Здогадатись не важко було: забрали як заложників. Батьків, чиї сини були в партизанах. Але чи триматимуть їх отут, у маєтку, чи, може, спровадять у Князівку, гадати було даремно. Тому Кандиба, після наради з командирами сотень, вирішив на всякий випадок перетнути їм шлях до Кня-зівки, виславши Саранчука з його розвідниками на кількох возах на Великий шлях. Мали кружною дорогою, через Піски, добратися до Чумаківки і там чекати, замаскувавшися під подорожніх, ідо стали на привал,— перехопити їх і, відбивши у конвоїрів, забрати з собою в ліс. Решті (всім сотням загону) віддавши наказ бути напоготові, Кандиба разом із Коржем подався в його табір, щоби взяти участь в похороні бідолахи Свирида Прядки,— там же, в урочищі Запсілля, на місці знайдення його останків, — без зволікання і непотрібного розголосу...
Роман "Артем Гармаш" у трьох книгах сприйнятий читачами і критиками як вагомий внесок класика української радянської літератури в розробку теми революції і громадянської війни, як безперечне досягнення соціалістичного реалізму. "Один з найбільших і найкращих в українській радянській літературі творів про громадянську війну" роман "Артем Гармаш" став логічним підсумком напружених ідейно-естетичних шукань прозаїка, реалізувавши його концепцію революції. А революцію він розумів як творче, народне дітище. Вирішуючи проблеми "уже не внутрісільського, а загальнонародного, в повному розумінні слова, історичного масштабу" даючи об'єктивний соціально-історичний аналіз недавнього революційного минулого країни, роман "Артем Гармаш" усім своїм змістом і пафосом звернений до сучасної людини, до нашого спрямованого в майбутнє повсякдення.
Подається за вид.: Головко Андрій. Артем Гармаш. К., "Дніпро", 1972.
1 Гребінка — залізничний вузол, з 1959 р. — райцентр Полтавської області. В романі "Артем Гармаш" переважно згадуються справжні населені пункти України, за винятком кількох, в тому числі міста Слав-города, прообразом якого стало м. Кременчуг, та села Вітрова Балка, своїми ознаками подібного до с. Сорочинці.
2 Гайовий. — У перших публікаціях уривків з твору (в 30-х роках) замість Гайового був персонаж на прізвище Кофман. За задумом письменника Гайовому (Кофману) відводилось одне з центральних місць у романі. Але у зв'язку з тим, що твір не повністю завершений, Гайовий і Сав-чук з'являються тільки на початку його. їхні партійні функції у Славгороді виконують Федір Бондаренко і Мирослава Супрун.
3 Всеукраїнський з'їзд Рад — верховний орган державної влади УРСР з часу її утворення (грудень 1917 р.) до прийняття Конституції УРСР (1937 p.). Тут ідеться про Перший Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів з участю частини селянських депутатів, що відбувся в Харкові 11 — 12 (24—25) грудня 1917 р. З'їзд був скликаний у Києві 4 грудня 1917 p., але через зрив його роботи Центральною радою делегати-більшовики та інші представники трудящих переїхали до Харкова.
У роботі з'їзду взяли участь близько 200 чоловік, більшість становили більшовики. Від імені українського народу з'їзд палко вітав перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, схвалив зовнішню і внутрішню політику Комуністичної партії і Радянського уряду РРСФР У резолюціях "Про організацію влади на Україні" і "Про самовизначення України" було проголошено Україну Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. З'їзд обрав ЦВК Рад України в складі 41 члена (з них 35 більшовиків), оголосив Центральну раду поза законом і доручив ЦВК Рад негайно поширити на території Української Радянської Республіки всі декрети і розпорядження Радянського робітничо-селянського уряду Російської Федерації.
4 Центральна рада — контрреволюційна буржуазно-націоналістична організація, яка виникла па Україні в березні 1917 р і тимчасово захопила владу в листопаді 1917 р. її центральним виконавчим органом спочатку була Мала рада, а з червня 1917 р. Генеральний секретаріат Соціальну базу Центральної ради становили куркульство, поміщики, міська буржуазія і дрібнобуржуазна націоналістична інтелігенція. Вона по суті була в одному контрреволюційному таборі з буржуазним Тимчасовим урядом. Центральна рада вороже сприйняла Велику Жовтневу соціалістичну революцію і після перемоги Київського жовтневого збройного повстання
1917 р. підступно захопила владу п свої руки, а 1(14) листопада проголосила себе єдиною владою на Україні, яку в своєму першому універсалі демагогічно назвала "Українською Народною Республікою" (УІІР). Ставши на шлях боротьби проти Радянської влади, встановила режим жорстокого терору, підтримала антирадянський заколот генерала Каледіпа па Дону Трудящі України з допомогою російського народу розгромили Центральну раду, яка, уклавши з німецькими імперіалістами Брест-Литовську угоду
1918 р., в березні 1918 р. повернулася до Києва в обозі німецьких загарбників. 29 квітня 1918 р. окупанти, перекопавшись, що Центральна рада неспроможна придушити революційний рух, замінили її маріонетковим "урядом" гетьмана П. Скоропадського.
0 "Вільне козацтво" українські націоналістичні військові формування 1917—1918 рр., підпорядковані Центральній раді.
Педагогічний музей одна з найзначиіших споруд українського радянського архітектора Павла Федотовича Альошнна (1881 — 1901), містився на вулиці Володимирській, діяв до березня 1917 р.
Рада Народних Комісарів (РИК) — найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади, Уряд СРСР, союзних і автономних республік. Перший Радянський уряд (РИК РРФСР) на чолі з В. І. Леніним був створений па Другому Всеросійському з'їзді Рад 25—27 жовтня (7—9 листопада) 1917 р. У березні 1946 р. Ради Народних Комісарів перетворені в Ради Міністрів СРСР, союзних і автономних республік.
Українські есери — члени Української партії соціал-рево-люціонеріз (УПСР), створеної в квітні 1917 р У грудні 1917 р. ліве крило її виділилось в окрему партію лівих есерів. Програма УПСР являла собою суміш ідей ліберального народництва з буржуазним націоналізмом. Соціальна опора партії — куркульство. Есерам належала більшість у Центральній одаді, головою якої був ідеолог УПСР М. С. Грушсвський.
"Селянські спілки"— низові організації Центральної ради на селах України в 1917—1918 рр.
Установчі збори — виборна установа, яка після Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 р. мала вирішити питання про державний устрій в країні. Буржуазний Тимчасовий уряд був змушений декларувати скликання Установчих зборів, оскільки ідея їх користувалася популярністю у народних мас ще з часів революції 1905—1907 рр Склад обраних 12(25) листопада 1917 р. Установчих зборів не відповідав дійсному співвідношенню сил у країні, більшість належала меншовикам та есерам, які намагалися протиставити їх Радянській владі. Відмовившись затвердити декрети Другого Всеросійського з'їзду Рад про мир, про землю, про перехід влади до Рад та інші, Установчі збори продемонстрували свою контрреволюційну сутність і були розпущені 6(19) січня 1918 р. декретом ВІДВК-"Просвіт а"— культурно-освітня громадська організація на Укра їні, заснована 1868 р. у Львові з метою поширення освіти серед народу (створення шкіл, хат-читалень, бібліотек тощо). З кінця ХЇХ ст. більшість "Просвіт" стали осередками пропаганди українського націоналізму, але в окремих випадках їхню діяльність спрямовували прогресивні діячі У 1917 1920 рр. буржуазно-націоналістичиі елементи намагалися використати "Просвіти" для амтирадянської пропаганди 3 появою нових культурноосвітніх установ "Просвіти" припинили своє існування (початок 20-х років; на Західній Україні в 1939 р.)
"М аніфест Раднаркому до українського народу з ультимативними вимогамидо Центральної рад и"— державний акт Ради Народних Комісарів РРФСР, яким ще раз визнавалась національна незалежність українського народу і викривалась контрреволюційна суть Центральної ради. Написаний спеціальною комісією на чолі з В. І Леніним 8 грудня 1917 р. Маніфест вимагав від Центральної ради припинити дезорганізацію загального фронту, не пропускати жодних військових частин на Дон, Урал та в інші місцевості, сприяти революційним військам у боротьбі проти кадетсько-каледіпської контрреволюції, припинити роззброєння радянських військ та Чсрпопої гвардії на Україні. Трудящі України виступили на підтримку маніфесту.
Винниченко Володимир Кирилович (1880—1951)— український письменник і політичний діяч, активний учасник і один з керівників націоналістичної контрреволюційної Центральної ради та Директорії. Один з редакторів журналу "Дзвін" (1913—1914), про націоналістичні позиції якого писад В. І. Ленін. Після розгрому Директорії емігрував за кордон.
Петлюра Симон Васильович (1879—1926)—один з верховодів буржуазно-націоналістичної контрреволюції і керівників Центральної ради (1917) та Директорії (1918, з лютого 1919 p.— голова її), лідер Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП).
Столи пін Петро Аркадійович (1862—1911)—російський буржуазний державний діяч, міністр внутрішніх справ і голова Ради міністрів царського уряду. Ініціатор і керівник аграрної реформи, названої столи-пінською, суть якої полягала в тому, що селянам дозволяли виходити з общини на хутори і одруби. Примусове землевпорядження і переселенська політика Столипіна мала на меті ліквідацію малоземелля при збереженні поміщицького землеволодіння, прискорення класового розшарування села, створення в особі куркульства додаткової соціальної опори самодержавства. На ділі реформа зазнала невдачі. Клас куркулів збільшився, але й зросло соціальне незадоволення політикою царизму серед селянства. Столипін був убитий агентом охранки.
16 Великий шлях — Ромоданівський, або Чумацький шлях, систе-
ма ґрунтових доріг на Полтавщині, якими чумаки їздили на південь (у Крим
та на Азовське узбережжя) по сіль і рибу.
17 Дарниця — лівобережна частина Києва. За дореволюційних ча-
сів була дачною місцевістю, належала до Броварської волості Остерського
повіту Чернігівської губернії. В писемних джерелах уперше згадується
1509 р. Щодо походження назви існує кілька версій, з яких найбільш імо-
вірною є, що тут за часів Київської Русі великим князем Київським прийма-
лися зарубіжні посли, які приносили дари.
18 Лук'янівка — історична місцевість у Києві. Почала заселятись
в середині XIX ст. мешканцями Подолу, що страждали від розливів Дніпра.
Назву дістала, ймовірно, від імені києво-подільського цехмейстра Лук'яна
Олександровича, якому тут належали значні земельні ділянки. На Лук'янівці
за царату знаходилась тюрма для політичних в'язнів.
Каледін Олексій Максимович (1861 —1918)— генерал російської армії, керівник козачої контрреволюції на Дону. З 1917 р. отаман війська Донського і голова військового уряду. У жовтні 1917 — січні 1918 pp. очолив антирадянський заколот.
20 Луганськ — нині місто Ворошиловград, обласний центр УРСР.
21 Холодногірська тюрма — за царату в'язниця, переважно
для політичних в'язнів, розташована на Холодній горі (місцевість у
Харкові).
22 Керенський Олександр Федорович (1881 —1970) — буржуазний
політичний діяч Росії, з березня 1917 р. есер, пізніше — голова і верховний
головнокомандуючий Тимчасового уряду. Один з ініціаторів "війни до переможного кінця", натхненник невдалого "літнього наступу" (1917 р.) на фронті. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції — організатор антирадянського заколоту 26—ЗІ жовтня 1917 р.
Лютнева революція — Лютнева буржуазно-демократична революція 27 лютого (12 березня) 1917 р. в Росії, внаслідок якої було повалено самодержавство. Слідом за Петроградом по всій країні виникли Ради робітничих і солдатських депутатів, зокрема в Києві, Харкові, Катеринославі та інших містах України. Проте ессро-меншовицькі лідери Петроградської Ради пішли на угоду з буржуазією в особі Тимчасового комітету Державної думи, домовившись про утворений буржуазного Тимчасового уряду (сформований 2 (15) березня 1917 р.). У країні встановилося двовладдя — своєрідне переплетення диктатури буржуазії і революційно-демократичної диктатури пролетаріату й селянства. На місцях поряд з Радами, керівництво в більшості яких захопили меншовики та есери, створювалися органи буржуазної влади в особі комісарів Тимчасового уряду, так званих "громадських комітетів" тощо. Лютнева революція викликала пожвавлення національно-визвольного руху. На Україні це намагалася використати буржуазія, створивши Центральну раду як орган влади. Лютнева революція розв'язала основне загальнодемократичне завдання — повалення царизму і відкрила можливість для ліквідації капіталізму. Більшовицька партія на чолі з В. І. Леніним розгорнула боротьбу за переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну.
24 Гайдамаки —учасники народно-визвольної боротьби XVIII ст.
на Правобережній Україні проти польсько-шляхетських загарбників; тут:
особовий склад збройних сил українських буржуазних націоналістів у роки
громадянської війни 1918—1920 рр.
25 Курінь — військова одиниця Запорозької Січі, що складалася
з кількох сотень козаків; тут: військове формування Центральної ради,
з чисельністю особового складу — 400 "вільних козаків".
26 Полуботківці — так звані "вільні козаки" куреня імені Полу-
ботка.
Полуботок Павло Леонтійович (бл. 1660—1723) —наказний гетьман Лівобережної України, один з найбагатших українських феодалів. Звинувачений у сепаратизмі, за наказом Петра І, був ув'язнений у Петропавловській фортеці, де й помер.
27 Катеринослав—колишня назва (з 1803 р. по 1926 р.) міста
Дніпропетровська.
28Сіверс Рудольф Фсрдінандович (1892—1918)—радянський військовий діяч, герой громадянської війни на Україні. Після Лютневої революції 1917 р.— редактор більшовицької газети "Окопская правда". В кінці 1917 — на початку 1918 р. очолював групу радянських військ у боях проти каледінців і німецьких окупантів на Україні. Помер від ран.
29 Грінченко Борис Дмитрович (1863—1910) — український пись-
менник, філолог, етнограф. Написав ряд повістей, кращі з яких змальовують
тяжке життя селянської бідноти, класове розшарування села. У деяких,
зокрема у повісті "На розпутті" (1891), ідеалізував просвітянську діяль-
ність. Б.Грінченко відомий як упорядник і видавець чотиритомного "Сло-
варя української мови".
30 "Україна для українців "— один з найпоширеніших бур-
жуазно-націоналістичних лозунгів часів революції і громадянської війни
на Україні.
31 Петро І Великий (1672—1725)—російський цар (з 1682 р.) імпе-
ратор (з 1721 р). Створені ним регулярна армія і військово-морський флот
здобули блискучі перемоги в Північній війні (1700—1721), здійснили успішні
Азовські походи (1695—1696), після російсько-іранської війни (1722—
1723) зміцнили позиції Росії на Закавказзі. Внутрішня політика Петра 1
була спрямована на утвердження панівного становища російського дворянства і посилення абсолютизму. За його царювання обмежено політичну автономію Лівобережної і Слобідської України.
32 Мазепа Іван Степанович (1644—1709)— гетьман України (1687—
1708). Прагнув до відокремлення України від Росії. Під час Північної
війни перейшов на бік шведів, що вторглися на Україну. Після Полтав-
ської битви 1709 р. втік разом з шведським королем Карлом XII.
33 Кайзер — Вільгельм II (1859—1941) — імператор Німеччини і ко-
роль Пруссії (1888—1918) з династії Гогенцолериів. Один з винуватців
розв'язання першої світової війни. Провадив політику загарбання Укра-
їни. Скинутий листопадовою революцією 1918 р. в Німеччині.
34 Микола II (Микола Олександрович Романов; 1868—1918)—ос-
танній російський імператор. Розстріляний в Єкатеринбурзі (нині м. Сверд-
ловськї за рішенням Уральської обласної ради.
35 Б у х а р і м М. І. (1888—1938) — опортуніст, ренегат. У більшовиць-
кій партії перебував з 1906 р. Стояв на немарксистських позиціях у питаннях
про державу, диктатуру пролетаріату, право націй на самовизначення.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції був редактором "Прав-
ды", членом Політбюро ЦК, членом Виконкому Комінтерну. У 1918 р. очолив
антипартійну групу "лівих комуністів", під час дискусії в партії про проф-
спілки (1920—1921) приєднався до Троцького, а з 1928 р. став на чолі пра-
вої опозиції в партії. У 1929 р. виведений з Політбюро ЦК, а 1937 р. за
антипартійну діяльність виключений з рядів партії.
36 Пятаков Леонід Леонідович (1888—1918)—учасник револю-
ційного руху на Україні. В 1917 р. брав участь в організації Червоної гвар-
дії в Києві, був членом Київського комітету РСДРП (б). На Першому Все-
російському з'їзді Рад обраний до складу ВЦВК— Страчений гайдамаками.
37 Всеукраїнська партійна нарада — Таганрозька на-
рада більшовицької фракції ЦВК Рад України разом з керівними партійними
працівниками Української Радянської Республіки. Відбулася 19—20 квітня
1918 р. в Таганрозі за умов австро-німєцької окупації України. Нарада
висловилась за об'єднання всіх більшовицьких організацій України в Ко-
муністичну партію (більшовиків) України, виробила тактику боротьби проти
окупантів та буржуазно-націоналістичної контрреволюції, обрала оргбюро
для .підготовки і скликання Першого з'їзду КП(б)У.
Масниця — давньослов'янське свято проводів зими, пристосоване християнською церквою до тижня перед великим постом і пов'язане зі звичаєм веселитися та готувати певні страви (млинці, вареники з сиром тощо).
39 Джіоконда (Джоконда) — всесвітньовідома картина італійського художника Леонардо да Вінчі (1452—1519).
40...т и навіть щедрінського градоуправителя переплюнув: той упразнив був наук и...— Мається на увазі Перихват-Залихватський — персонаж з твору російського письмен-ника-сатирика Миколи Євграфовича Салтикова-Щедріна (1826—1889) "История одного города" (1869—1870): "Перихват-Залихватский въехал в Глупов на белом коне, сжег гимназию и упразднил науки".
41 "Запорожец ь".— Йдеться про першу українську оперу "Запоро-
жець за Дунаем" (1862) українського композитора і оперного співака Семена
Степановича Гулака-Артемовського (1813—1873).
42 "Наталка Полтавк а"— п'єса-опера (опублікована 1838 р.)
Івана Петровича Котляревського (1769—1838), першого класика нової укра-
їнської літератури.
43 Олесь Олександр Іванович (справжнє прізвище Кандиба; 1878—
1944)— український поет-лірик, деякий час примикав до символізму. Неро-
зуміння історичного значення Великої Жовтневої соціалістичної революції
спричинилося до того, що він у 1919 р. виїхав за кордон. Написані в еміг-
рації твори пройняті тугою за батьківщиною.
44 Ванько — зверхньо-фамільярне звертання до візників у дорево-
люційній Росії.
45 ...ч и як пак там у того Коцюбинського ?— Мається
на увазі повість українського письменника Михайла Михайловича Коцю-
бинського (1864—1913) "Fata morgana* (1904 1910), в якій один з провід-
них персонажів, стихійний бунтар Хома Гудзь, прагнув "взути пана в
постоли".
46 Карлсбад—колишня німецька назва відомого бальнеологіч-
ного курорту Карлові Вари в ЧССР
47 Баден-Баден — бальнеологічний та кліматичний курорт у горах
Шварцвальда (ФРН).
*8 Талейран Шарль Моріс (1754—1838) політичний і державний діяч Франції, відомий дипломат, майстер дипломатичної інтриги. На Віденському конгресі 1814—1815 pp. очолював французьку делегацію. Використавши суперечності між країнами-переможицнми, домігся розколу антифранцузької коаліції європейських держав і прийняття вигідних для Франції рішень.
49 Л а д е н хоч завтра у Брест па мирні переговори
з Гофманом — Йдеться про переговори н Ьрест-Лптовс.ьку (1917 —
1918) між Радянською Росією і Німеччиною, Австро-Угорщиною, Бол
гарією та Турцією, що закінчилися кабальним для Радянської республіки
Брестським миром 3 березня 1918 р. (анульований Радянським урядом
13 листопада 1918 р.) На переговорах у Бресті німецьку делегацію фак-
тично очолював генерал Макс Гофман (1869—1927)
50 Рур — головний вугільно-металургійний басейн ФРН, що міститься
між ріками Рур і Ліппе. В Ессені, Дортмунді, Дуйсбурзі, Гельзснкірхені,
Бохумі та інших містах Рура сконцентровано основні галузі важкої про-
мисловості Західної Німеччини.
51 "О, зупинися, мить, ти — чарівна !"— слова, які нале-
жать Фаусту — головному персонажу однойменної драматичної поеми
німецького поета і мислителя Йоганна-Вольфганга Гете (1749—1832).
5^ Хлестаков — один з головних персонажів комедії Миколи Васильовича Гоголя (1809—1852) "Ревізор" (1836).
53 Золоті ворота — головна урочиста брама давнього Києва (збу
довані Ярославом Мудрим 1037 p.).
54 Різдво — християнське свято народження Христа, що відзнача-
ється православною церквою 25 грудня за ст. ст.
55 П у т і л о в с ь к и й — завод у Петрограді (1922—1934 pp.—завод
"Червоний путіловець", потім Кіровський, на його базі в 1973 р. утворено
Ленінградське об'єднання "Кіровський завод"). Підприємство засноване
1801 p., має багату революційну історію.
Другий з'їзд Рад — Йдеться про Другий Всеросійський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів за участю представників Рад селянських депутатів, який відбувся в Петрограді 25—27 жозтня (7—9 листопада) 1917 р. Відіграв роль верховного органу державної влади Радянсь. кої республіки. На з'їзді було представлено 402 Ради країни, в тому числі 63 Ради від України. З'їзд відкрився в Смольному палаці о 10 годині 40 хвилин вечора 7 листопада 1917 р. В роботі з'їзду брало участь 649 делегатів (більшовиків — 390), від Рад України — 126 делегатів. Основні питання порядку денного з'їзду: 1) Про організацію влади; 2) Про війну і мир; 3) Про землю. Ранком 8 листопада делегати з'їзду запухали телеграму Військово-революційного комітету про взяття Зимового палацу і арешт міністрів Тимчасового уряду. Після цього з'їзд прийняв написане В. І. Леніним історичне звернення "Робітникам, солдатам і селянам!", в якому повідомлялося про повалення Тимчасового уряду і про перехід всієї влади до рук Рад. Ввечері 8 листопада на доповідь В. І. Леніна з'їзд прийняв Декрет про мир і Декрет про землю. З'їзд сформував перший Радянський уряд — Раду Народних
Комісарів (РНК) на чолі з В. І. Леніним, а також обрав Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет (ВЦВК).
Виборзька сторона — історико-географічна місцевість в Смольнинському районі міста Ленінграда, на високому березі Неви. Тут розташовані кілька великих промислових підприємств, серед яких — широковідомий Юровський машинобудівний і металургійний завод (колишній Путіловський) Виборзька сторона відіграла визначну роль у революційному русі Росії і Фінляндії Через цей район транспортувалась нелегальна література і зброя.
Терпигорево одне з сіл, про які йдеться в поемі "Кому на Руси жить хорошо" (1863—1867) російського поета-демократа Миколи Олексійовича Некрасова (1821 —1878).
Ілля Муромець — велетень-богатир, персонаж давньоруських легенд і билин.
С о в д е п і я.— Так зневажливо називали країну Рад депутатів (рос. Советы депутатов) контрреволюціонери і вороги молодої Радянської республіки.
б2 Великий піст — піст перед Великоднем, який триває сім тижнів. Великдень — християнське весняне свято, присвячене воскресіння^ міфічного засновника християнства — Христа.
б4 Страсний тиждень—останній тиждень перед Великоднем. "Хоч у полі під вербою, аби, серце, із тобо ю!"— рядкі£ з української народної пісні "Козак виїжджає, дівчинонька плаче".
Бунд —"Загальний єврейський робітничий союз в Литві, Польщі і Росії", дрібнобуржуазна єврейська націоналістична організація. Утворена в 1897 р. З усіх основних питань революції Бунд стояв на меншовицьких позиціях. 1921 р. самоліквідувався.
"И звестия ЦИ К"— щоденна загальнополітична газета, видання Центрального Виконавчого Комітету (тепер —"Известия Советов народных депутатов", видання Президії Верховної Ради СРСР). Почала виходити з лютого 1917 р. в Петрограді, а з березня 1918 р.— в Москві. 25 листопада 1917 р. в ній було надруковано промову В. І. Леніна на Першому Всеросійському з'їзді військового флоту 22 листопада (5 грудня) 1917 p., уривки з якої читає Федір Бондаренко (див. також: Ленін В. /. Повне зі б р. дворів, т. 35, с. 111 —112).
Вальпургієва ніч — у давніх германців язичницьке свято початку весни — ніч на 1 травня. Католицька церква пов'язала його з народним повір'ям про "відьомський шабаш", який нібито в цю ніч відбувається на горі Броккен (гірський масив Гарц, тепер на кордоні між НДР ФРН). Назву святу дано за ім'ям католицької святої Вальпургії.
Лівша — герой повісті "Сказ о тульском косом Левше и о стальной блохе" російського письменника Миколи Семеновича Лескова (1831 —1895).
...шелестячи в руках нерозрізаними аркушами к е р е н о к...— Йдеться про гроші, які випускав Тимчасовий уряд Ке-ренського. Штампувалися вони величезними тиражами, бувало, що до споживачів доходили навіть не розрізаними на окремі кредитні білети. Інфляція викликалася навмисне, з метою виманювання золота й цінностей у населення для продовження "війни до переможного кінця" і боротьби проти революції.
"Довлеет дневи злоба его" — вислів з Біблії. 1 "Перекують мечі на орала" — вислів з Біблії. Вольнопери — так прозивали "вольноопределяющихся", тобто солдатів, що завдяки своїй освіті мали деякі пільги (наприклад, відбу-вали^ійськову службу за коротший час).
Терещенки — відомий рід українських поміщиків і капіталістів. На початку XX ст. були власниками 150 тисяч десятин землі, 11 цукрових заводів.
Не розтікатися мислію по древу — перефразований з давньоруської історичної поеми "Слово о полку Ігоревім" (1185—1187) вислів про Бояна — легендарного давньоруського співця-поета XI — початку XII ст.: "Боян-бо наш віщий, як хотіп кому пісню творити, розтікавсь мислю по дереву".
...с то карбованці"! Саме таку ціпу давала Антанта тоді за кожну голову нашого солдата.— Вимагаючи від Тимчасового уряду продовження імперіалістичної війни проти Німеччини та її союзників, Антанта надавала так знану грошову "допомогу" урядові Корейського в розмірі 100 крб. за кожного посланого на фронт солдата.
Антанта — Імперіалістичний блок Англії, Франції і царської Росії, так звана Троїста угода. Остаточно сформувалася 1907 р. для боротьби з так званим Троїстим союзом (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) за перерозподіл світу. Під час першої світової війни Антанта стала загальною назвою всіх країн (у тому числі СІНА, Японії), що воювали проти Німеччини і її союзників. З 1917 р. Антанти проводила збройну інтервенцію проти Радянських республік.
Грушевський Михайло Сергійович (18GG—1934)— український буржуазний історик, один з лідерів і ідеологів української буржуазно-націоналістичної контрреволюції. Брав участь у створенні і керівництві буржуазно-націоналістичних організацій — Иаціональио-дсмократичпої партії в Галичині (1899), "Товариства українських поступовців" (1908), Української партії соціал-революціонерів (1917), був натхненником "Союзу визволення України" (1914—1918). У 1917—1918 pp. очолював контрреволюційну Центральну раду. В 1919 р. емігрував за кордон. У 1924 р. за проханням Грушевського ВУЦВК дозволив йому повернутися на Україну для наукової роботи. Був обраний академіком АН УРСР (1924) і АН СРСР (1929). У своїх працях "Історія України-Руси" в 10 томах (1898—1936), "Історія української літератури" в 5 томах (1923—1927) тощо зібрав великий фактичний матеріал. Проте в них пропагуються націоналістичні теорії, заперечується наявність класової боротьби на Україні, відкидається спорідненість українського і російського народів.
"Блажен, хто вірує" — вислів з Біблії.
"Унічиженіє паче гордост і"— вислів з Біблії.
"Бесприданниц а"— п'єса (1879) російського драматурга Олександра Миколайовича Островського (1823—1886).
"Три с е с т р ы"— п'єса (1900) російського письменника Антона Павлрвича Чехова (1860—1904).
Содом і Гоморра — за біблійною легендою давньопалестин-ські міста незвичайної краси, зруйновані землетрусом. Ця катастрофа нібито була карою жителям цих міст за їхню моральну розбещеність. Вживається у переносному значенні: крайнє безладдя, розпуста.
"Д евушка и Смерт ь"— романтична казка-притча (опублікована 1918 р.) Олексія Максимовича Горького (1868—1938).
Сологуб Федір Кузьмич (справжнє прізвище — Тетерников; 1863—1927)— російський письменник-символіст. Автор віршів, п'єс, роману "Крученый бес" (1905). Переклав російською мовою "Кобзар" Т. Г. Шевченку.
...з їх кирпатими мефістофелями — натяк на роман В. В^нниченка "Записки кирпатого Мефістофеля" (1926).
"С той поры Любовь и Смерть, как сестры..."— вислів з казки-притчі О. М. Горького "Девушка и Смерть".
...і на ВЕК у, і на Гельфері х-С аде, і на Канатц і...— старідореволюційні назви харківських заводів.
Нова Баварія — вузлова залізнична станція під Харковом, де до революції містилися заводи німецьких концесіонерів.
"І н т е р н а ц і о н а л"— міжнародний пролетарський гімн, партійний гімн КПРС; в 1917—1944 рр.— гімн СРСР. Автор тексту — французький композитор П'єр Дежейтер (1848—1932). Російською мовою "Інтернаціонал" виконується з 1902 р. у перекладі Аркадія Яковича Коца (1872— 1943), українською — з 1919 р. у перекладі Миколи Кіндратовича Вороного (1871—1942).
Е с е ф — член буржуазно-націоналістичної Української партії соці-алістів-федералістів, заснованої в 1905 р. під назвою Українська радикально-демократична партія. З 1908 р.— Товариство українських поступовців, з 1917 р.— Союз українських автономістів-федералістів, з червня 1917 р.— Українська партія соціалістів-федералістів. Об'єднувала головним чином буржуазну інтелігенцію, виражала інтереси української буржуазії та поміщиків. У березні 1917 р. виступила в числі організаторів Центральної ради. 3 розгромом на Україні контрреволюційних сил у 1920 р. партія есефів розпалася.
90 Пулковська обсерваторія — головна астрономічна обсерваторія АН СРСР, заснована 1839 р., розташована за 19 км від Ленінграда на місті колишнього села Пулково. Основні напрямки дослідження — служба часу, широти, меридіанна й фотографічна астрометрія, дослідження Сонця й зірок.
Е с д е к и.— Йдеться про членів Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП).
"Смело, товарищи, в ног у!"— перший рядок революційної пісні з такою ж назвою. Текст написав Л. П. Радін, відбуваючи ув'язнення в одиночній камері московської тюрми на Таганці. Він використав мелодію популярної на той час студентської пісні І. Нікітіна "Час проминає поволі", змінивши ритм, перетворив її з ліричного вальсу на чіткий марш. На українську мову перекладено Л. Первомайським та О. Пархоменко. Обробку здійснив В. Бєлий.
"Вихри враждебные веют над нам и..."— перший рядок революційної пісні "Варшавянка". Первісний текст написав Вацлав Свєнціцький у 1883 р. і опублікував у польській революційній газеті. 1897 р., під час ув'язнення в Бутирській тюрми, революціонер Т. М. Кржижановсь-кий здійснив переробку цієї пісні російською мовою. На українську мову переклад був зроблений у часи революції 1905 р. Пізніше гармонізував її Л. Ревуцький.
"Мир — народам! Хліб — голодним! Заводи, фабрики, залізниці, земля — робітникам і селянам!"— слов^ з Декрету про мир, прийнятому Другим Всеросійським з'їздом Рад.
"С о ц и а л-д е м о к р а т"— нелегальна газета, центральний орган РСДРП, з 1912 р.— центральний орган більшовицької партії; виходила з 1908 по 1917 р. у Вільно, Петербурзі, Парижі, Женеві. 3 грудня 1911 р. її редактором був В. І. Ленін.
"Рабочая газет а"— нелегальна більшовицька газета, ініціатором створення і редактором якої був В. І. Ленін; виходила в Парижі у 19ДО-1912 рр.
"Уроки революці ї"— стаття В. І. Леніна про історичне значення революції 1905—1907 рр., надрукована в "Рабочей газете" ЗО жовтня (12 листопада) 1910 р.
Ленський розстріл — розправа царських військ 4(17) квітня 1912 р. над страйкуючими робітниками Ленських золоторозробок. Внаслідок розстрілу тритисячної робітничої маніфестації, яка прямувала до прокурора зі скаргою на незаконні дії поліції, що заарештувала керівників страйку, було вбито 270 і поранено 250 чоловік. Ленський розстріл викликав хвилю страйків протесту по всій країні (на Україні страйкувало понад 40 тисяч робітників) і став, за висловом В. І. Леніна, "приводом до переходу революційного настрою мас у революційне піднесення мас" (Ленін В. І. Повне зібр. творів, т. 21, с. 323).
Ти Енгельса читав? Є в нього книга така, якраз про сім'ю, про шлю б.— Йдеться про працю Ф. Енгельса "Походження сім'ї, приватної власності і держави" (1884).
X П 3 — Харківський паровозобудівний завод. 101 Т а в р і я — стара назва Кримського півострова. У XIX— на початку XX ст. також Таврійська губернія, куди, окрім Криму, ввійшли Бердянський, Дніпровський та Мелітопольський новіти.
Акмолінська губернія — тепер І Цілиноградська область (з 1961 р.) Казахської PCP. До революції одна з місцевостей східної та далекосхідної Росії, куди направлялися переселенці з мстою освоєння нових земель.
Зелені свята (святки) — християнське релігійне свято, яке відзначається на п'ятдесятий день після великодня.
"О т ч е н а ш"— молитва у православних християн. 105 "Мечты, мечты!.." — вислів з роману у віршах Олександра Сергійовича Пушкіна (1799 1837) "Евгений Онегин" (1823—1831).
...у Київ, у Лавру...— В Києво-Печерську лавру (чоловічий монастир), оголошену православним духовенством з 1598 р. святою, щороку прих^или на прощу (за відпущенням гріхів) тисячі віруючих.
...на Петра — православне церковне свято на честь апостолів neTjjggi Павла, відзначається 29 червня за ст. ст.
...н а спаса — церковне християнське свято, що під:шлчаетьсн 6 серпня за ст. ст.
Фальцфейни (Фальц-Фейни) — великі землевласники в Таврійській губернії. З середини XIX ст. володіли 200 тисячами десятин землі в Дніпровському і Мелітопольському повітах. Фрідріх Фальцфейн заснував заповідник Асканія-Нова. Після Великої Жовтневої соціалістичної революцій 0Ф а л ьцфей ни емігрували за кордон, їх маєтки націоналізовано.
...у тій виставі... про одного хазяїна Калитк у— Йдеться про головного персонажа сатиричної комедії українського дра матурга Івана Карповича Карпенка-Карого (1845 — 1907) "Сто тисяч" (189ЭД.
П і л а т — Понтій Пілат, римський намісник Іудеї, римської провінції в Південній Палестині в 26—36 р. н. е. Відзначався крайньою жорстокістю. Згідно новозавітної традиції, присудив до розп'яття Ісуса Христа.
Кармелюк (Кармалюк) Устим Якимович ( 1787—1835) — на-
ціональний герой українського народу, видатний ватажок повстанського
руху селянства проти панів на Поділлі в 1813—1835 pp.
113 III то ты en и пі ь, мужичо к,
Ведь весна на дворе. Все соседи твои На работе давно — рядки з однойменного вірша (І839) російського поета Олексія Васильо вича ^ольцова (1809—1842).
А тут іще підкова — хляпа та й хляп а... воно, м о-же, й забобо н.— Існувало повір'я: якщо кінь загубить підкову, то в сім'ї трап^-гъся лихо.
0 "Рілля"—український агрономічний журнал, виходив у Києві в 19^7-1918 pp.
...п овчальна притча. Дарма що її гра ф-п и с а т е л ь Лев Толстой сочини в.— Мається на увазі оповідання Л. М. Толстого^ 1828—1910) "Много ли человеку земли нужно" (1886).
Потоцькі — рід польських магнатів, власників великих маєтків на Україні. За наказом Фелікса Потоцького в м. Умані був посаджений дендропарк "Софіївка" (1796— 1801 ) — визначна пам'ятка українського садово-паркового мистецтва доби класицизму. З 1929 р. оголошений державним заповідником.
"Сальв е"— назва цигарок.
Пилипівка — різдвяний піст, починається 28 листопада і триває пп різдва.
Нерчинські копальні — в дореволюційній Росії місце заслання в Забайкаллі, об'єднували групу тюрем: Алгачинська, Акатуйська, Зерентуйська, Карійська, Мальцевська; тепер — місто Нерчинськ Читинської області.
...с вятий Петр о...— за євангельським переказом апостол Петро, один з дванадцяти учнів Христа, тримав ключі від раю.
122 ...я к у тій пісні співається —"з жінкою не во-
зи т ь с я".— Мається на увазі українська народна пісня "Ой на горі та й
женці жнуть".
123 К у ї н д ж і Архип Іванович (1841 —1010)— російський живописець-
пейзажист, дійсний член Петербурзької Академії мистецтв (з 1893 р.). У
багатьох своїх картинах відтворив природу України.
124 Пимоненко Микола Корнилович (1862—1912)— український
живописець. У численних картинах показав життя і побут українського
села, рідну природу.
"Всі кишені вивертає, аж там грошей вже чорт-м а є..."— рядки з української народної пісні "Гуляв чумак на риночку".
126 Ой наступила та чорна хмара,
Став дощ накрапать —
рядки з української народної пісні "Ой наступила та чорна хмара..."
127 Увсякогосвоядоля
І свій шлях широкий —
рядки з поеми Тараса Григоровича Шевченка (1814—1861) "Сон" (1844).
Сізіфова робота — безплідна і виснажлива праця, на яку, за грецьким міфом, боги прирекли корінфського царя Сізіфа, що зумів двічі уникнути смерті, перехитривши богів. Засуджений богами до вічної кари в підземному царстві, він мусив щодня викочувати на гору важкий камінь, який, досягнувши вершини, скочувався униз.
"Хлистовські радінн я"— тут у переносному значенні: бурхливі заняття сільської молоді в різних гуртках "Просвіти". Хлисти (самоназва "люди божі")— секта так званих духовних християн, яка виникла в Росії у XVII ст. Хлисти вважають можливе пряме спілкування із "святим духом", на моліннях (радіннях) доводять себе до екстазу.
"Борітеся — поборет е!"— революційний заклик Т. Г. Шевченка з поеми "Кавказ" (1845).
131 ...тридцять діб у пустелі, дикий мед і акриди.— Йдеться про біблейську легенду, в якій розповідається, нібито Ісус Христос, перед тим, як прийти до людей з новим, християнським, вченням, пробув ЗО днів у пустелі, харчуючись диким медом та акридами (комахами типу сарани).
132 г
Однажды в студеную зимнюю пору
Я из лесу вышел. Был сильный моро з...—
рядки з поезії М. О. Некрасова "Крестьянские дети" (1861).
133 ...що вам до Гекуби і що Гекубі до вас? Вислів із трагедії англійського драматурга Уїльяма Шекспіра (1564— 1616) "Гамлет" (1601), вживається у значенні байдужого відношення до чого-небудь. Актор з великим почуттям читає Гамлету про страждання Гекуби (за давньогрецькою поемою Гомера "Іліада", вона — дружина троянського царя Пріама. Втративши майже всіх своїх дітей і чоловіка, після падіння Трої кинулася в море), на що Гамлет говорить:
В глазах слеза дрожит и млеет голос, В чертах лица отчаянье и ужас, И весь состав его покорен мысли. И все из ничего. Из-за Гекубы! Что он Гекубе, что она ему?
134 "Літератури о-н а у к о в и й вісни к"— український щомісячний літературно-науковий журнал, заснований 1898 р. Науковим товариством ім. Шевченка на зміну журналу "Зоря". За ідейним спрямуванням історію журналу поділяють на три періоди: 1) демократичний (1898—1906, Львів), коли провідну роль в його редколегії відігравали українські письменники І. Я. Франко (1856—1916) та В. М. Гнатюк (1871 — 1926); 2) ліберально-буржуазний (1907—1914) і буржуазно-иаціопалістичпий (1917—1919, Київ, Львів), коли журнал очолював М. С. Грушсвський; 3) буржуазію-націоналістичний, профашистський (1922—1939, Львів; з 1933 — під назвою "Вісник", за редакцією Д. Допцова).
Діоген (із Сінопа; бл. 404—323 до п.е.) —давньогрецький філософ, вважав, що сучасна йому культура суперечить людській природі, виступав за незалежність людини під умовностей світу. Споїм життям підкреслював намагання повернутись до "природного" етапу: жни у бочці, харчувався грубою їжею. Заперечував державу, проголоиіупан себе громадянином .^іту.
Маніловщина — бездіяльне ставлення до життя, шлірі...їй* під реальної дійсності, мрійництво. Вираз походить від прізвища персонажа (Манилов) поеми-роману М. В. Гоголя "Мертвіле души" (1842).
Собакевич — персонаж "Мертвых душ" М. В. Гоголя; тут у переносному значенні: груба, бездушна людина.
Сагайдачний (Конашевич-Сагайдачпий) Петро Кононович (?—1622)— гетьман українського реєстрового козацтва. Здійснив переможні походи проти султанської Туреччини і Кримського ханства у 1607—1620 pp. Д£агв.про розвиток української культури, з усім Запорозьким військом вступив до Київського братства. Помер від рани, яку дістав у битві під Хотином. Своє майно заповів Київському і Львівському братствам. Похований у Києв^-Братському монастирі.
Піррова перемога — перемога ціною таких втрат, які зводять цю перемогу нанівець. Вираз походить від імені епірського царя (грека за походженням) Пірра (319— 273 до н.е), який, втрутившись у боротьбу грецьких міст південної Італії з Римом, розбив римлян біля міст Гераклеї (280 до н.е.) і Аускулума (279 до н.е.), але втратив майже всю свою армію.
140 ...н а "Достойно" п р о д з в о н я т ь.— Під час вранішньої
відправи у православній церкві співається молитва на честь богородиці, що
починається словами "Достойно єсть..." Виконання цієї молитви супровод-
жується церковним дзвоном.
141 ...у червневому наступі Керенськог о...— Йдеться про
наступ по всій лінії фронту в червні 1917 р. за наказом військового міністра
Тимчасового уряду Корейського, який зазнав поразки, тому що селяни вже
не хотіли воювати "до переможного кінця", вимагали припинення кровопро-
лиття, підписання миру і повернення додому.
142 "К а й д а ш е в а сім'я"—повість (1879) класика дожовтневої
української прози Івана Семеновича Нечуя-Левицького (1838—1918).
143 Святвечір (святий вечір)— вечір напередодні різдва.
144 Петрівка — піст перед Петровим днем (29 червня за ст. ст.),
православним церковним святом на честь апостолів Петра і Павла.
Соломон (?— бл. 928 до н.е.)— цар Ізраїльсько-Іудейської держави, за правління якого вона досягла найбільшого розквіту. Згідно з біблійною традицією, він уславився надзвичайною мудрістю. Йому приписують авторство деяких книг "Біблії": "Книга притч", цикл "Пісня пісень" та ін.
Сватання на Г о н ч а р і в ц і — комедія (1835) українського письменника Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненка (1778—1843).
Як пак у Чехова: в Москву, в Москву!—Мається на увазі п'єса А. П. Чехова "Три сестры".
148 Ой беруть дуку за чуб, за руку.
Третій в шию б' є...—
рядкддз української народної пісні "Ой наступила та чорна хмара".
"Карме н"— опера (1874) французького композитора Жоржа Бі-зе (¡6^8-1875).
° "Не пожелай жони ближнього свого, ні вола його, (н(і о с л а..."—рядки біблійної так званої десятої заповіді Христа.
Штундисти, молокани — члени релігійних сект, які відмовляли^ брати в руки зброю, служити у війську.
0 "Павел Бур е"— відома філія фірми швейцарських годинників у дореволюційній Росії.
"Б і о с к о п"— дореволюційна назва кінотеатру.
"Чуден Днепр при тихой погоде, когда вольно и плавно мчит... воды сво и..."— рядки з повісті М. В. Гоголя "Страшная месть" (1832).
155 "Дощик"— пісня українського композитора Миколи Дмитровича Леонтовича (1877—1921).
156 "Сонце низенько, вечір близеньк о..."— пісня на слова і музику українського композитора Семена Степановича Гулака-Артемовського (1813—1873).
157 Водохреше — церковне свято 19 січня на пам'ять євангельської легенди про хрешення Ісуса Христа.
158 Сусанін Іван Йосипович (?—1613)— народний герой національно-визвольної боротьби російського народу проти польської і шведської інтервенції початку XVII ст. Замучений польськими загарбниками, загін яких він навмисно завів у непрохідне болото в лісі. Подвиг цей ліг в основу опери М. І. Глинки "Іван Сусанін".
159 "Вальтер"— автоматичний пістолет системи "наган" німецької фірми "Вальтер".
160 С0нник - книга, в якій тлумачаться сни.
161 "Катеринки", "петри перші"— паперові гроші часів Миколи І вартістю сто і п'ятдесят карбованців, з портретами Катерини II і Петра І.
162 Клечальна субота — субота перед клечальною неділею.
163 Муравйов Михайло Артемович (1880—1918)— колишній підполковник царської армії, авантюрист-лівоесер, який примкнув до боротьби за Радянську владу. На початку 1918 р. командував революційним військом на Україні. Як головнокомандуючий військами Східного фронту зрадив Радянській владі, піднявши заколот у Симбірську. Вбитий під час арешту.
164 Ой козаче, козаче-гультяю, Виведь мене з зеленого гаю...— рядки з української народної пісні "Ой козаче, козаче-гультяю".
165 "Туман яром, туман яром..."— рядки української народної пісні з однойменною назвою.
166 Псло — місцева назва річки Псел на Полтавщині.
167 Коліївщина — народно-визвольне і антифеодальне повстання селян Правобережної України в 1768 р. проти польсько-шляхетського гніту.
168 Нобель — тут мається на увазі представник відомої династії шведських винахідників і підприємців Людвіг Нобель (1831 —1888). який разом з братом Альфредом Нобелем (1833—1896) заснував підприємство по переробці нафти в Баку (1879).
169 "Повія"—роман (повністю опублікований 1928 р.) українського
письменника Панаса Мирного (1849—1920).
170 Щось із Винниченкових творів...— У творах "Заповіт батьків", "Щаблі життя", "Чесність з собою" В. Винниченко паплюжив революційну дійсність, проповідував націоналістичні ідеї.
171 ...несть пророка в отечестве своем вислів з Біблії.
172 Клечальна неділя — день, яким починається релігійне свято на честь трійці. Згідно із святковим обрядом, житла і двори патронцю прикрашають клечанням — зеленим гіллям, травою тощо (звідси інші назви тройці — зелені святки, зелена неділя).
173 "Мислитель"~ широковідома скульптура (1888) французького скульптора Огюста Родена (1840—1917).
174 ....перепочинок, що його виторгували більшовики в Бресті...— Мається на увазі Брестський мир 1918 р. договірміж Радянською Росією і країнам и німецького блоку (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія). Підписаний 3 березня 1918 р. у Брест-Литовську після тривалих і важких переговорів, що почалися ще в грудні 1917 р. 2 (15) грудня було підписане тимчасове перемир'я. Використовуючи тяжке становище Радянської республіки, німецькі імперіалісти висунули грабіжницькі умови миру. В. І. Ленін відстоював необхідність підписання Брестського миру заради збереження завоювань Жовтня. Ліві есери, троцькісти і "ліві комуністи" виступали проти Брестського миру. Всупереч вказівкам В. І. Леніна Троцький, що очолював радянську мирну делегацію, 28 січня (10 лютого) відмовився підписати мирний договір. Одночасно (9 лютого 1918 р.) Центральна рада уклала зрадницьку Брест-Литовську угоду з німецькими імперіалістами, які, скориставшись цим і відмовою Троцького, порушили умови перемир'я і почали наступ на всьому фронті, загарбавши, зокрема, значну частину України. 19 лютого 1918 р. Радянський уряд прийняв кабальні німецькі умови. Договір вступив в силу після його ратифікації 15 березня 1918 р. Німеччина захопила всю Польщу, Прибалтику, частину Білорусії, окупувала Україну. Туреччина загарбала Каре, Ардаган, Батумі. 13 листопада 1918 р. з початком революції в Німеччині Брестський мир був анульований Радянським урядом.
175 Колчак Олександр Васильович (1873—1920)—адмірал царського флоту. В листопаді 1918 р. очолив об'єднані сили контрреволюції в Сибіру та на Далекому Сході, де встановив режим військової диктатури і проголосив себе "верховним правителем Росії". Після розгрому колчаківщини був страчений за вироком Іркутського військово-революційного суду.
176 Юденич Микола Миколайович (1862—1933)—генерал царської армії, один з організаторів білогвардійської контрреволюції в роки громадянської війни. Навесні і восени 1919 р. очолював білогвардійську армію,
що наступала на Петроград, після розгрому білогвардійців емігрував за кордон.
Денікін Антон Іванович (1872—1947) — генерал царської армії, головнокомандуючий контрреволюційними збройними силами Півдня Росії під час громадянської війни. Один з організаторів Добровольчої армії на Дону. В 1919 р. за допомогою Антанти організував похід на Радянську Росію. В квітні 1920 р. після остаточного розгрому його армії на північному Кавказі втік за кордон.
178 "Український національний союз"— українська буржуазно-націоналістична організація, що виникла весною 1918 р., основним своїм завданням вважала вигнання з України німецьких окупантів та захоплення влади в свої руки.
179 "Добру и злу внимая равнодушно "— цитата з трагедії О. С. Пушкіна "Борис Годунов" (1827).
180 ..."січові стрільці "Коновальця"— військові формування контрреволюційної Центральної ради і петлюрівської Директорії.
Створені наприкінці 1917 р. під командуванням Коновальця, вони виконували головним чином каральні функції. Розгромлені Червоною Армією навесні 1919 р.
181 ..."цілуй, цілуй, цілуй її, знов молодість не буде!"— слова з поезії "Чари ночі" (1904) українського поета-лірика Олександра Олеся (1878—1944).
182 М'ясниці — певний період після посту, коли за законом православної церкви дозволяється вживати м'ясну їжу, одружуватись тощо. М'ясниці йшли за водохрещем.
183 "Борці за мрії"— п'єса українського драматурга демократичного напряму І. А. Щоголева-Тогобочного (1862—1938).
184 Висока могила — очевидно, йдеться про давній скіфський курган біля Великого (Ромоданівського) шляху па Полтавщині.
ПОЯСНЕННЯ СЛІВ
Аванпост — передовий пост, рубіж.
Акцизник — збирач непрямого (акцизного) податку на продукти масового споживання (цукор, горілку, тютюн і т. ін.); чиновник найнижчого рангу.
Амвон — підвищення в церкві перед так званими царськими врата-ми, з якого виголошуються проповіді.
Аршин — давня східнослов'янська міра довжини (0,711 м).
Бабка — тут: коваделко, на якому клепають косу в польових умовах.
Балцанка — металева посудина з вузьким отвором для зберігання рідин (гасу і т. ін.).
Бантина — поперечна балка між кроквами в покрівлі сільської хати.
Барок (обарок) — частина кінської упряжі: дерев'яна або залізна палиця, до якої прив'язують посторонки.
Ватувати — різати великими шматками.
Башлик — відлога, сукняний каптур з довгими кінцями, що надівається в негоду поверх шапки.
Бекеша — старовинний верхній чоловічий зимовий одяг з брижами в стані.
Белебень — відкрита підвищена місцевість, найчастіше на околиці населеного пункту.
Бендюжник (биндюжник) — візник на бендюзі, великому возі для вантажів.
Бенеря — в давньоукраїнській міфологи—нечиста сила, біс; вживається як лайливе слово.
Бідарка (біда)—двоколісний однокінний візок на одну-дві особи.
Бруствер — земляний (вал) перед окопом для захисту бійців від ворожих куль.
Буцегарня — — приміщений для тимчасового ув'язнення; холодна, темна.
Веретено — ручне знаряддя для прядіння, що являє собою тонку паличку з видовженими гострими кінцями і потовщенням посередині.
Верства (верста) — давня назва східнослов'янської міри віддалі (1,06 км).
Вибійчаний — зроблений з вибійки — тканини з візерунком, який наноситься вручну за допомогою різьбленої або набірної дерев'яної дошки.
Виборний — тут: обраний па сільському сході помічник старости.
Викамарювати (викомарювати)— викаблучуватися, вигинатися, робити щось незвичайне.
Вівтар відокремлене іконостасом підвищення в церкві, де розташований престол.
Відправа — церковна служба.
Вій я дишло (дерев'яне правило) у воловому возі.
Воловик — доглядач за волами.
Ворок (ворочок) — мішечок із гострокутним дном для відціджування сиру.
Гамазей — амбар, будівля для зберігання зерна, борошна тощо.
Гамселити — бити, ударяти.
Гевал — велика неповоротка, незграбна людина.
Гетера — у стародавній Греції — освічена незаміжня жінка, що вела вільний спосіб життя; жінка легкої поведінки.
Гибіти — страждати, мерзнути, гибнути.
Гирявий — з стриженою, бритою головою.
Говіти — сповідатися і причащатися в церкві (православний обряд).
Голобля (оглобля) — у возі одна з двох жердин, в які запрягають коня.
Гони — давня українська народна міра довжини (від 125 до 250 м).
Горзнутися — різко ворухнутися, кинутися.
Граматка — тут: саморобна поминальна книжечка, що її мала кожна віруюча (православна) сім'я.
Десятина — застаріла одиниця земельної площі (1,09 га).
Джерга (дерга) — верхній жіночий одяг у вигляді плахти темного кольору грубого ткання; рядно, покривало, килим.
Дишель (дишло)— товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, використовується для запрягання коней і допомагає правити ними.
Диякон (дяк) — помічник священика під час відправи церковної служби.
Дровітня— колода, на якій колють дрова; приміщення для зберігання дров.
Дубок — тут: видовбаний з дубової колоди човен.
Дукач (дука)— багач; монета.
Дума — тут: орган міського самоврядування.
Жамки — солодкі пряники.
Житняк — чорний хліб з житнього борошна.
Жупан — старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром і позументом (золотою чи срібною тасьмою).
Завгорювати (завгорити)— зашкоджувати, завдавати горя. З а в е р я — тут: завірюха.
Закрутка — зібрані у вузол коси; волосся.
Залога — тут: військовий гарнізон.
Запічок — місце на печі за комином.
Засік — відгороджене дошками місце в зерносховищі або овочесховищі для засипання зерна, закладання овочів тощо.
Захарла — той, що присвоює чужі речі, бере їх на певний час і не віддає.
Здухи (здухвина, здуховина)— місце на тілі людини і тварин між ребрами і животом.
Зінське щеня — народна назва сліпаків (сліпців)—невеликих польових гризунів, що живуть під землею, мають недорозвинені очі, сховані під шкірою, і зуби, пристосовані для риття землі.
Зокола — зовні, навкруги.
Емісар — особа, що виконує таємне політичне доручення.
Ігуменя — управителька жіночого монастиря в православній церкві.
Іконостас — стіна із вставленими в неї іконами, яка в православній церкві відокремлює вівтар від центральної частини.
Інбар (амбар) — склад для зерна.
Калганівка — горілка, настояна на запашному корені калгану — трав'янистої рослини, яку використовують для лікування шлункових хвороб.
Карафка (карафа) — графин.
Картатий — із чотирикутними кольоровими візерунками, малюнками (про тканину, одяг і т. ін.)
Кварта — міра рідких і сипучих тіл, трохи більше за літр; кухоль.
Керсетка (корсетка) — український старовинний верхній жіночий одяг типу безрукавки, пошитої в талію з кольорової тканини, оздобленої вишивкою і аплікацією.
Кизлик — заморожений у вигляді круга коров'ячий послід, на якому сільські діти каталися з гірки замість саней.
Кирея — верхній довгополий суконний чоловічий одяг з відлогою; кобеняк.
Кисет — невеликий, нерідко оздоблений вишивкою, мішечок для махорки, який у давнину носили за поясом або в кишені.
Кірчити — докоряти; топтати.
Кіш — пристосування в млині для засипання зерна.
Клечання — гілки з листям, якими на зелені свята прикрашають хату і двір.
Клуня — велика будівля типу сарая без стелі для зберігання снопів, сіна, полови тощо.
Книш — вид білого хліба, з загорнутими всередину краями та змащеного салом або олією.
Кобеняк — суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг з відлогою — кобою; каптан, кирея, сіряк.
Козинець (козинці) — хворобливе викривлення в колінах передніх ніг коня, собаки та інших тварин.
Козирки — легкі виїзні сани.
Колодник — арештант, в'язень у колодках (дерев'яних кайданах).
Колядувати — брати участь у старовинному обряді співання вітальних різдвяних пісень.
Конка — трамвай з кінною тягою.
Конов'язь — стовп або жердина, до яких прив'язують коней на відкритому місці.
Корінний (корінник) — кінь, запряжений у голоблі (при наявності підпряжних), середній, тобто головний кінь у трійці.
Корогва — прапор; прикріплене до високого держака полотнище з зображенням Христа чи святих, яке несуть під час хресного ходу.
Костити — дуже лаяти.
Крамний — придбаний у крамниці, звичайно фабричного виробництва.
Крилас — у церкві — підвищене місце для хору, читців із правого та лівого боку від середніх дверей вівтаря.
Кріпак-самосад — міцний тютюн власного посіву і домашньої обробки.
Крупчатка — пшеничне борошно особливого дрібного помолу;
Кушнір — чинбар і швець, то вичинює шкіри і шиє з них одяг.
Лабазник-— власник і продавець у лгібизі (приміщенні для зерна та борошна).
Лантух — великий мішок з грубої тканини.
Лейб-гвардія — привілейоване військо в ряді монархічних країн, зокрема в царській Росії; найчастіше — особиста охорона монарха.
Лихач — візник екіпажа з баским конем, а також сам екіпаж.
Ломовик — візник, який перевозить важкі вантажі; кінь (упряжка) з возом для перевезення важких вантажів.
Люшня — дерев'яна деталь у возі, що зв'язує його вісь з полудрабком.
Макуха залишки після вичавлення олії з насіння олійних культур; вичавки.
Манишка — вишитий комір і нагрудник чоловічої сорочки.
Маслянка — тут; біла мергельна глина, яку по селах середньої смуги України використовують замість крейди для побілки.
Мезонін — верхній напівповерх або надбудова над серединою житлового будинку.
Монополька — у дореволюційній Росії та на Україні — винна крамниця для монопольної торгівлі горілкою; казенна горілка, що продавалась у такій крамниці.
Налигач — мотузка або ремінь, прив'язані до рогів худоби.
Наминатися — затримуватися, м'ятися; наїдатися.
Наперсниця — тут: помічниця.
Наражати (наражувати) — ставити під загрозу, небезпеку.
Нарйтники — частина кінської збруї, що утримує хомут або шлею від сповзання на шию коня під час спуску з гори, швидкої їзди тощо.
Натурчати (натуркувати) — підбурювати, наговорювати, ославлювати.
Нужа — воші.
Обійстя — садиба, двір з будівлями.
Обротька (оброть) — вуздечка без вудил для прив'язування коня.
Оглядини — обряд знайомства батьків молодого (молодої) з житлом, господарством своїх майбутніх сватів; розглядини.
Одруб (відруб) — на початку XX ст. земельна ділянка, виділена з общинного землеволодіння (в результаті столипінської реформи) в одноосібну селянську власність без перенесення садиби, на відміну від хуторів.
Ожеред — велика відповідним чином укладена купа соломи, сіна та ін.; скирта.
Окол оточний (околодочний) — поліцейський чин у дореволюційній Росії, відав певним районом (дільницею, околодком) міста.
О к р а в к а (окрайка, крайка) — жіночий пояс із грубої, переважно вовняної пряжі.
Опара — заправлене дріжджами або закваскою рідке тісто, яке потім учиняють.
Оплінь (оплонь) — дерев'яна подушка на осі воза для опори короба; перекладини на копилах саней для скріплення полозків.
Опорки — старі зношені чоботи, від яких відрізано халяви
Ослон (ослін) — переносна кімнатна лава для сидіння.
Охляп — без сідла на коні.
Очіпок — старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягуючи сховане під ним волосся.
Очкур — пояс або шнур, яким стягували штани або шаровари для їх підтримання.
Пайдити — щастити, таланити.
Пантрувати — дивитися пильно, уважно; доглядати кого-, що-небудь; дбати про когось, щось.
Пасмо — тут: з ниток прядива.
Патериця — довга палиця для опори при ходьбі; жезл як символ влади.
Перебаранчати — перебивати, заважати говорити.
Перевесло — джгут із скрученої соломи для перев'язування снопів.
Перегін — частина шляху між двома залізничними станціями.
Перезва — частина старовинного українського весільного обряду, коли родичі молодої після першої шлюбної ночі йдуть або їдуть з піснями і гучними жартами на частування до хати молодого; переносно — шумливий натовп.
Півміток — міра пряжі, що дорівнює половині мітка, тобто 20— 30 пасмам.
Плахта — старовинний український жіночий одяг типу спідниці, зроблений із двох зшитих до половини полотнищ з картатої тканини.
Плащаниця — предмет поклоніння в православній церкві у вигляді полотнища з зображенням Христа в труні.
Плисовий — зроблений з плису, ворсистої бавовняної тканини, яку ще називають бавовняний бархат.
Повітка — некапітальне господарське приміщення для літнього утримання тварин або збереження реманенту та різного майна.
Половий — світло-рудий (масть тварини).
Порощати (порощити, періщити) — сильно бити, сікти, шмагати.
Поручик — офіцерське звання в дореволюційній російській армії.
Посторонки — міцні ремені або мотузки, що з'єднують в упряжі хомут з орчиком (барком).
Посуткувати — пробути добу на найнятій квартирі з харчами.
Прапорщик — молодший офіцерський чин в армії.
Призвідець (призвідник) — той, що починав організує що-небудь, підбурює до чогось.
Призьба невисокий, переважно земляний насип вздовж стіп хати знадвору.
Припічок — площа перед челюстями печі під комином.
Прогонич — залізний прут дли замикання віконниць, дверей, воріт.
Пужално — рукоятка батога чи пуги.
Путря — старовинна українська страва з ячної крупи й солодкого квасу.
Ракл — бандит, злодій.
Рахуба — лічба, рахування; розторопна людина.
Регент — диригент хору, переважно церковного; тимчасовий правитель.
Ристю (риссю) — швидким алюром, середнім між галопом і ступою (про коней).
Ріпиця — покрита шерстю основа хвоста у хребетних тварин.
Рожнаті сани — сани з рожнами (гострими кілками) для перевезення сіна, дров та ін.
Розправа — в кінці XVIII — па початку XX ст. сільська адміністративна установа та приміщення, де вона містилася.
Романівський полушубок — кожушок спеціального крою з прямокутними вовняними торочками; називався за прізвищем царя, який нібито першим став носити такий одяг.
Ротмістр — офіцерський чин в дореволюційній російській кавалерії та жандармерії, що відповідає чинові капітана в піхоті та інших родах військ.
Саж — хлів або відгороджене місце в хліві, де відгодовують свиней.
Сап'ян — тонка м'яка шкіра, виготовлена з козлячих, рідше овечих та телячих, шкур.
Свита — старовинний довгополий український верхній одяг з домотканого грубого сукна.
Сволок — поперечна балка, що підтримує стелю в сільських хатах; трам.
Свояк — брат дружини; чоловік сестри.
Сексот — скорочене слово від рос: "секретный сотрудник".
Сировий — грубий небілений матеріал, домоткана тканина.
Сінник — повітка або горище над стайнею чи скотарником для зберігання сіна
Сірсч — тобто, або, іншими словами
Сірячина (сіряк) — старовинний верхній довгополий одяг із грубого сукна
Скоромне м'ясна або молочна їжа, заборонена церковними правилами для вживання у дні посту
Слоїк — скляна, глиняна або фарфорова банка; глечик
Снігурки — ковзани із закрученими носами.
Соша — шосейна дорога.
Спобігати — доганяти.
Становий пристав — у дореволюційній Росії начальник поліцейської дільниці в сільській місцевості.
Страсна свіча — свічка, яку запалюють під час вечірнього богослужіння в останній четвер перед пасхою.
Ступи — пристрої для лущення та подрібнення зерна в млині перед тим, як потрапить воно під жорна.
Суточки — тут: вузенька стежка між господарськими будівлями в селі.
Тачанка — на Україні та Кубані ресорний чотириколісний візок з відкритим кузовом для парної упряжі.
Толстовка — довга верхня чоловіча сорочка зі складками й поясом, що носили поверх штанів (за прізвищем письменника Л. М. Толстого, який вперше почав її носити).
Трибки — шестерні, зокрема в настінному годиннику.
Трилінійка — гвинтівка.
Улескотатися — виявити улесливість, увійти в довір'я!
Універсал — звернення декларативно-програмного характеру, опубліковані в 1917—1918 рр. контрреволюційною Центральною радою.
Унтер-офіцер — звання молодшого командного складу із солдат у дореволюційній російській армії.
Урядник — у дореволюційній Росії нижній чин повітової поліції.
Уставки — вишиті вставлені смуги на рукавах, подолі або :а інших частинах жіночої сорочки.
Ухлудити — випити все.
Фаетон — легкий чотириколісний екіпаж з відкритим верхом.
Френч — військовий офіцерський одяг, в талію, з чотирма накладними кишенями і хлястиком.
Ханжа — тут: горілка домашнього виробництва, низької якості; самогонка.
Хунт (фунт) — міра ваги, що дорівнювала 409,5 г і застосовувалася на території Росії, України і Білорусії з X ст.
Цебер — велика дерев'яна посудина, що має вигляд зрізаної діжки.
Черень (черінь) — площина печі, де горять дрова.
Чигати — перебуваючи в певному місці, очікувати появи кого-, чого-небудь.
Чота — 20—ЗО військових рядового і сержантського складу; взвод.
Чумарка (чемерка) — старовинний чоловічий верхній одяг, пошитий у талію з фалдами ззаду.
Шестерик — тут: давньоруська й староукраїнська міра ваги, що містить шість пудів (96 кг).
Шименути — штрикнути, вдарити.
Шляк би трафив — уживається як лайка, що виражає недобре побажання комусь при обуренні, досаді.
Шпарувати — замазувати глиною щілини (шпари) в стінах і на стелі будівель перед побілкою.
Ятрівка — дружина чоловікового брата.
Ячник— хліб із ячмінного борошна.