І не встиг він ще отямитись від огидного враження, як почався новий розділ космічного ритуалу.
Згори опустилися над кожним Тайя-Богом напівсфери ро-да . Ріо знав про них. Це були апарати для конденсації вібрацій поля думки з тим, щоб передавати її на далекі відстані. Ро-да вживалася в науці Ло-ла. Для чого ж вони призначені тут?
Ро-да лягли на голови членам Вищої Сфери. Почулася могутня думка Умта:
— На планеті Грооча створені наші перші пости. Ціла планета — незаймана, дика, сповнена океаном предковічного почуття — перед вами, Тайя-Боги Я і Всесвіт!
— Я і Всесвіт!
— Я і Всесвіт!
Всі Тайя-Боги проголосили символічний заклик Вищої Сфери. І тоді зник зал Храму Космічної Насоло-ди. Ріо відчув, що він серед Космосу.
Вібрації поля, спрямовані гігантськими дзеркалами, встановленими на вежах, несли його свідомість до планети Грооча, диск якої блискавично виростав. Промайнули штучні А-лу, білі хмари, неосяжна гладь блаки-тних океанів, зелені, буйні зарості невідомих дерев
"Чудова планета,— промайнуло в душі Ріо радісне почуття.— Ясна, прозора, сповнена бурхливим жит-тям…"
Його думки були перервані грубим втручанням чужої думки. Ріо з жахом зрозумів, що він стає покірним виконавцем чужої волі. Він побачив на галявині, серед хащів високих, гостролистих дерев, гурти тонкошиїх, товстих тварин з маленькими голівками і дурними оченятами. Вони мирно паслися, пожираючи віти низькорослих ма-ура — рослин Гроочі.
Недалеко від них причаїлися два хижаки з гігантськими головами і страшними зубами. Вони з грізним ревом виринули з-за дерев і накинулися на беззахисних тварин.
Ріо відчув, як він проти своєї волі переселився в тіло хижака, став ним, оволодів його інстинктом. Влас-на свідомість протестувала, боролася проти несподіваної навали, але чужа воля, що кинула його в оболонку тварини, була сильнішою. Ріо, майже втрачаючи свідомість, відчув, як він хапає травоїдну тварину, терзає їі зубами, як тепла кров струменить в його пащу, сповнює радісною, предковічною міццю сильний, дикий орга-нізм. І він вже не міг відрізнити, де єство хижака з планети Грооча, а де свідомість Тайя — вченого з Таіни,
І далі, без перерви, тривала страшна оргія найдикіших пристрастей. Могутнє знання психічної науки Ло-ла давало змогу Вищим Тайя проникати в психіку всіх живих істот, пити їхні почуття, забирати їхнє задоволен-ня.
Ріо безвільно подорожував з одного місця планети в інше. Він побував на дні океанів Гроочі, перевті-лювався в морських драконів, в огидних літаючих тварин.
Та коли потоки поля були спрямовані на двох велетенських тварин, які парувалися, Ріо не витримав.
Він збагнув, що треба вириватися з огидного полону. Страшною напругою волі Ріо сконденсував думку, оволодів своїм тілом. Різким рухом руки він скинув з голови купол ро-да. І все одразу зникло — Грооча, дикі чужі тварини, бридкі, мерзенні почуття, які йому нав’язувала чужа воля вироджених Тайя-Богів.
Так, він збагнув!
Не вчені, не пророки Істини володіють владою і міццю Таіни! Вони — вироджені, нікчемні пті-та — морські дракони з холодних глибин океанів Таіни. Ось у чому вони знайшли суть єднання з Всесвітом? Вона в поїданні інстинктів і почуттів нижчого світу тварин. Вона в огидній, мерзотній насолоді дикунською радістю пожирання або статевого парування інших тварин Таіни чи далеких планет.
О, ганьба! Найкращі сили науки, пізнання світу, жертви великих дослідників Космосу пішли для втіхи пустим і підлим володарям! Геть! Геть звідси! Тепер він вже не буде сумніватися!
Ріо піднявся над своїм ца, з острахом поглянув на обличчя Тайя-Богів. Вони не звертали уваги на нього. Вони були поглинуті почуттями насолоди, десь там, на далекій Гроочі. Очі членів Вищої Сфери були заплю-щені в блаженстві, на вустах блукала солодка посмішка утіхи…
Ріо безшумно пролинув над підлогою залу Храму, промчав коридорами, опинився на майдані, перед бу-довою Палацу Вищих Сфер.
Грозові вихори охопили його свіжістю, блиском розрядів. Тіло стрепенулося радісно, відчуваючи чисте повітря гір. Краще загинути від блискавиці, ніж сидіти рядом з нікчемними, одурілими Тайя-Богами. Скоріше додому. Він знає, що робити!..
Позаду з’явився слуга. Побачивши Тайя в одежі члена Вищої Сфери, він шанобливо приклав руки до чо-ла, запитав здивовано:
— Великий Бог покинув Храм?
— Я поспішаю.
— Щось потрібно?
— Великий дра. Заряд для польоту навколо планети.
— Слухаю, Великий Бог.
Слуга зник. Ріо нетерпляче ждав. У душі з’явилося почуття страху. Що, коли Умт схаменеться і перехо-пить його? Як пояснити дивну втечу? Чи не буде його вчинок страшною образою для Вищих Сфер? Адже він кинув виклик Тайя-Богам, їхнім устоям, традиціям?
Ну й дарма! Війна так війна! Тепер все ясно, відступу назад не може бути!..
З густого туману знову виринув слуга. Він вказав рукою поперед себе. Там бовванів корпус гігантського дра. Ріо подякував прислужнику жестом руки. Той зачудовано всміхнувся.
— Великий Бог дивний. І добрий. Мені ще ніхто не дякував.
Ріо нахмурився, поклав руку на чоло слуги з виразом дружби і любові.
— Прийде час, будуть дякувати. Чуєш?
Він хутко наблизився до дра, ввійшов у отвір, сів біля пульта управління.
Похмурі вежі будівель хитнулися, хмари насунулися і поглинули дра в собі.
Ріо летів назустріч невідомій долі, назустріч боротьбі. В серці зрів великий задум. Перед його величчю блідло все — і найбільші проблеми, і саме життя…
РІО ЛЕТИТЬ ДО ЕКВАТОРА
Дра летів до екватора. Внизу мерехтіли небосяжні простори океану, вгорі—вихрилися кудлаті хмари, пронизані блиском грозових розрядів. Де-не-де виринали, сяючи сліпучою білизною, гігантські крижини, а на них — тисячі чорних ял . Потім знову хвилювалися важкі темно-сині води, прорізані в окремих місцях пустельними острівцями суходолу.
Нур — учень Ріо — одвів погляд від одноманітного краєвиду, повернувся до Учителя. Гострі чорні очі на сухорлявому фіолетовому обличчі горіли хворобливою цікавістю. Він з благанням подався трохи вперед, запитав:
— Куди ж ми летимо, Вчителю?
— До екватора. Тепер я вже можу сказати.
— До материка Арс? — жахнувся Нур.
— Так.
— Але ж Тайя Арса не підкоряються Вищим Сферам. Нам не можна буде повернутися назад…
— Я й не буду повертатися, — суворо відповів Ріо. Він пильно поглянув на Нура, помовчав, потім тихо додав:
— Ти повинен знати все, мій учню. Я вірю тобі, надіюсь на тебе…
— Учителю! — радісно скрикнув Нур. — Я тільки цього й хочу. Клянуся…
— Не треба. Перед нами справа, що важливіша від клятв. Все життя я віддав шуканням Істини. Я думав про неї, любив її, марив нею. Я впевнено, хоч і повільно, йшов до Вищих Сфер.
— І ти добився мети, — гордо підхопив Нур.
— Ні, — твердо відказав Ріо.
— Що це значить, Учителю? — здивувався учень.— Адже ти був там… у Храмі Космічної Насолоди?
— Був. І надії обдурили мене. Ігтини в Храмі Вищих Сфер нема й тіні.
— А що там є?
— Бридка розпуста і найнижче падіння!
Нур сполохано озирнувся, обличчя його посіріло від страху. Ріо усміхнувся.
— Не бійся. Я ж сказав — ми не повернемось. Тобі нема чого страхатись. І я можу тобі відкрити ганебні таємниці Вищих Сфер. Ти знаєш про останні тисячоліття Таіни, про соціальні зміни, які сталися в її суспільст-ві. Вищі Сфери використали найвищі досягнення біосинтезу для руйнування традиції, для підкорення нижчих Тайя своїй волі. Раніше нижчі Тайя в щоденній боротьбі з природою, з холодом і негодами здобували собі їжу і все необхідне для життя. Вони шукали, творили, працювали. Це давало наснагу, змушувало до стремління, породжувало мрію. А потім все змінилося…
Вищі Сфери побудували багато ба-мо для синтезу їжі. їжі вистачило для всіх. Плантації опустіли, праця занепала. Нижчі Тайя вироджувались, ледачіли. В них культивувалися з покоління в покоління найгірші звич-ки, бажання грубої насолоди, бажання видовищ і розваг. Вищі Сфери давали все це їм…
— Чим же це погано, Учителю? — здивувався Нур. — Що ж Вищі Сфери мають взамін? Адже нижчі Тайя повністю забезпечені, а своїм господарям не відплачують нічим?..
— Ти помиляєшся, Нур, — різко обірвав його мову Ріо. — Сьогодні переді мною відкрилася мерзенна таємниця. Вищі Сфери забирають в нижчих Тайя найцінніше — психічну силу, енергію думки…
— Як?..
— В Будинках Контролю. Ти знаєш, що кожний нижчий Тайя повинен щодня з’являтися в Будинок Кон-тролю. Ніхто не знав, для чого. Вважалося, що це психічна перевірка розумових здібностей з метою попере-дження різних хвороб. Насправді це не так. Будинки Контролю — це спеціальні біопсихічні станції, де конден-сується енергія психіки нижчих Тайя. Потім вона збирається в центрі Вищих Сфер, консервується в надпотуж-них Оть .
— Для чого?
— Це страшна сила. Вона перевершує своєю потужністю всі інші сили матерії. Але Вищі Сфери викори-стали її не для проникнення в тайни світу, а для нікчемної, звірячої насолоди…
(Продовження на наступній сторінці)