сходьтесь, бо зараз рушимо!
Юрко. Зараз рушать?.. (Іде до порома.)
Писар. Куди ж ви? До Павлиша он куди. Ходім, там за горбом є корчма, підводу наймете. До Павлиша буде... (Знов лічить.)
ЯВА 6
Варфоломей йде від куренів з двома чоловіками.
Варфоломей. Підгодувались у рибалок, тепер поїдемо далі. А стійте, чи то не Юрко? Чоловіки. Він і є!
Хутко підходять до Юрка.
Варфоломей. Здоров будь, Юрку! Юрко (з ляком). Варто... Чого вам треба? Варфоломей. Тебе нам треба, хорменно тебе... А давайте путо, замкнемо його!
Юрко. Як смієш!.. Я вільний чоловік!.. Писар (до Юрка). Оборонимо! (До Варфоломея.) По якому праву?
Юрко (писареві). Ось прочитайте мій документ! (Дає бумагу і карбованця.)
Писар (заглянув у документ). Так, вірно і безперечно! Одставний губернський регістратор!..
Варфоломей. Помилуйте, він наш біглий!
Писар. Мовчать! Ти хто такий!
Варфоломей. Началство його! Я отаман!
Писар. їди ж отаманувать до свого пана, а тут я началство! Заб'ю тебе у кайдани і пошлю таким етапним путьом, що ти в три роки не дійдеш до свого села.
Десятник. Ми, брат, це можемо!
Варфоломей. Як, мене, началство?
(Продовження на наступній сторінці)