«Зодчий-Без-Очей» Володимир Арєнєв — сторінка 3

Читати онлайн оповідання Володимира Арєнєва «Зодчий-Без-Очей»

A

    — Ти дійсно цього хочеш?

    — Дуже!

    — Тоді приходь увечері і прихопи з собою глиняні таблички.

    — Я не вмію писати.

    — Тобі доведеться навчитися цьому — і ще багато чому.

    — Я згоден!

    "Це добре, — думаю я, слухаючи, як він мчить додому, забувши про зруйновану мною башту з трісок та камінців. — Це добре. Я навчу тебе, хлопчику, як збудувати твою мрію, як зробити її живою, справжньою. Але я прагнутиму домогтися і значно більшого — я навчу тебе, синку, як при цьому..."

    * * *

    "Знайдені таблички, без сумніву, є черговою фальсифікацією і жодної наукової цінності не мають".

    (Із висновку експертів)