Ю. Латиш: залучення бізнесу до фінансування вищої освіти

Механізми залучення бізнесу до фінансування вищої освіти потребують глибокого обговорення

Ю. Латиш: залучення бізнесу до фінансування вищої освіти

Автор: Юрій Латиш, кандидат історичних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Бізнес має взяти на себе частину видатків на вищу освіту.

Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет заявив, що бізнес повинен буде компенсувати вартість підготовки студента Президентського університету в триразовому розмірі, аби найняти його на роботу. Думаю, подібну практику (в одноразовому розмірі) вже зараз доцільно поширити на всі університети.

Система вищої освіти України була створена за часів СРСР, коли в економіці панував державний сектор. Таким чином держава планово «замовляла» необхідну їй кількість фахівців і працевлаштовувала їх.

За роки незалежності структура економіки кардинально змінилася – домінуюча роль перейшла до приватного сектору. Як наслідок, скорочення державного сектору та виникнення ситуації, за якої понад 11 млн економічно активного населення не сплачує податків, державний бюджет більше не спроможний забезпечувати суспільні фонди споживання.

З початку 1990-х років держава залучала додаткові кошти у сферу вищої освіти за рахунок контрактної форми навчання, а нині намагається за інструкціями Світового банку просто закрити низку закладів вищої освіти й продати їхні приміщення, наче йдеться не про навчальні заклади з багаторічною історією й трудовими колективами науковців, а про кіоски, що торгують шаурмою.

За таких умов система державного замовлення у вищій освіті потребує суттєвих змін. Бізнес повинен взяти на себе частину видатків на вищу освіту. Адже на сьогодні держава «замовляє» фахівців, яких потім не здатна забезпечити роботою. Натомість приватний сектор отримує спеціалістів, у підготовку яких не вкладає ані копійки.

Сьогодні від бізнесменів часто можна почути нарікання на низьку якість вищої освіти, на відсутність у випускників практичних навичок та компетентностей. Але ж самі підприємці люблять повторювати, що безкоштовний сир буває лише в мишоловці. Перекладання фінансування навчання на плечі самого студента (а найчастіше – його батьків) видається ненормальним і може бути прийнятним лише в тому випадку, коли випускник планує працевлаштуватися шляхом самозайнятості або виїхати за кордон.

Конкретні механізми залучення бізнесу до фінансування вищої освіти потребують глибокого обговорення. І тут можливі різні форми. Приватний сектор повинен отримати можливість поряд із державою «замовляти» необхідних фахівців у закладах вищої освіти, створюючи цільові фонди для їх навчання – так звані «ендаументи».

Така практика широко розповсюджена у світі. Так, ендаумент Гарвардського університету перевищує 37, Єльського становить біля 30, Стенфордського – 26,5 млрд доларів, а сумарні активи ендаументів 809 університетів та коледжів США у 2017 році склали 566,8 млрд доларів. Капітали, сформовані за рахунок внесків випускників та партнерів, можуть сягати 25–45% бюджету американського університету.

Цільові фонди європейських університетів значно менші, але, наприклад, у Кембриджі та Оксфорді обраховуються кількома мільярдами фунтів стерлінгів. Для порівняння: бюджет МОН на 2021 рік ледве перевищує 5 млрд дол.

За умови фінансування університетських ендаументів представники бізнесу могли б отримати вплив на зміст навчальних програм, представництво у наглядовій раді закладів вищої освіти та групах забезпечення освітніх програм, організовувати проведення частини навчального процесу й практики на робочому місці шляхом дуальної освіти.

Ті ж роботодавці, які не матимуть бажання вкладатися в ендаументи, мали б компенсувати державі витрачені кошти на підготовку найнятого фахівця. Безумовно, тут може бути чимало зловживань, спроб ухиляння шляхом тіньового працевлаштування, перекладання видатків на плечі самого випускника тощо. Будуть проблеми з тими роботодавцями, які уявляють собі ідеального працівника як слухняного оруеллівського прола, і намагатимуться відповідним чином впливати на зміст освітніх програм.

Потрібно буде розробити механізм стимулювання тих роботодавців, які замовлятимуть фахівців високої кваліфікації в наукоємних секторах економіки. Можливі й зловживання з боку окремих «кмітливих» студентів, які, здобувши освіту за рахунок ендаументу, відмовлятимуться укладати контракт із роботодавцем.

Тому механізм участі бізнесу у фінансуванні вищої освіти має бути дуже ретельно прописаний законодавчо, а головне – у держави повинна бути воля виступити регулятором відносин у сфері вищої освіти й забезпечити виконання нормативно-правової бази.

Ось із останнім у нас завжди біда.

Освіта.ua
12.07.2021

Популярні блоги
С. Колебошин: 3000 спартанців (задача про молодих вчителів) 3000 молодих вчителів на 15000 шкіл, що в середньому – 1 новий вчитель на 5 шкіл
І. Совсун: як надовго ще вистачить запалу учителів? Існує гігантська прірва між переможцями світових олімпіад і базовим рівнем українських шкіл
Тетяна Сердечна: зарплати у вчителів мають бути різні Є шанс, що колись держава буде в змозі оплачувати роботу людей, які працюють із її майбутнім
І. Лікарчук: замість виховання – шароварщина і звіти Виховної роботи як системи формування людини вже давно немає, а є гам, шум, тріскотня
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
KVP1248
Не потрібно змішувати бізнес та вищу освіту. Головний здобуток університетів – інформація-іновацій, яка в самій своїй глибинній суті є антиподом бізнесу. Бізнес не завжди сприяє прогресу, як правило, бізнес зацікавлений в стагнації, щоб зберегти перевірені схеми які забезпечують прибуток. С.Джобс, не закінчивши свою освіту, змінив світ. Каліграфія, якою він захоплювався, привела до створення графічного інтерфейсу. Університетам не потрібно розкривати бізнесменам секрети своїх інновацій. Прогрес йде в нескінченій множині віток реальності. Бізнес живе в одновимірному лінійному світі так як його породив соціум. Тому бізнес безсилий в тому, щоб загальмувати глобальний прогрес. Наприклад, сонячні батареї можуть бути джерелом рідкого водню. Пристрій в основі якого елемент Пельтьє, не складніший від самогонного апарату, здатен перенести нас в 1980р., в епоху Всесвітньої олімпіади в Москві, коли наші таксі на рідкому водні перевозили спортсменів в олімпійському селищі. А Starlink + Bitcoin…?
Юрій
Дорогенькі олігархи і просто бізнесмени, а давайте ви купите на кілька яхт, "хат" і "тачок" менше, обійдетеся хоча б півсотнею швейцарських "котлів", замість сафарі у Ботсвані відпочинете в простенькому 5-зірковому готелі на Домінікані, куди доберетеся рейсовим літаком, трохи скоротите кількість бодігардів, бо люди вас, звісно, ненавидять, але далі прокльонів справа не зайде. натомість профінансуєте навчання молоді, яка принесе ваших же фірмам нові прибутки. "Молю вас, благаю...", як писав Тарас Шевченко.
399
Для Юрій: ЩААААЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗ.
KVP1248
Бізнес платить тим університетам, які мають інформацію що здатна знищити певну галузь бізнесу. Головна функція знаменитих університетів полягає в тому, щоб знайти і нейтралізувати тих геніїв, які несуть небезпеку для бізнесу. Цих геніїв приваблюють високими зарплатами, грандами та примушують витрачати свій час для написання різноманітних звітів. Бізнес для цього і виділяє великі кошти, але для елітних університетів – своєрідних black hole, поглинаючих геніїв.
Коментувати
399
Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет заявив, що бізнес повинен буде компен сувати вартість підготовки студента Президентського університету. А чому тільки Президентського, якого, поки-що, не існує? От і виходить, як говорять росіяни,: "курочка в гнезде, яичко в п...де", а вони вже пательню гріють.
Tet-a-tet
До незалежності,наприклад у торгівлі,існував такий принцип фінансування закладів профосвіти та ВНЗ:кожне підприємство відраховувало облуправлінню 1% від прибутку на підготовку кадрів.Мінторг акумулював ці кошти з усієї України, а потім, через своє управління навч.закладами, фінансував їх потреби. І хоча громадянам це підносилося як турбота держави,насправді профосвіту фінансували галузеві міністерства,кожне для себе, а не бюджет. Уряд мусить вирішити: або залишати так як є, а є погано; або піти по шляху який я описав вище; або ще краще-передати профзаклади у приватні руки.Можливі і комбінації,коли держава фінансує життєво важливі для неї навч.заклади, а решту пускає на вільні хліби.Не може бути безкоштовної профосвіти,тим,що не можуть заплатити це повинен зробити соцстрах або інші подібні служби. От тоді суспільство побачить, скільки паразитів від "освіти" смокче бюджет.Європа давно навела у цьому сегменті порядок,а ми 30 років товчемо воду у ступі,думаю усім зрозуміло чому.
Скептик
В сучасних умовах таке вимагати від роботодавців, це прирікати випускників на тотальне безробіття. Роботодавцям вигідніше готувати собі працівників з нуля, враховуючи плінтусовий рівень вищої освіти в Україні. І вони це вже роблять.